ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р. 12-25 Справа № АС-13/28-07
вх. № 977/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Онопрієнко Л. М., дов.
відповідача - Левченко Р. В.. дов.
по справі за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова
до ТОВ "Торговий дім ВАТ "Харківський Тракторний завод", м. Х-в
про зобов'язання надати документи
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ДПІ Київського району м. Харкова, просить зобов’язати ТОВ „Торговий дім „Харківський тракторний завод” надати до податкової інспекції документи, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ контрагентами по деклараціям за липень 2006 р., посилаючись на положення п. 1, п. 8 ст. 11, ч. 7 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п. 1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджені наказом ДПА України № 350 від 18.08.05 р., наказ ДПА України № 196 від 24.04.03 р. „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам”.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на проведену позивачем документальну перевірку з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету ПДВ за липень-серпень 2006 р., відсутність в позові переліку документів, які витребуються у підприємства та відсутність права на звернення до суду з даним позовом.
Справа розглядається в порядку КАС України.
В судовому засіданні 22.02.07 р. позивачем заявлене клопотання про заміну неналежного позивача ДПІ Київського району м. Харкова належним позивачем Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова, посилаючись на те, що з 10.01.07 р. підприємство відповідача поставлене на облік як платник податків у СДПІ. Проте доказів зняття підприємства з обліку до клопотання не надано.
Слід відмітити, що заміна неналежної сторони здійснюється в порядку ст. 52 КАС України, яка встановлює, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Представник відповідача в судовому засіданні також не надав документів та пояснень стосовно того, що підприємство обліковується в СДПІ, пояснюючи це тим, що жодних заяв про перехід на облік до іншої податкової інспекції не подавалося.
За таких обставин у суду відсутні підстави для заміни ДПІ Київського району м. Харкова на Спеціалізовану ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова.
Надані документи свідчать, що підприємство відповідача поставлено на облік в ДПІ Київського району м. Харкова від 28.03.05 р. та зареєстрований як платник ПДВ, про що отримав свідоцтво № 28766109 від 20.12.05 р. За звітній період, вказаний у позові, підприємство подавало до ДПІ податкову декларацію по ПДВ та уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням помилок, в якій була задекларована до відшкодування з бюджету сума ПДВ 53056,0 грн.
Для дослідження питань щодо правомірності задекларованої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за вказаний період позивачем була проведена позапланова перевірка, результати якої викладені в акті № 2984/23-33412518 від 20.10.06 р.
В межах проведеної перевірки позивачем були направлені запити до органів ДПС на проведення зустрічних перевірок контрагентів підприємств з метою підтвердження сум податкового кредиту за вказаний період. Як стверджує позивач, у відповіді ДПІ Голосіївського району м. Києва вказано, що місцезнаходження Корпорації „Українська універсальна агропромислова біржа” не встановлено, телефони, зазначені в обліковій справі, не відповідають дійсності, а інформація від ДПІ Галицького району м. Львова відносно ЗАТ „Галнафтахім” та від ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська відносно ТОВ „Домінанта” не надходила.
За таких обставин, посилаючись на положення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.7.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України, позивач наполягає на тому, що відповідач зобов’язаний надати для проведення перевірки документи, що підтверджують факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, а їх відсутність позбавляє позивача можливості з’ясувати всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності, які мають відношення до фактів, на підставі яких відповідачем заявлені до відшкодування суми податку, що в свою чергу приводить до не виконання основної функції, покладеної на ДПІ Державою.
Суд вважає необхідним відмітити, що в позові та подальших документах позивач не вказує які саме документи відповідач зобов’язаний надати для перевірки. Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи акту про результати перевірки підприємства відповідача, при проведенні вказаної перевірки перевіряючими досліджувалися прибуткові, видаткові, податкової накладні, первинні банківські документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти виконаних робіт та інші документи, що стосуються господарської діяльності підприємства.
В поясненнях в судовому засіданні представник позивача пояснив, що від відповідача вимагаються документи, які підтверджують фактичну сплату його контрагентами ПДВ до бюджету, оскільки органи ДПС не змогли провести зустрічні перевірки до виробника продукції.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завдання органів державної податкової служби визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, в якому вказано, що завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
В ст. 10 Закону також передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Спеціальним законом з оподаткування – Законом України „Про ПДВ” встановлено, що (п. 10.4 ст. 10) контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.
Зважаючи на те, що жодна норма чинного законодавства не покладає на платників податків повноваження щодо контролю за справлянням податків його контрагентами, не зобов’язує платника податків накопичувати у себе документи, які не відносяться до власної господарської діяльності, а також не передбачає делегування функцій органів ДПС щодо збирання доказів діяльності інших суб’єктів господарської діяльності.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства і заявлені всупереч положенням Конституції України, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 27.02.2007 р.
Суддя Водолажська Н.С.