№2-1551/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2009 р.                             м.Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді                 Козлова Р.Ю.

при секретарі                         Гуцинюку М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 5 травня 2008 року він звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року у справі за його позовом про перерахунок компенсацій за відпустки. У жовтні та грудні 2008 року позивач звертався до відповідача з метою з’ясування стадії розгляду даної скарги, однак отримав відповідь про неможливість прискореного розгляду даної скарги у зв’язку з великою завантаженістю суду. Посилаючись на те, що тривалою затримкою у розгляді поданої ним скарги Вищим адміністративним судом України йому заподіяно моральну шкоду, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь 30000 грн. в рахунок її відшкодування.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники відповідачів - Вищого адміністративного суду України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представників Вищого адміністративного суду України та Міністерства фінансів України надійшли письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України зі скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року у справі за його позовом до Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України, Міністерству Фінансів України та Державного казначейства України.

11 листопада 2008 року позивачеві на його звернення був направлений лист за підписом керівника апарату Вищого адміністративного суду України, яким суд повідомляє позивача про те, що подана ним касаційна скарга зареєстрована за № к-8627\08 та в порядку черговості буде передана судді-доповідачу для вирішення питання про відкриття провадження. На повторне звернення позивача йому було направлено лист за підписом заступника Голови Вищого адміністративного суду України з повідомленням про те, що неможливість прискорення розгляду даної касаційної скарги обумовлена великою завантаженістю суддів та значною кількістю скарг, що надходять до Вищого адміністративного суду України.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до роз‘яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань заявник виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Проте, позивач не навів обґрунтування позовних вимог немайнового характеру та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідачів. Також матеріали позовної заяви не містять обґрунтування суми відшкодування, про стягнення якої заявлено позов.

Крім того, відповідно до змісту п.2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позови про відшкодування моральної шкоди розглядаються судами у разі, коли право на її відшкодування передбачено спеціальною нормою закону. Проте, позивачем така норма не наведена.

Посилання позивача на ст. 23 ЦК України не може бути прийняте судом до уваги, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами даної справи, не є цивільно-правовими за своєю юридичною природою та, відповідно, на них не поширюється дія норм цивільного законодавства.

Оскільки викладені у позовній заяві обставини в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 205, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ