УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Денишенко Т.О., Гуцола П, П.
При секретарі: Шевчук Л. В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалене по даній справі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 травня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до прокуратури Вінницької області та Державного казначейства України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги він посилався на те, що 30 липня 2001 року прокуратурою Погребищенського району проти нього була порушена кримінальна справа за ч. ст. 145 КК України. Досудове та судове слідство по даній справі тривало на протязі декількох років.
26 лютого 2003 року постановою суду першої інстанції кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Позивач вважає, що в результаті досудового та судового слідства він перебував в нервовому напруженні, переживав за свою долю, відчував себе пригніченим, погіршився стан його здоров'я і йому була заподіяна моральна шкода, визначена ним в сумі 60 тис. грн.
Справа №22-1504 Категорія: 33
Головуючий у І інстанції: Марченко Л.В.
Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. Однак з таким рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі він просив скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Він вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки кримінальну справу відносно нього закрито на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, тобто з реабілітуючих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України давало йому право на відшкодування шкоди.
Окрім цього в апеляційній скарзі, як на одну із підстав для скасування рішення ОСОБА_1, посилається на те, що при застосуванні положень Закону України "Про порядок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", суд першої інстанції в порушення вимог ст. 215 ЦПК України в рішенні не конкретизував, яка норма цього Закону була ним застосована.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_1, представників органів прокуратури та Державного казначейства України, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Порушена відносно ОСОБА_1 кримінальна справа за ч. 1 ст. 145 КК України( в редакції 1960 року) закрита 26 лютого 2003 року за відсутністю в його діях складу злочину(а.с. 5). Підставою для такого рішення слугувала декриміналізація злочинного діяння вчиненого ОСОБА_1 в зв'язку з прийняттям нової редакції Кримінального кодексу у 2001 році. Дана обставина вказує на те, що позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності в межах закону, що діяв на момент порушення кримінальної справи відносно нього.
Відповідно до ст. 443 ЦК України в редакції 1960 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна неправильними діями органами попереднього слідства та суду.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав, що свідчить про правильність дій органів
Справа № 22-1504 Категорія: 33
Головуючий у І інстанції: Марченко Л.В.
Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
слідства та суду в ході притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" №6/5/3/41 від 4 березня 1996 року право на відшкодування у громадянина, який притягувався до кримінальної відповідальності виникає у разі повної його реабілітації.
А тому за наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначився з нормами матеріального права при вирішенні даного спору є безпідставними, оскільки станом на 26 лютого 2003 року, тобто на момент закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 діяв Цивільний кодекс в редакції 1960 року та Закон України №266/94-ВР від 1 грудня 1994 року.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія судів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 травня 2008 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, заподіяної в наслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Справа №22-1504 Категорія: 33
Головуючий у І інстанції: Марченко Л.В. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.