ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2007 р. 14-10 Справа № АС-03/481-06
вх. № 13291/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 07.12.06 р.
відповідача - Федоренко О. А., Козуліна С. І., дов.
2 відповідача - Фалько Л.Р., дов.
по справі за позовом СПД ФО ОСОБА_1 м. Х-в
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова,
ДПА у Харківській області
про визнання недійсним повідомлення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1(далі - СПД ФО), після доповнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № НОМЕР_1 від 30.01.06 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 4688,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 8464,0 грн., № НОМЕР_2 від 20.07.06 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 4688,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 8464,0 грн., № НОМЕР_3 від 20.07.06 р. про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 3555,5 грн. та рішення ДПА Харківської області № НОМЕР_4 від 13.07.06 р. на суму 3555,5 грн.
Перший відповідач, ДПІ Дзержинського району м. Харкова, проти позову заперечує, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, наведені у відзиві на позов.
Другий відповідач, ДПА Харківської області, проти позову заперечує, посилаючись на результати розгляду скарги платника.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є, перш за все, акт від 26.01.06 р. виїзної планової документальної перевірки позивача за період з 01.04.02 р. по 31.03.05 р.
В акті записано, що у період, що перевірявся, підприємець використовував спрощену систему оподаткування та звітності, про що отримував свідоцтва (надані сторонами до матеріалів справи) та був зареєстрований платником ПДВ з 14.10.99 р., про що отримав свідоцтво № НОМЕР_5. При перевірці питання правильності обчислення ПДВ перевіряючими були встановлені порушення підприємцем вимог п. 6.1.1 ст. 6, п. 7.2.8, п. 7.3.1, п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, пов'язані з тим, що підприємець не подавав до ДПІ податкову звітність про ПДВ за період з квітня 2002 р. по березень 2005 р., не нараховував та не сплачував до бюджету ПДВ за вказані податкові періоди.
Для встановлення в ході перевірки обсягів придбання та продажу товарів, тобто визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ, перевіряючими були використані дані книги обліку доходів та витрат, податкові накладні, накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, чеки. За показниками перелічених документів загальний обсяг придбаних товарів становить 357652,0 грн., а проданих товарів (без ПДВ) - 381090,0 грн. Об'єми придбаних та реалізованих товарів позивачем не заперечується.
Керуючись приписами п. 7.7.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” перевіряючі визначили розмір податкових зобов'язань по ПДВ за звітні періоди в межах періоду, що перевірявся, в сумі 4688,0 грн. (дані по періодам наведені на стор. 12 акту перевірки).
Позивач у позові, а його представник в судовому засіданні наполягають на тому, що проведене нарахування податкових зобов'язань по ПДВ є безпідставним, оскільки підприємець при переході на спрощену систему оподаткування та звітності повернув до ДПІ свідоцтво платника ПДВ і цей факт відображений у заяві. Крім того, представник позивача в судовому засіданні вказує на те, що будучи платником фіксованого розміру прибуткового податку з громадян підприємець також не міг бути зареєстрований платником ПДВ.
Відповідачем до матеріалів справи надані копії заяв підприємця на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, подані ним до ДПІ з 02.02.99 р. по 23.11.99 р. В той же час позивачем було отримане свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ від 14.10.99 р. і подана декларація з ПДВ за листопад 1999 р.
Також відповідачем до матеріалів справи надана копія заяви від 13.06.00 р. про право застосування спрощеної системи оподаткування та звітності на третій квартал 2000 р., якій є стандартний текст, передбачений затвердженою формою заяви, про прохання прийняти свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № НОМЕР_5. Але ці рядки заяви не заповнені повністю і не вказані необхідні реквізити свідоцтва.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи надана копія заяви підприємця від 07.11.05 р. про виключення його з реєстру платників ПДВ з інших причин (які саме причини подання заяви в ній не визначені) та докази розміщення ним 29.10.05 р. в ЗМІ повідомлення про загублене свідоцтво платника ПДВ, яке слід вважати недійсним.
Таким чином надані документи свідчать, що станом на 29.10.05 р. позивач вважав себе платником ПДВ, що спростовує його твердження в позові про повернення ним до ДПІ свідоцтва платника ПДВ. За таких обставин висновки перевіряючих відносно порушення підприємцем вимог п. 6.1.1 ст. 6, п. 7.2.8, п. 7.3.1, п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” є правомірними.
Як свідчать надані документи, у зв'язку з виявленими порушеннями першим відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.01.06 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 4688,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 8464,0 грн.
Позивачем не надане вказане оскаржене податкове повідомлення-рішення. В позові та поясненнях представника в судовому засіданні відсутність податкового повідомлення-рішення мотивується тим, що його оригінал був прикладений до скарги в межах адміністративного оскарження і підприємцю не повертався. Першим відповідачем до матеріалів справи наданий лише корінець податкового повідомлення-рішення, в якому є позначка про те, що податкове повідомлення-рішення було відправлене поштою з повідомленням про вручення.
Як пояснив представник першого відповідача, штрафні санкції були застосовані в порядку п. 17.1.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Оскільки неподання податкової звітності мало місце протягом 36 звітних періодів, то розмір штрафних санкцій, розрахованих в порядку п. 17.1.1 ст. 17 Закону, повинен дорівнювати 6120,0 грн.
Оскільки жодний з наданих першим відповідачем документів не містить даних про те, що санкцій застосовувалися на підставі інших норм наведеної статті, то є недоведеним правомірність застосування штрафних санкцій в розмірі 2344,0 грн. (тобто 50% від суми донарахованого податку) і в цій частині позов підлягає задоволенню.
Підприємець скористався правом адміністративного оскарженні і направив до першого відповідача скаргу, по якій було прийняте рішення від 17.05.06 р. Оскільки дане рішення не предметом позову, суд не з'ясовує правомірність його прийняття.
При подальшому оскарженні позивач направив скаргу від 30.05.06 р. до ДПА Харківської області. Оскарженим в даному провадженні рішенні другого відповідача від 13.07.06 р. (з урахуванням рішення від 06.06.06 р. про подовженні терміну розгляду скарги) скарга була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Крім того, вказаним рішенням у зв'язку з тим, що першим відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення не були враховані вимоги п. 17.1.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розмір фінансових санкцій був збільшений на 3555,5 грн.
Слід відмітити, що вказана норма встановлює, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто законодавець встановив максимальний розмірі штрафних санкцій, який не може перевищувати 50% нарахованого податку. Як встановлено судом, за результатами перевірки були нараховані податкові зобов'язання в сумі 4688,0 грн., а тому штрафні санкцій не можуть перевищувати 2344,0 грн. За таких обставин додаткове застосування фінансових санкцій, здійснене другим відповідачем, в розмірі 1211,5 грн. є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Першим відповідачем з урахуванням рішення про результати розгляду повторної скарги були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.07.06 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 4688,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 8464,0 грн., тобто аналогічне оскарженому, та № НОМЕР_3 від 20.07.06 р. про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 3555,5 грн.
Оскільки відповідно приписам ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в разі донарахування податкових зобов'язань та/або фінансових санкцій оскаржене податкове повідомлення-рішення залишається дійсним (не відкликається), а тому у першого відповідача не існувало законних підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.07.06 р., тобто воно є неправомірним, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, є неправомірним застосування фінансових санкцій в розмірі 1211,5 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.07.06 р. є неправомірним в частині застосування фінансових санкцій по ПДВ в цьому розмірі і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення- рішення № НОМЕР_2 від 20.07.06 р., податкове повідомлення - рішення НОМЕР_1 від 30.01.06 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2344,0 грн., рішення ДПА Харківської області № НОМЕР_4 від 13.07.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1211,5 грн. В решті вимог в позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 21.02.2007 р.
Суддя Водолажська Н.С.