Справа №2-1455/10 Суддя-доповідач - Рибалка

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – судді – Рибалки В.Г.,

суддів – Таран С.А., Собини О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 14.09. 2010 р. з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України Тростянецькому районі Сумської області в доход держави 37 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України Тростянецькому районі Сумської області на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У 2009- 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 14.09.2010 р. мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії з з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 144.09. 2010 р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує, що на даний час стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи законодавством не передбачено.

Також, вирішуючи питання відшкодування судового збору , місцевий суд не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач звільнений від сплати судового збору, то в силу ст. 88 ЦПК України його слід компенсувати позивачу за рахунок держави.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п.“д”п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито”, вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення ”Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відшкодувати позивачу за рахунок держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –

Судді –