ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р.                                                                                  м.Рівне                     

             дата прийняття постанови                                                                                                                                                                              місце прийняття

9:50 год.                                                                                                   Справа №  10/42

  час прийняття постанови                                                                                                                   номер справи

Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий - суддя  ; секретар судового засідання - помічник судді Бережнюк В.В.

за участю представників сторін:  

від позивача :  представник  Політило О.В. - директор,  представник Сміховський М.М. - юрист, представник Симончук К.С. - головний бухгалтер

від відповідача : представник  Григоровський Ю.В. - начальник ДПІ у Сарненському районі, представник Янок Т.М. - юрист, представник Потапович Л.В. - ГДПРІ, представник Костевич Т.О. - юрист,  представник Хотенко О.А. - начальник відділу ДПА в Рівненській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина"    

до відповідача Державна податкова інспекція у Сарненському районі Державна податкова інспекція у Сарненському районі

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003202340/0, № 0003192340/0 та визнання нечинним рішення від 26.12.2006 р. № 0003212340/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

  Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003202340/0, № 0003192340/0 та визнання нечинним рішення від 26.12.2006 р. № 0003212340/0 .  

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на адміністративний позов.

Запис розгляду судової справи здійснено за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІС01-15039.

Секретар судового засідання Бережнюк В.В. перед початком судового засідання перевірила придатність комплексу технічного запису до роботи та повідомив про час початку запису судового засідання.   

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою. Нових доказів позивач суду не надавав.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "21" лютого 2007 р. оголошувалась перерва до "22" лютого 2007 р. для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд,  

                                                              ВСТАНОВИВ:

 Працівниками податкового органу - Державної податкової інспекції у Сарненському районі проведено  планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.05р. по 30.06.06р.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог статті 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вимог статті 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимог статті 4, 6, 7, 8, 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вимог статті 2, 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", вимог статті 2, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено акт  від 11 грудня 2006 р..

Акт перевірки представник(ки) платника податку не підписали.

Як у судовому засіданні зазначено позивачем у встановлений нормативними актами (п.4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) 5-ти денний термін після закінчення терміну перевірки (04.12.06р.) працівниками податкового органу для ознайомлення та підпису акт наданий не був. Оскільки останній день для ознайомлення із актом перевірки припадав на вихідний день (9 грудня 2006 року – субота) останнім днем для такого ознайомлення та підписання мав бути понеділок 11 грудня 2006 року.

Про те і у цей день податковий орган не надав платнику податків для ознайомлення примірник акту документальної перевірки. Щодо факту порушення права платника податків під час перевірки керівником позивача 11.12.06р. подано на адресу керівника податкового органу у Сарненському районі заяву (а.а. 70) у якій він просить видати акт перевірки. Така заява податковим органом отримана 11.12.06р. об 18год.25хв., про що свідчить відмітка податкового органу.

Як згодом стало відомо позивачу, податковим органом лише 12 грудня 2006 року на адресу позивача – ТОВ фірми «Журавлина» засобами поштового зв’язку направлено акт документальної перевірки, що у судовому засіданні підтвердив письмовими доказами керівник позивача (а.с.67-68). У відділенні поштового зв’язку акт був отриманий лише 14 грудня 2006 року (а.с.69).

Як вбачається із Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (пункти 4.8., 4.9.) податковий орган через органи поштового зв’язку зобов’язаний направити платнику податку акт перевірки у разі відмови від отримання одного примірника акту перевірки або відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням. І у першому і у другому випадку направленню акта поштовим зв’язком має передувати складення акту або про відмову від отримання одного примірника акту або відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням.

І у першому і у другому випадку такі факти свого підтвердження не знайшли, а відтак податковим органом порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині ознайомлення посадових осіб платника податків що перевірявся із актом перевірки та вручення такого акту.

Суд констатує, що у даному випадку дії працівників податкового органу були вчинені: з порушенням використання повноважень щодо мети, з якою таке повноваження було надано; упереджено; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно (частина 3 статті 2 КАСУ).

І лише 18 грудня 2006 року на адресу податкового органу позивачем було направлено заперечення (а.с.46-51), яке все ж частковово було враховано працівниками податкового органу, але не по оспорюваних правовідносинах.

Податковим органом 26 грудня 2006 р. на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення  за №0003192340/0,  яким позивачу визначено податкове зобов'язання по  податку на прибуток на суму 99308грн. 90коп. податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0,  яким позивачу визначено податкове зобов'язання по  податку на додану вартість на суму 47748грн. 90коп. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0003212340/0,  яким до позивача застосовано штрафні санкції  на суму 82995438грн. 20коп.

В порядку, визначеному п.5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач рішення податкового органу не оскаржував.

   

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення №0003192340/0, податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0003212340/0 до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, позивач звертає увагу суду, що податковим органом  безпідставно та необгрунтовано винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, правопорушення, які викладені в акті перевірки є надуманими. Просить визнати їх нечинними.

Дослідивши усі обставини справи, письмові докази, якими обгрунтовуються та заперечуються такі обставини, суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.    

Що стосується податкового повідомлення-рішення  за №0003192340/0 від 26 грудня 2006 р.,  яким позивачу визначено податкове зобов'язання по  податку на прибуток на суму 99308грн. 90коп.

В цій частині податковим органом встановлено порушення платником податків вимог п.5.9. ст. 5, п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.17.2. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Донараховано суму основного платежу в розмірі 1292грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 9806грн.90коп., про що відображено у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом щодо правомірності свого рішення зазначається, що відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отриманні безкоштовно).

Відповідно до п.1.4 ст.1 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції) у тому числі малоцінних предметів на складах)", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1198р. №124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р. за №417/2857 Облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат. Якщо вказані запаси і матеріальні ресурси у звітному періоді використані на цілі, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), то їх балансова вартість вираховується із суми, відображеної у графі “залишок на початок періоду.

В порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”  та п.1.4 ст.1 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції) у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1198р. №124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р. за №417/2857 не вірно визначався облік приросту балансової вартості покупних товарів, а саме: - вартість залишку товарів (матеріалів, запасних частин) на початок звітного періоду не зменшена у зв'язку з використанням їх не у господарській діяльності  в 4 кварталі 2005 року на суму 2721  грн., в результаті чого занижений валовий дохід за 4 квартал 2005 року на суму - 2721грн.; в бухгалтерському обліку операція відображена згідно даних головної книги за жовтень 2005 року: Д-т 44-002 К-т 28-001 на суму 2721,00грн.; II кварталі 2006 року на суму - 2650 грн., в результаті чого занижено валовий дохід за II квартал 2006 року на суму - 2650 грн.; в бухгалтерському обліку операція відображена згідно даних головної книги за травень 2006 року Д-т 44-002 К-т 28-001 на суму 2650,00 грн.

В порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  та п.1.4 ст.1 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції) у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1198р. №124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р. за №417/2857 занижений валовий дохід на суму - 5371,00 грн., в т. ч. в IV кв. 2005р. в сумі - 2721грн., в II кв.200бр. на суму -2650,00грн.

За змістом пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дата збільшення валових витрат:

Датою збільшення валових, витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку —день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 11.2.3   п.11.2 ст.11  Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" дата збільшення валових витрат: Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статі 10 цього Закону) крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є  звільненими  від  сплати  цього  податку або  не  є   його суб'єктами  згідно  із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів .... а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

В порушення зазначеної вище норми Закону (пп.11.2.3 п.11.2  ст.11) України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем зайво включено до валових витрат грошові аванси від операцій з особами, які звільнені від сплати її одатку на прибуток (фізичні особи ) у III кварталі 2005 року в сумі 8758 грн. (Д-т 63 К-т 311 Дашок Л.М. - 4478грп.. Юхимчук В.В. -1583 грн., ПП Колодяжний О.М.- 2697 грн.) з послідуючим коригуванням з порушенням вимог чинного законодавства в ІV кварталі 2005 року на суму 8758 грн.

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону   України   "Про   оподаткування прибутку підприємств" не належать  до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В III кварталі  2005 року зайво включено до скоригованих  валових витрат суму 772300грн. Згідно первинних бухгалтерських документів та книги “Журнал-головна” витрати на придбання товарів (робіт, послуг) ряд.04.1 декларації з податку на прибуток -24213700грн., з них липень 2005р. на суму –6716000 грн.00коп; серпень 2005р. на суму - 8540400грн.00коп.; вересень 2005р. на суму - 8855600грн.00коп. Всього на суму - 24112000 грн. (Д-т 28/01, 20/01,28/02,22,20/014,93 К-т 63 ) Перераховано попередньої оплати постачальникам на суму -101700 грн.

Всього витрат 24213700 грн.

Інші витрати (відрядні, проценти банку)-  158900 грн.

Підприємством в декларацію з податку на прибуток включено в ряд. 04.1 в III кварталі 2005 року сума - 23372500 грн. (менше ніж встановлено перевіркою на 841200грн.)., в ряд.04.12 158900 грн. (перевіркою підтверджені витрати), в ряд. 05.2 включено суму витрат 1613500 грн. (сума витрат документально не підтверджена). Таким чином зайво   включено   в   IIІ   кварталі   2005р. до   валових   витрат   суму -772300грн. (1613500грн.-841200грн.).

Судом детально досліджено в цій частині декларацію з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, додаток  К1/1, декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2006 року (а.с. 181-184).

Як встановлено у судовому засіданні дана помилка була виправлена платником самостійно, але з порушенням вимог п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за змістом якої платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а)          або   надіслати   уточнюючий   розрахунок   і   сплатити   суму   такої   недоплати   та  штраф, нарахований відповідно до п.17.2 статті 17 Закону № 2181.

б)          або відобразити суму такої недоплати у складі декларації (додатка до неї), що подається за
наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п.17.2
статті 17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання.

Розмір штрафу, який підлягав обрахунку та сплаті становить 5% від суми недоплати по податку на прибуток, чого позивачем зроблено не було.

В цій частині працівниками податкового органу правомірно визначено як суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, так і нараховано штрафну санкцію, що відповідає способу, межам та компетенції податкового органу, визначеному Законами України "Про державну податкову службу в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин суд не приймає обгрунтування позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  за №0003192340/0 від 26 грудня 2006 р., та в цій частині відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Що стосується податкового повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. (а.с.43), яким позивачу визначено податкове зобов'язання по  податку на додану вартість на суму 47748грн. 00коп.

В цій частині податковим органом встановлено порушення платником податків вимог п.4.2. ст.4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Донараховано суму основного платежу в розмірі 31832грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 15616грн.00коп., про що відображено у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом щодо правомірності свого рішення зазначається із посиланням на реєстр податкових накладних по ТОВ "Фірма "Журавлина" за період з 01.07.05р. по 30.06.06р., оформлених неналежним чином з порушенням податкового законодавства (додаток №3 до акту документальної перевірки від 11.12.06р.), що позивач завищив податковий кредит по податку на додану вартість та занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 31832грн.00коп. (а не 47748грн.00коп., як зазначає податковий орган у запереченні на адміністративний позов), зокрема: 24401,83 грн. - безпідставне включення до податкового кредиту податку на додану вартість по 92 податковим накладним, оформлених неналежним чином; 1435,82 грн. - безпідставне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, витрати по яких не зв'язані з господарською діяльністю (придбання квитків в Національний цирк, Київський зоопарк та придбання фотоапаратури); 5995,00 - ТзОВ "Журавлина" не визначено зобов'язання по ПДВ по операціях з безоплатної передачі в рекламних цілях ТМЦ, які мають самостійну  споживчу вартість. У зв'язку з цим, відповідно до до п.п. 17.1.3 п.17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовано штрафну санкцію 15916грн.00коп., зокрема по завищенню податкового кредиту по ПДВ по 92 податкових накладних, оформлених неналежним чином з порушенням податкового законодавства на загальну суму основного платежу ПДВ - 24401,83 грн.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.26-26 - акт документальної перевірки) працівниками податкового органу узагальнено зазначено, що по 92 податкових накладних не зазначено індивідуальних податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ покупця; не зазначено адресу місцезнаходження покупця; відсутній опис (номенклатура) товару та їх кількість, ціна продажу та інше на загальну суму ПДВ 24401грн.83коп. При цьому здійснюється посилання на додаток №3 до акту перевірки.

Детальним дослідженням 92 податкових накладних, які включені до додатку №3 акту перевірки та власне додатку №3 судом встановлено, що порушення вимог п.п.7.2.1, 7.2.6. п.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість" містять податкові накладні:

- №213555 від 08.07.05р., виписана ТОВ Золотий Гепард на суму покупки 1000грн.00коп., сума ПДВ 166,67грн. Дана податкова накладна в графі "номенклатура поставки товарів" власне переліку (номенклатури) товарів не містить. Зазначено: сплата згідно договору за ПММ (а.с.91);

- №240289 від 01.11.05р., виписана ТОВ Золотий Гепард на суму покупки 2000грн.00коп., сума ПДВ 333,33грн. Дана податкова накладна в графі "номенклатура поставки товарів" власне переліку (номенклатури) товарів не містить. Зазначено: сплата згідно договору за ПММ (а.с.143);

- №485 від 22.12.05р., виписана ТОВ "ОВО" на суму покупки 317.28грн., сума ПДВ 52,88грн. Дана податкова накладна не підписана особою, яка уповноважена на складання податкової накладної (а.с.148);

- №499 від 29.12.05р., виписана ТОВ "ОВО" на суму покупки 621,86грн., сума ПДВ 103,64грн. Дана податкова накладна не підписана особою, яка уповноважена на складання податкової накладної (а.с.149);

- №564 від 02.02.06р., виписана ТОВ "ОВО" на суму покупки 503,20грн., сума ПДВ 83,87грн. Дана податкова накладна не підписана особою, яка уповноважена на складання податкової накладної (а.с.161);

- №617 від 23.02.06р., виписана ТОВ "ОВО" на суму покупки 471,32грн., сума ПДВ 78,55грн. Дана податкова накладна не підписана особою, яка уповноважена на складання податкової накладної (а.с.162);

- № М-19-000004 від 08.02.06р. виписана від імені ЗАТ "Сівт електроніки" м.Київ на суму покупки 434,00грн., сума ПДВ 72,33грн. Дана податкова накладна засвідчена печаткою філії ЗАТ "Світ електроніки" у м.Сарни. Філія ЗАТ "Світ електроніки" у м.Сарни у податковому органі як платник ПДВ не зареєстрована (а.с.163);

- № М-19-000004 від 08.02.06р. виписана від імені ЗАТ "Сівт електроніки" м.Київ на суму покупки 434,00грн., сума ПДВ 365,17грн. Дана податкова накладна засвідчена печаткою філії ЗАТ "Світ електроніки" у м.Сарни. Філія ЗАТ "Світ електроніки" у м.Сарни у податковому органі як платник ПДВ не зареєстрована (а.с.164).

Всього податок на додану вартість по зазначених податкових накладних становить 1006,44грн. Саме в цій частині позивачем завищений податковий кредит по ПДВ.

В решті податкових накладних податковим органом не доведено, що платником податку завищено податковий кредит, а відтак в цій частині не обгрунтовано правомірність свого рішення.

В цій частині суд виходив з того, що відсутність або неточності в заповненні інших обов’язкових реквізитів податкової накладної не можуть беззастережно надавати їй статусу недійсності. Головне, щоб така помилка не завдала шкоди державі, а саме суми за спірними полатковими накладними, включені до податкового кредиту були включені контрагентом до податкових зобов’язань.

Як зазначено у п.1.8. рекомендацій Вищого господарського суду України від 09.12.2004 р. N 04-5/3358 “Про деякі питання застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" недоліки у формі податкової накладної, зокрема неповнота або незазначення відомостей, визначених у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97, можуть бути самостійною підставою позбавлення сили належного доказу цієї накладної у разі, коли сумніви щодо вказаних відомостей не були усунуті під час розгляду спору.

Саме під час розгляду спору сумніви щодо вказаних відомостей були усунуті.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкового органу – ДПІ у Сарненсьому районі в цій частині, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Представники податкового органу в судовому засіданні не надали суду жодних доказів, що по 84 податкових накладних, які на думку податкового органу виписані із порушенням пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", контрагентами позивача (в даному випадку продацями товарів, послуг) суми по ПДВ (в сукупності 1006,44грн.) включені до  податкових зобов’язань із порушенням вимог податкового законодавства.

Відтак в цій частині – в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 30825грн.56коп. – податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. підлягає визнанню нечинним, а разом із сумою основного платежу штрафні санкції в цій частині на суму 15412грн.78коп.

Також податковий орган не обгрунтовав правомірності податкового повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 5995грн.00коп. (зобов’язання з ПДВ по рекламному розповсюдженню товарно-матеріальних цінностей).

В пункті 3 акту перевірки (а.с.26) податковий орган обмежився висновком про те, що позивачем не було визначено зобов’язання з ПДВ по операціях з безоплатної передачі в рекламних цілях товарно-матеріальних цінностей, що містять логотип підприємства, або рекламу товарів, що поставляється ним на ринок і одночасно мають споживчу цінність. Внаслідок цього порушено вимоги п.4.2. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд з таким висновком не погоджується, виходячи з такого.

Як вбачається із наданих оригіналів та копій первинних бухгалтерських документів (а.с.192-200) у січні-березні 2006 року для позивача були надані послуги по розміщенню рекламних блоків у телефонних довідниках серії “Золоті сторінки України”, зокрема “Рівне-2006” та “Волинь-2006”. Саме розміщення рекламних блоків!, а не отримання від приватного підприємства “Золоті сторінки Рівне” телефонних довідників “Рівне-2006” та “Волинь-2006” з метою їх розповсюдження споживачам – третім особам. Умови угод (№РВ-3С-0104/2006 від 06.07.05р., №ЛЦ-3С-0771/2006 від 06.07.05р.) передбачали поряд із розміщенням реклами у телефонних довідниках надати для замовника по 10 примірників довідників “Рівне-2006” та “Волинь-2006” для власного користування.

Отримані ярлики, ручки, картки-календарі, календарі настінні із логотипом (назвою) компанії позивача на підставі видаткової накладної №РН-000005 від 16.02.06р., №ООО-000509 від 15.02.06р., №26 від 17.02.06р. використані ним у своїй господарській діяльності.

Жодних документальних підтверджень, що ярлики, ручки, картки-календарі, календарі настінні із логотипом, назвою компанії позивача реалізовані для споживачів представниками податкового органу для суду, в обгрунтування своїх тверджень, не надано.

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що жодних фактів реалізації отриманої продукції для споживачів під час перевірки документального підтвердження не знайшли.

Таким чином нарахування для позивача податку на додану вартість у сумі 5995грн. та застосування штрафних санкцій на суму 2997грн.50коп. є безпідставним та необгрунтованим. В цій частині податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. також підлягає визнанню нечинним.

Суд погоджується із податковим органом, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1435грн.82коп., витрати по яких не пов’язані із господарською діяльністю позивача (придбання квитків в Національний цирк, Київський зоопарк та придбання фотоапаратури). В цій частині у суду не має підстав визнавати податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. нечинним.

Таким чином податкове повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. підлягає визнанню нечинним в частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ на суму основного платежу 29389грн.74коп. та штрафних санкцій на суму 14694грн.87коп.

В частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ на суму основного платежу 2442грн.26коп. та штрафних санкцій на суму 1221грн.13коп. повідомлення-рішення  за №0003202340/0 від 26 грудня 2006 р. слід визнати чинним.

Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0003212340/0 від 26 грудня 2006 р. (а.с.45), яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 82995438грн. 20коп.

В цій частині податковим органом встановлено порушення платником податків вимог п.1 п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 82995438грн.20коп., про що відображено у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом щодо правомірності свого рішення зазначається, що в порушення п. 1, п. 13 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ТзОВ "Журавлина" не провело через реєстратори розрахункових операцій готівкових коштів операції по відпуску паливно-мастильних матеріалів (ПММ) по талонах та за безготівковий розрахунок на суму 16599070.64 грн.

Відповідно до акту про результати планової виїзної документальної перевірки за безготівковий розрахунок, по накладних, без застосування РРО за період з 01.07.2005 року по 16.11.2005 року було відпущено палива на загальну суму 16586979,99 гривень, крім того ТзОВ "Журавлина" не проведено через РРО відпуск ПММ по талонах на загальну суму 12090,70 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Водночас згідно із ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових   операцій   вітчизняного   та   іноземного   виробництва,   які   включено   до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній і програмній документації виробника.

Відповідно до Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 15.10.99 р, № 10, спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати (реєстратори розрахункових операцій) забезпечуватимуть управління відпусканням нафтопродукту і друк чеків у єдиному технологічному циклі.

Тобто відпускання нафтопродуктів за допомогою спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій за будь-якої форми оплати (готівкової, безготівкової, за електронними картками) і за будь-якої форми розрахунків (попередньої оплати чи оплати за фактично отримані нафтопродукти) супроводжуватиметься обов'язковим друком фіскального чека встановленої форми. При відпусканні нафтопродуктів у режимі попередньої оплати спеціалізовані ЕККА після друку чека (дебетування електронної картки, якщо спеціалізованим ЕККА передбачено проведення розрахунків за електронними картками) повинні забезпечувати автоматичне (або за підтвердженням оператора) відпускання сплаченої кількості нафтопродукту через визначену при попередній оплаті паливороздавальну колонку (ПРК). При відпусканні нафтопродуктів у режимі оплати за фактично отримані нафтопродукти спеціалізовані ЕККА після закінчення відпускання (встановленні роздавального крана в ПРК) повинні автоматично (або за підтвердженням оператора) друкувати чек на вартість відпущених нафтопродуктів і забезпечувати дебетування платіжної картки на вартість або об'єм відпущених нафтопродуктів (якщо спеціалізованим ЕККА передбачено проведення розрахунків за електронними картками).

Таким чином, відпускання нафтопродуктів через спеціалізовані ЕККА за будь-якої форми оплати (готівкової, безготівкової, за електронними картками) і за будь-якої форми розрахунків (попередньої оплати чи оплати за фактично отримані нафтопродукти) повинно супроводжуватися друком чека встановленої форми, який додатково містить номер ПРК, через яку здійснювалося відпускання нафтопродукту.

Поряд з тим податковий орган свою позицію обгрунтовує додатково відповіддю на запит щодо надання висновку Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Рівненській області – державна гірнича інспекція від 14.12.06р. (а.с.61-62).

Як вбачається із акту документальної перевірки (а.с. 37-39) податковим органом безпідставно ототожнюються заправні відомості, які можуть бути документальним підтвердженням отримання паливно-мастильних матеріалів через паливо-роздавальні колонки водіями автомобілів в роздрібній мережі та накладні на отримання паливно-мастильних матеріалів в оптовій торгівлі при їх реалізації оптовим покупцям при безготівкових розрахунках через установи банку.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля).

Як зазначили в судовому засіданні предстаники позивача, на АЗС в м.Сарни є дві окремі камери зливних муфт з горловинами для зливу пального в окремі ємності для реалізації в оптовій торгівлі та в ємності, які безпосередньо підключені до паливно-роздавальних колонок для роздрібної торгівлі.

Окремі ємності для відпуску ПММ оптовим покупцям не мають безпосереднього з'єднання з паливно-роздавальними колонками і відпуск пального проводиться через відокремлені наливні стояки значно більшої пропускної здатності, а не через колонки. Тобто відсутні будь-які підстави вважати, що з ємностей, призначених для відпуску ПММ оптовим покупцям проводиться відпуск ПММ через паливно-роздавальні колонки роздрібним покупцям.

В акті робиться спроба застосувати норми, що регулюють роздрібну торгівлю, до оптової торгівлі ПММ, що є неправильним розумінням суті відносин та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилання в акті, як на підставу для зазначених вище висновків, на наявність насосів  реверсного типу, передбачених проектом і взаємозвязок між технологічними ємностями одного типу, в яких зберігається пальне для оптової торгівлі та ємності, з яких відбувається реалізація ПММ через паливо-роздавальні колонки, є необгрунтованим.

Даний об'єкт є потенційно небезпечним, в проектних рішеннях якого передбачено необхідність забезпечення проведення заходів щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій, виконання протипожежних вимог, норм екобезпеки з мінімального впливу на навколишнє природне середовище, захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій.

Таким чином, висновок акту, зроблений на підставі неправильного розуміння технічних особливостей проектної документації (відповідь територіального управління Держпромгірнагляду по Рівненській області, на підставі якої зроблений такий висновок не може бути використана як документальне обґрунтування позиції податкового органу стосовно перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства в силу того, що видана з порушенням встановленого в ст.ст.6, 19 Конституції України принципу здійснення діяльності державними органами лише в межах і на підставі закону та не відповідає об”єктивній дійсності—дана органіація не являється проектною чи уповноваженою надавати експертні висновки з приводу технічних особливостей обладнання АЗС), про наявність порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій також є хибним і зроблений з неправильним застосуванням законодавства, а саме застосування закону до відносин, які він не регламентує, незважаючи на пряму норму п.12 ст.9 цього ж Закону.

За своєю суттю, згідно положень ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій є пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому   реалізовані   фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), відповідно його завданнями в даній ситуації є фіксація кількості відпущеного через роздрібну мережу пального та отриманих коштів, тобто обліково-звітна функція.

В акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування порушення товариством обліку (бухгалтерського чи податкового) відпуску товарів, отримання коштів та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів від таких операцій, не враховується той момент, що податки від продажу з попереднім зарахуванням коштів сплачуються за першою подією, що сталася, а саме отримання кошів, не ставиться питання про несплату податків чи зборів від продажу ПММ, а робиться нічим не обгрунтований (ні законом, ні фактами) висновок про порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином представниками податкового органу жодних документальних підтверджень в обгрунтування правомірності прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій не надано.

Не може бути належним та допустимим твердження податкового органу із посиланням на лист Територіального управління Держпромгірнагляду по Рівненській області – державної гірничої інспекції від 14.12.06р. (а.с.62), оскільки у своєму запиті від 06.12.06р. податковий орган – Державна податкова адміністрація в Рівненській області – просив надати експертний висновок стосовно проектної документації в частині питань: щодо розміщення ємностей для зберігання та реалізації ПММ (чи відокремлені ємності, з яких проводиться відпуск ПММ за готівкові кошти та ємності, з яких проводиться відпуск ПММ по накладних)? (а.с.61).

Територіальне управління Держпромгірнагляду по Рівненській області – державна гірнича інспекція листом! (а не експертним висновком) від 14.12.06р. (а.с.62) за підписом головного державного інспектора ДГТІ Курганського С.Г. повідомила податковий орган, що проектом передбачено взаємозв’язок між технологічними ємностями одного типу палива за допомогою насосів реверсного типу. Одним реченням.

На момент проведення перевірки та складання акту в Україні  стосовно порядку та механізму проведення експертиз діяли:

·          Закон України “Про екологічну експертизу” - Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (стаття 1);

·          Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» - цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обгрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів досліджень (преамбула Закону); наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.

Наукова і науково-технічна експертиза у сфері науково-технічних розробок та дослідно-конструкторських робіт, фундаментальних і прикладних досліджень, у тому числі на стадії їх практичного застосування (впровадження, використання, наслідки використання тощо), проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами, іншими організаціями та окремими юридичними і фізичними особами, які акредитовані на цей вид діяльності (стаття 1 Закону);

·          Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» - цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення (преамбула Закону);

Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи (стаття 1 Закону);

·          Закон України «Про судову експертизу» - цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки (преамбула Закону);

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (стаття 1 Закону).

Спільним для усіх зазначених вище законів, що регулюють експертну діяльність в Україні є обов’язкова акредитація експертної установи або її визначення Законом; атестація експертів та включення їх до відповідних державних Реєстрів атестованих експертів; за результатами проведених експертних досліджень – видача експертного висновку (статті 9, 15, 27-29, 39 Закону України “Про екологічну експертизу”, статті 7, 21, 24-25 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», статті 16-26, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», статті 9, 10, 12, 13 Закон України «Про судову експертизу»)

Посиланням на лист Територіального управління Держпромгірнагляду по Рівненській області – державної гірничої інспекції від 14.12.06р., як і сам зазначений лист є незаконними та протиправиними, та не тягнуть жодних правових наслідків ні для податкового органу, ні для ТОВ фірми «Журавлина».

Таким чином в цій частині (визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій) позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги підлягають до задоволення частково. В іншій частині - в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, яке виніс податковий орган - Державна податкова інспекція у Сарненському районі 26.12.06р. за №0003212340/0 - визнати нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття.

Податкове повідомлення-рішення, яке виніс податковий орган - Державна податкова інспекція у Сарненському районі 26.12.06р. за №0003202340/0 - визнати нечинним частково в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 29389грн.74коп. (основний платіж) та 14694грн.87коп. (штрафних (фінансових) санкцій) з моменту його прийняття. В іншій частині - податкове повідомлення-рішення від 26.12.06р. за №0003202340/0 залишити без змін.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина" (вул. Варшавська 9а, Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34500,   код ЄДРПОУ 13994640)  витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  

Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

В решті позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            

   Повний текст постанови підписано "03" березня 2007 р.