ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2007 р.                                                                                  м.Рівне                       

             дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                місце прийняття

13:00 год.                                                                                                     Справа №  10/12

  час прийняття постанови                                                                                                                     номер справи

Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий - суддя  ; секретар судового засідання - помічник судді Бережнюк В.В.

за участю представників сторін:  

від позивача  :  представник адвокат Солімчук І.М. довіреність №42 від 05.01.07р., нач.юр.відділу Кузьмарук Г.В. довіреність № 88  від 10.11.06 р.  

від відповідача : представник юрисконсульт Мельничук Є.С. довіреність № 02-15/40  від 12.01.07 р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"    

до відповідача Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області

про визнання рішення № 3 від 28 грудня 2005 р. протиправним та скасувати його

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

  Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання рішення № 3 від 28 грудня 2005 р. протиправним та скасувати його .  

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві. Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, якавикладена в запереченні на адміністративний позов.

 

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою. Нових доказів позивач суду не надавав.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "18" січня 2007 р. оголошувалась перерва  для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

В силу статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, 'їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види    адміністративно-господарських    санкцій,    умови    та    порядок    їх застосування   визначаються   цим   Кодексом,   іншими   законодавчими   актами.

Адміністративно-господарські   санкції  можуть   бути   встановлені   виключно законами.

Пунктом 2 статті 240 ГК України визначено, що перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також: порядок їх застосування визначаються законами.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (пункт 2 статті 241 ГК України)

Частина третя ст. 13 закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлює, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Виключивши з прав державних органів, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадових осіб пункти 6-9 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", законодавець не наділив відповідача правом:

-          застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

-          стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.

Стаття 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в редакції чинній на момент прийняття відповідачем рішення №3 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29.12.05 року визначає, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду."

Таким чином зазначена стаття визначає дві умови за наявності яких виручка вилучається в дохід бюджету. Перша - порушення державної дисципліни цін, друга - порушення діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до Постанови НКРЕ № 533 від 22 травня 2000 року в редакції чинній на момент перевірки та прийняття   відповідачем   рішення   №3,   з   1   липня   2002 року розрахунки   із споживачами (крім населення та населених пунктів) за електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями України, які отримали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, здійснюються за ринковими тарифами, розрахованими згідно з формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

З оспорюваного рішення вбачається, що, на думку відповідача, позивач порушив Постанову НКРЕ від 13.08.1998 р. №1052.

З тексту оспорюваного рішення не вбачається можливим визначити, яку саме редакцію Постанови відповідач має на увазі. Відповідач посилається на редакцію Постанови від 13.08.1998р. Однак, на момент винесення рішення вже діяла нова редакція Постанови, а саме редакція від 15.12.2004 р. Крім того, лишається не зрозумілим якою редакцією Постанови керувався відповідач при здійсненні перевірки, що проводилася з серпня 2004 р. по жовтень 2005 року. Адже, до грудня 2004 року діяла редакція від 13.07.1998 року, а з грудня 2004 року нова редакція від 15.12.2004 року.

У згадуваній вище Постанові НКРЕ №533 від 22.05.2000 р. зазначається, що розрахунки із споживачами здійснюються за ринковими тарифами, згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

В листі НКРЕ від 11.10.2004 року № 04-30-09/4447 "Щодо методик з питань формування тарифів" із покликанням на доручення КМУ від 05.11.2003 N 70700 до листа Мінекономіки від 30.10.2003р. N 48-51/5742-10 зазначено, що згідно з повноваженнями, наданими НКРЕ Законами України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", Указом Президента України від 21.04.98 N335, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N1548, Комісія формує цінову політику у відповідних сферах на принципах самоокупності суб'єктів природних монополій, спрямованості регулювання на конкретного суб'єкта природної монополії, гласності та відкритості процедур розгляду Комісією тарифів. При встановленні тарифів забезпечується повне відшкодування економічно обгрунтованих витрат та отримання компанією прибутку, достатнього для забезпечення її розвитку.

Розрахунок роздрібних тарифів на електроенергію, тарифів на передачу та постачання електроенергії здійснюється згідно з Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженою постановою НКРЕ від 06.05.98 p. N 564, Порядком формування роздрібного тарифу на електричну енергію для споживачів (крім населення та населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженим постановою НКРЕ від 22.01.2001 p. N 47, Процедурою встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженою постановою НКРЕ від 01.08.2001 p. N801.

Відповідно до преамбули Тимчасової методики (далі по тексту судової постанови – Тимчасова методика у відповідних відмінках) розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 p. N 564 визначено, що Тимчасова методика встановлює порядок і спосіб розрахунку ліцензіатом з постачання електроенергії за регульованим тарифом – роздрібних тарифів для споживачів всіх категорій та тарифів на постачання електроенергії; ліцензіатом з передачі місцевими (локальними) електромережами – тарифу на передачу електроенергії.

Таким чином, преамбула прямо зазначає сферу застосування Тимчасової методики. Для здійснення розрахунків Тимчасова методика встановила правило /норму/, що застосовується всіма учасниками енергоринку при здійсненні розрахунків:

Роздрібні споживачі об'єднані у дві групи (і):

1          група    -    споживачі    промислові    та    прирівнені    до    них,    комерційні,
сільськогосподарські споживачі-виробники, непромислові;

2          група - міське та сільське населення.

Крім того, роздрібні споживачі розподіляються за класами напруги (j), з шин якої вони живляться:

1          клас напруги -154-35 кВ;

2          клас напруги -10- 0,4 кВ.

Відповідач безпідставно, не обгрунтовано та всупереч чинному законодавству в тексті акта перевірки стверджує: "Для визначення класу споживачів НКРЕ затвердив постановою №1052 від 13.08.98 р. "Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги." При цьому Відповідач не підтверджує свої твердження жодними фактами.

По-перше, в преамбулі зазначеного відповідачем Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, визначено у яких випадках він застосовується: Цей Порядок обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Тому застосовувати Порядок в галузі ціноутворення та/або формування роздрібних тарифів є неправильним та незаконним. Тим більше, що ця галузь права досить чітко врегульована нормативними документами, що виключає потребу застосування аналогії.

По-друге, згідно Тимчасової методики роздрібні споживачі розподіляються за класами напруги, з шин якої вони живляться. Однак, Постанова № 1052 поділяє споживачів на класи.

Клас споживачів і клас напруги, з шин якої живляться споживачі це не одне й теж. При цьому, що є досить суттєвим, встановлюються далеко не однакові критерії для розподілу на класи споживачів та на класи напруги.

Таким чином враховуючи те, що шини підстанції "Рівне" не є одночасно шинами будь-якої електростанції, суд погоджується із позивачем, що ВАТ "РЗВА" не можна віднести до споживачів 1 класу та застосувати Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити таке.

14 вересня 2004 року відповідач виніс рішення №113, що є аналогічним за своєю суттю в частині, що стосується ВАТ "РЗВА". Позивач оскаржив рішення в суді (справа №2/70). 29 травня 2006 року господарський суд Рівненської області виніс постанову, якою постановив задовольнити позов в повному обсязі. Таким чином рішення відповідача №113 від 14.09.2004р. було визнано нечинним.

Поряд з тим, як вбачається із тексту оспорюваного рішення, воно стосується прав та обов’язків не лише Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області, закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, ВАТ “РЗВА”, а ще стосується прав та обов’язків ЖКП “Західне” та Іудейської релігійної громади.

Оскільки в цій частині (щодо нарахування суми необгрунтованої виручки для Іудейської релігійної громади) позивачем не оспорюється рішення відповідача у сумі основного боргу 307грн.19коп. та сумі нарахованих штрафних санкцій 614грн.38коп., то в позові в цій частині слід відмовити, а рішення №3 від 28.12.05р. в цій частині визнати чинним.   

За таких обставин суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги підлягають до задоволення частково. В іншій частині - в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №3 від 28.12.05р., яке виніс контролюючий орган - Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області визнати протиправним частково в частині стягнення до Державного бюджету України необгрунтованої виручки в сумі 115802грн.33коп. та штрафних санкцій 231604грн.66коп. з моменту його прийняття та в цій частині скасувати його.

В решті позовних вимог - позивачу відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"    (вул. Кн.Володимира 71,Рівне,33000,   код ЄДРПОУ05424874)  витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  

Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

Суддя                                                            

   Повний текст постанови підписано "19" лютого 2007 р.