ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2007 Справа № А36/430
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),
суддів: Кузнецової І.Л., Швеця В.В.
при секретарі судового засідання Гайдук Ю.А.,
за участю прокурора: Басова І.С., довіреність №125 від 05.07.06;
за участю представників сторін:
від позивача: Журавльов О.А., довіреність №8 від 12.12.06;
Огреніч С.О., наказ №36 від 15.05.06;
від відповідача: Обертович М.Г. - довіреність №28391/9/10-005 від 06.12.06;
Конько О.С. - довіреність №934/10/10-005 від 22.01.07.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Автомир-Транс”, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. у справі №А36/430
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автомир-Транс”, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006р. товариство з обмеженою відповідальністю „Автомир-Транс”, м.Дніпропетровськ (далі ТОВ „Автомир-Транс”) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (далі –ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.11.2006р. № 00008312302/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість всього 68502грн., із них: за основним платежем 50 650грн., за штрафними санкціями 17 852грн., посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, який є необґрунтованим щодо факту порушення позивачем п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” в зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту за податковими векселями №65306856950238 від 27.06.2006р. –26 563грн. та №65306856950239 від 26.07.2006р. –24 087грн. 22коп., зі строком погашення відповідно: 26.07.2006р. та 24.08.2006р., при підтвердженні факта їх погашення та своєчасною сплатою позивачем ПДВ.
Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 11.12.2006р. /суддя Кожан М.П./, яка складена у повному обсязі 15.12.2006р., відмовив у задоволенні позову, вважаючи позовні вимоги недоведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, так як сума бюджетного відшкодування, яка обліковувалась в особовому рахунку позивача не підтверджена.
Не погодившись з постановою господарського суду Дніпропетровської області позивач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на те, що: постанова суду першої інстанції суперечить чинному законодавству та є необґрунтованою, зокрема, на безпідставність застосування судом абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, тоді як порядок погашення векселів та отримання права на податковий кредит встановлений абз.6 п.11.5 ст.11 названого Закону; позивачем погашені векселі та проведені розрахунки з бюджетом по зобов’язанням з ПДВ.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 18.01.2007р. відкрив апеляційне провадження у справі, ухвалою від 26.01.2007р. призначив розгляд справи на 21.02.2007р.
В судовому засіданні 21.02.2007р. Прокуратурою Ленінського району м.Дніпропетровська подано повідомлення №619вих07 від 21.02.2007р. про вступ у адміністративну справу №А36/430 прокурора з метою захисту інтересів держави.
У судовому засіданні 21.02.2007р. колегією суддів було оголошено перерву по справі, наступне судове засідання призначено на 28.02.2007р.
21.02.2007р. від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська (відповідача по справі) надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач, посилаючись на п.1.8 ст.1, п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” та на постанову Кабінету Міністрів України №1104 від 01.10.1997р. „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”, вказав на непідтвердженість податковим органом суми бюджетного відшкодування, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову –без змін.
У судовому засіданні 28.02.2007р. були заявлені усно клопотання представником відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з неявкою другого представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, та представниками позивача про приєднання до матеріалів справи довідки АКІБ „Укрсиббанк” №32-156-32 від 27.02.2007р. про зарахування сплаченого позивачем ПДВ до бюджету.
Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача.
Представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання представників позивача.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила: у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити, клопотання представників позивача задовольнити, приєднати до матеріалів справи довідку АКІБ „Укрсиббанк” №32-156-32 від 27.02.2007р.
У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні 28.02.2007р. було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, яка складена в повному обсязі 03.03.2007р.
Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Автомир-Транс” підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що ДПІ У Ленінському районі м.Дніпропетровська у жовтні 2006р. провела виїзну планову перевірку ТОВ „Автомир-Транс” з питань дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, з податку на додану вартість /далі ПДВ/ за період з 01.04.2005р. по 31.08.2006р., за результатами перевірки склала акт від 27.10.2006р. №1842/23-1-31950868/ДСК /а.с.6-36/.
В акті перевірки зазначено, що при перевірці правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року та серпень 2006 року встановлено, що до податкового кредиту у рядку 12.2 „погашені податкові векселі , що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді” підприємством було віднесено суми ПДВ за податковими векселями, виданими органам митного контролю у червні 2006р. №65306856950238 від 27.06.2006р., строк погашення 26.07.2006р. за напівпричеп, отриманий від ТОВ „Машинобудівний завод „Тонар”, Росія та у липні 2006 року - №65306856950239 від 26.07.2006р., строк погашення 24.08.2006р. за отриманий товар від ТОВ „Машинобудівний завод „Тонар”, Росія відповідно у сумі 26 563грн. та 24087грн., які не були погашені підприємством в термін, встановлений законодавством, чим порушено п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Тому відповідач вважав, що позивач занизив ПДВ за жовтень 2005р.на суму 20 754грн. та у березні 2006р. на суму 20 154грн.
На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №00008312302/0 від 01 листопада 2006р., в якому, посилаючись на порушення п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” визначив суму податкового зобов’язання позивача за основним платежем: податок на додану вартість –50 650грн. та за штрафними фінансовими санкціями на підставі п.п.”б”, п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - 17 852грн., всього на 68 502грн.
Відповідно до вимог пункту 11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;
якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.
На виконання пункту 11.5 Закону України „Про податок на додану вартість” Кабінет Міністрів України постановою від 01 жовтня 1997р. №1104 затвердив Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (далі Порядок). У п.2 розділу 1 Порядку зазначено, що податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом,
абзаці 2 п.19 розділу V „Погашення податкових векселів” передбачено: якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.
Позивач подав органу митного контролю: 27 червня 2006р. вексель №65306856950238 на суму 26 563грн. зі строком погашення 26.07.2006р. та 26липня 2006р. вексель №65306856950239 зі строком погашення 24.08.2006р. на суму 24 087грн. 22коп. /а.с.39-40/.
Факт погашення цих векселів був підтверджений відповідачем: відповідним написом за підписом заступника начальника ДПІ, скріпленим гербовою печаткою, на векселі від 26.07.2006р. та листом від 28.07.2006р. за №15801/10/15-2 про погашення векселю від 27.06.2006р. за підписом в.о. начальника ДПІ /а.с.40 –зворотня сторона, 41/.
Факт включення позивачем вказаних вище сум зобов’язань за векселями до складу податкових зобов’язань, підтверджений податковими деклараціями з ПДВ від 20.07.2006р. та 17.08.2006р. відповідно за звітні (податкові) періоди червень та липень місяці 2006р., в яких сума ПДВ, зазначена у векселях, відображена окремим рядком /а.с.42-50/. Проти наявності цих обставин представники відповідача не заперечували.
Сплата /погашення/ позивачем сум податкових зобов’язань по вище наведеним деклараціям з ПДВ шляхом перерахування коштів до бюджету підтверджена копіями платіжних доручень №1826 від 28.07.2006р. і №1912 від 17.08.2006р. /а.с.51-52/ та довідкою АКІБ „Укрсиббанк” №32-156-32 від 27.02.2007р., яка була надана Дніпропетровському апеляційному господарському суду 28.02.2007р. представниками позивача, проти достовірності цих доказів відповідач не заперечував.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеним зібраним по справі доказам, чим порушив вимоги ст.86 КАС України, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і прийшов до невідповідного обставинам справи та необґрунтованого висновку щодо правомірності прийнятого спірного повідомлення-рішення.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що висновок відповідача щодо непогашення позивачем сум податкових зобов’язань з ПДВ по податковим векселям та порушення вимог п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставним, тому спірне податкове повідомлення-рішення належить визнати недійсним.
В зв’язку з викладеним, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржену постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, позовні вимоги –задовольнити.
Керуючись статтями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Автомир-Транс”, м.Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. у справі №А36/430 скасувати.
Податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 01.11.2006р. № 00008312302/0 визнати недійсним.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.К. Шуба
Судді: І.Л. Кузнецова
В.В. Швець
З оригіналом згідно.
Помічник заступника голови суду А.О. Ткаченко