ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/97

21.04.09

За позовом

Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування»

до	Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про	стягнення 152456,20грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача Озеров Р.Л.- представник за довіреністю № 2-32д від 18.12.2008 року;

Від відповідача          Надірова Р.М.- представник за довіреністю № 165/10 від 26.12.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 152456,20 грн. (128712,56 грн. –основний борг, 10445,43 грн. –інфляційні витрати, 11446,49 грн. –пеня, 1851,72 грн. –3 % річних) заборгованості згідно договору № ХГВ9-2008/Т-10-06/08-898 від 22.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/97, розгляд справи було призначено на 07.04.2009 року о 12-30.

Представник відповідача 07.04.2009 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/97 від 05.03.2009 р. не виконав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідачем поданий відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що відповідач обмежений у своїх діях і не може розпоряджатись коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки кошти установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок. А тому Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в силу імперативних норм законодавства, може виконувати свій обов’язок по оплаті наданих послуг лише після надходження коштів від підприємств теплоенергетики та котелень промислових підприємств та населення. Крім того, відповідач вказує на те, що для стягнення інфляційних витрат та 3 % річних в судовому порядку, позивач зобов’язаний був звернутись до відповідача з вимогою про сплату індексу інфляції та 3 % річних, оскільки позивач з даною вимогою не звертався, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних.

Представник відповідача також заявив клопотання про зменшення пені до 1 % від суми, яка підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 21.04.2009 року за згодою представників позивача та відповідача було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -       

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2008 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування»(виконавець) та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(замовник) був укладений договір № ХГВ9-2008/Т-10-06/08-898 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов’язується здійснити транспортування природного газу замовника по транспортній системі до газорозподільних станцій (надалі –ГРС), для забезпечення виробничо-технологічних витрат  та нормованих втрат газорозподільних підприємств, надалі споживачів, які мають з замовником укладені договори на постачання природного газу, а замовник зобов’язувався оплатити послуги по транспортуванню газу.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про трубопровідний транспорт»та іншими актами законодавства України.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт»господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що умови договору №  ХГВ9-2008/Т-10-06/08-898 від 22.09.2008 року свідчать, що за своєю правовою природою договір є договором перевезення.

Згідно п. 2.1 договору сторони встановили, що виконавець здійснює у 2008 році транспортування газу замовника в обсязі до 5234,000 тис м3.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту виконання послуг з транспортування, зазначеному в пункті 3.4 даного договору.

Виконавець зобов’язання по договору виконав належним чином та надав замовнику послуги з транспортування природного газу у січні –грудні 2008 року на суму 128712,56 грн.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу підтверджується актами виконаних послуг із транспортування природного газу за січень-грудень 2007 року, які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат, обґрунтований розрахунок яких знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок, а тому відповідач не несе відповідальності за порушення зобов’язання, яке сталось не з його вини.

Судом не приймаються до уваги подані заперечення, оскільки алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», постанова Кабінету Міністрів України та  Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ», Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовими та газотранспортними підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Дочірній компанії «Торговий дім «Газ України» НАК «Нафтогаз України», затверджений наказом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України № 80 від 19.11.1998 року, визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини  відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строків оплати підприємствами НАК «Нафтогаз України»послуг, наданих контрагентами за договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу та не припиняють зобов’язань боржника щодо сплати боргу.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця. Оплата послуг з траспортування газу, наданих за січень-серпень 2008 року здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання відповідних актів виконання послуг.

Відповідачем не надано суду доказів належної оплати за надані послуги.

Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості послуг по транспортуванню газу, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за надані послуги повністю не розрахувався, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу  розмірі 128712,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Позивач також просить стягнути з відповідача 10445,43 грн. –інфляційні витрати за період прострочення з 01.03.2008 року по 20.02.2009 року та 1851,72 грн. –3% річних за період прострочення платежу з 21.08.2008 року по 20.02.2009 року (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 997, 68 грн. - три проценти річних від простроченої суми, а також інфляційні витрати - 8998,60 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду. Суд відзначає, що позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних витрат та процентів річних та не враховано, що прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг по транспортуванню газу за січень-серпень 2008 року виникло з 31.10.2008 року, оскільки акти надання послуг були підписані 30.09.2008 року.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

31.10.2008 - 20.02.2009

88184.36

1.082

7231.12

95415.48

01.12.2008 - 20.02.2009

12792.31

1.066

844.29

13636.60

31.12.2008 - 20.02.2009

17488.27

1.044

769.48

18257.75

31.01.2009 - 20.02.2009

10247.62

1.015

153.71

10401.33

всього

8998,60

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

88184.36

31.10.2008 - 20.02.2009

113

3 %

819.03

12792.31

01.12.2008 - 20.02.2009

82

3 %

86.22

17488.27

31.12.2008 - 20.02.2009

52

3 %

74.74

10247.62

31.01.2009 - 20.02.2009

21

3 %

17.69

всього

997,68

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що для стягнення індексу інфляції та 3 % річних в судовому порядку, позивач зобов’язаний був звернутись до відповідача з вимогою про сплату індексу інфляції та 3 % річних. Суд розглянувши заперечення відповідача відзначає наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звернення до господарського суду мають лише ті особи, права та охоронювані законом інтереси яких було порушено або з метою запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 зі справи N 1-2/2002, відповідно до п. 1 резолютивної частини якого право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносини не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Така ж позиція викладена і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96 р., згідно з якою суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

При цьому судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. А отже не надсилання позивачем відповідачу вимоги про сплату інфляційних витрат та 3 % річних в досудовому порядку  не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11446,49 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем за період прострочення з 21.08.2008 року по 20.02.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом  6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що матеріалами справами підтверджується прострочення виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати вартості наданих позивачем послуг по транспортуванню природного газу, при цьому позивач невірно визначив період нарахування пені. Згідно розрахунку суду розмір пені за період прострочення з 31.10.2008 року по 20.02.2009 року становить 7961,06 грн.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

88184.36

31.10.2008 - 15.02.2009

108

12.0 %

6245.19

88184.36

16.02.2009 - 20.02.2009

5

12.0 %

289.92

12792.31

01.12.2008 - 15.02.2009

77

12.0 %

645.91

12792.31

16.02.2009 - 20.02.2009

5

12.0 %

42.06

17488.27

31.12.2008 - 15.02.2009

47

12.0 %

538.98

17488.27

16.02.2009 - 20.02.2009

5

12.0 %

57.50

10247.62

31.01.2009 - 15.02.2009

16

12.0 %

107.81

10247.62

16.02.2009 - 20.02.2009

5

12.0 %

33.69

всього

7961,06

У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені до 5000,00 грн. при цьому судом враховуються також майнові інтереси позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування»(61166, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а код ЄДРПОУ 25617563) 128712,56 грн. –основного боргу,  8998,60 грн. - витрат від зміни індексу інфляції, 997,68 грн. - 3% річних від простроченої суми, 5000,00 грн. –пені,  1437,09 грн. -  витрат по сплаті державного мита та 111,23 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 08.05.2009 року