ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"01" березня 2007 р. Справа № 17/65
м. Чернігів «01 »березня 2007 року
Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.
Представника позивача: Дзюба Л.М. -головний держподатінспектор, дов. №30822/10/10-010 від 28.12.2006р.;
Відповідача: не з'явився.
матеріали справи №17/65
За ПОЗОВОМ: Державної податкової інспекції у м. Чернігові
14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28
До ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Про зобов`язання вчинити певні дії
СУТЬ СПОРУ:
ДПІ у м. Чернігові пред'явлено позов до СПД ОСОБА_1 про зобов'язання надати необхідні для проведення перевірки документи за перевіряємий період з 01.07.2003 по 30.06.2006 року.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, повістка та додані до позовної заяви документи, двічі надіслані Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулися з відміткою: адресат не знаходиться.
Згідно листа Державного реєстратора м. Чернігова НОМЕР_1 СПД ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
З викладеного вбачається, що процесуальні документи були направлені судом Відповідачу за місцем його державної реєстрації.
За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.
Справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши представника позивача та дослідивши надані докази, суд -
ВСТАНОВИВ :
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію, ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Новозаводською районною радою м. Чернігова 27.05.2002р.
Згідно довідки Позивача, СПД ОСОБА_1 взята на облік як платник податків НОМЕР_2.
Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.90р. (далі Закон №509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно ч.ч.1,4 ст.11-1 Закону №509:
«Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.»
Відповідачу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 надіслано письмові повідомлення із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки та переліку документів, які потрібно надати на перевірку за перевіряємий період. Зазначені повідомлення повернуті поштою з відміткою про неможливість вручення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року N1251-XII:
«1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.»
Враховуючи, що Відповідачем не виконані вищевказані вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:
“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”
Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) надати Державній податковій інспекції у м. Чернігові для проведення перевірки за перевіряємий період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р.:
- Книги обліку доходів та витрат;
- Книги придбання та продажу товарів;
- Договори, рахунки, накладні, акти виконаних робіт;
- Ліцензії, дозволи на здійснення господарської діяльності;
- Податкові накладні;
- Витяги з розрахункових рахунків та додатки до витягів;
- Платіжні документи;
- Книги обліку розрахункових операцій, касові стрічки, подорожні листи;
- Документи, пов'язані з нарахуванням, утриманням та перерахуванням до бюджету податку з доходів найманих працівників.
3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя І.В. Кушнір