ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"01" березня 2007 р. Справа № 2/39а
09 год. 30 хв.
3а позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
м. Чернігів, вул. Попудренка, 6/6
відповідач 1 : управління Пенсійного фонду України у Ново заводському районі м. Чернігова
м. Чернігів, вул. Щорса, 19
відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а
відповідач 3: Пенсійний фонд України
м. Київ, вул. Бастіонна. 14
про: визнання протиправними дій відповідача 1, скасування рішень відповідачів
Суддя Михайлюк С.І
Секретар: Скорик М.О. (06.02.2007),
Польська А.І. (01.03.2007)
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (06.02.2007)
Від відповідача 1: Йовенко І.А. (06.02.2007), Варава О.В. (01.03.2007)
Від відповідача 2: Варга О.В.
Від відповідача 3: Варга О.В.
Заявлено адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить визнати протиправними дії відповідача 1 щодо вимоги по сплаті заборгованості в сумі 233,82 грн. за 1 квартал 2005 року, скасувати вимогу відповідача 1 НОМЕР_1, скасувати рішення відповідача НОМЕР_2 про результати розгляду заяви про узгодження вимоги, скасувати рішення відповідача НОМЕР_3 про результати розгляду скарги, скасувати рішення відповідача 3 НОМЕР_4.
Позовні вимоги мотивовані статусом платника фіксованого податку. Позивач також вважає, що згідно з ст. 2 Закону України № 3583-4 від 16.03.2006 управління не повинно застосовувати донарахування та штрафні (фінансові) санкції щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року; управлінням порушено строк надсилання вимоги, при цьому посилається і на Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” від 10.03.2005р. № 58-р. Позивач зазначає, що його скарги не розглядалися по суті, тому і рішення, прийняті за результатами їх розгляду, не можна вважати належними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що у рішеннях відповідачів по наслідках розгляду скарг не надається оцінка порушення відповідачем строків надсилання вимоги та Розпорядження Прем'єр-Міністра України НОМЕР_5.
Відповідачі подали письмові заперечення, вважають, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які працювали у першому кварталі 2005 року за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску із розрахунку 83,84 грн. за місяць, управлінням ПФУ донарахування внесків не проводилося, фінансова санкція не застосовувалася, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, вимога є правомірною, рішення про результати розгляду скарг прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні заперечення відповідачами підтримані.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи докази, суд
в с т а н о в и в :
У позовних вимогах слід відмовити, доводи позивача відхиляються з наступних підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у Пенсійному фонді зареєстрована з 22.09.2000р. за НОМЕР_6, з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. здійснювала свою діяльність на спрощеній системі оподаткування за фіксованим податком, згідно з розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92 (надалі -Декрет № 13-92).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. (далі -Закон № 1058) сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вищевказані особи являються страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону № 1058, встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 2, 4 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду:
особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску;
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV було встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок.
Частиною 5 цієї ж статті було установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом № 1058, на місяць на кожну особу.
Визначення поняття „мінімальний страховий внесок” наведено у ст. 1 Закону № 1058 -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи положення п. п. 2 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, п. 2 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV (щодо встановлення з 01.01.2005р. розміру мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць), фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для Позивача був встановлений в сумі 83,84 грн. на місяць.
Відповідний фіксований розмір проіснував до 30.03.2005р. включно, оскільки з 31.03.2005р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV, яким фіксований розмір страхових внесків встановлений не був.
Таким чином, в І кварталі 2005 року позивач був зобов'язаний сплатити фіксований розмір страхового внеску: в січні 2005 року - 83,84 грн., в лютому 2005 року -83,84 грн., в березні 2005 року -81,14 грн., усього на загальну суму 248,82 грн.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно до п.8.2. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 (далі - Інструкція), якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків - органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
Згідно з актом-розрахунком НОМЕР_7, що складений працівником відповідача 1, розмір фіксованого страхового внеску, який має сплачуватися позивачем в січні, лютому, березні 2005 року становить відповідно 83,84 грн., 83, 84 грн., 81, 14 грн. Позивачем за цей період сплачено 150 грн. фіксованого податку, з яких 15,00 грн. (10% від сплаченої суми) зараховується в рахунок сплати страхових внесків, а належить до сплати фіксованого розміру страхового внеску за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. -233,82 грн.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 13.02.1998р. № 129/98-ВР, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами -підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Проте, п. 41 ст. 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV, дія п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 13.02.1998р. № 129/98-ВР була зупинена протягом І кварталу 2005 року.
Відповідач 1 направив позивачеві НОМЕР_1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на суму 233,82 грн.
Порушення відповідачем 1 строку надсилання вимоги не може бути підставою для її скасування, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” (надалі Закон № 3583) суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.
Як встановлено вище, протягом 1 кварталу 2005 року була зупинена норма законодавства стосовно перерахування 10% сум фіксованого податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, до Пенсійного фонду України.
Статтею 2 Закону № 3583 передбачено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
Приписів щодо звільнення названих суб'єктів підприємництва від сплати фіксованого страхового внеску це Закон не містить.
Акт-розрахунок від 17.10.2006р. не вказує на здійснення відповідачем 1 перевірки позивача щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, а отже сума, зазначена у вимозі, не є донарахованою. Зазначена сума не є ні пенею, ні штрафом.
Розпорядження Прем'єр-міністра України НОМЕР_5 не забороняє стягувати заборгованість зі сплати страхових внесків з платників фіксованого податку. Розпорядженням не можуть заборонятися дії, передбачені чинним Законом № 1058.
Враховуючи правомірність вимоги, підстави для скасування рішень відповідача НОМЕР_2 про результати розгляду заяви про узгодження вимоги, відповідача 2 НОМЕР_3 про результати розгляду скарги, відповідача 3 НОМЕР_4, якими заява СПД ОСОБА_1 про скасування вимоги НОМЕР_1 про сплату боргу фактично залишена без задоволення, відсутні.
Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 71, , 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
У позовних вимогах відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою
особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У повному обсязі постанова виготовлена 03.03.2007р.
Суддя С.І. Михайлюк