СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 травня 2009 року | Справа № 2-12/1328-2009 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
прокуратура м.Ялта: не з`явився;
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Кореїзської селищної ради на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 31 березня 2009 року у справі № 2-12/1328-2009
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, м.Ялта, АР Крим, 98600)
в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, м.Сімферополь, 95038)
до Кореїзської селищної ради (Севастопольське шосе, 27, смт.Кореїз, м. Ялта, АР Крим, 98670)
3-тя особа - Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, смт.Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м.Ялти звернувся до господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим до Кореїзської селищної ради про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради від 29.02.2008 року № 709 "Про припинення Державному підприємству "Лівадія" права постійного користування земельною ділянкою площею 8,9560 га за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт. Кореї в районі Южнобережного шосе".
Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.03.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучене Державне підприємство «Лівадія».
Заступник прокурора м.Ялти заявив клопотання про забезпечення позову, в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, шляхом зупинення дії рішення 35 сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 709 від 29.02.2008 року; заборони Кримській республіканській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»та його Ялтинському відділенню здійснювати реєстрацію будь-яких цивільно-правових угод, які стосуються земельної ділянки площею 8,9560 га за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, район Южнобережне шосе, яка знаходилась у постійному користуванні ДП «Лівадія»; заборони Кореїзській селищній раді та її виконавчому комітету приймати будь-які рішення, що стосуються земельної ділянки площею 8,9560 га за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, Южнобережне шосе, яка знаходилась у постійному користуванні ДП «Лівадія», у тому числі рішення про затвердження проекту землевпорядкування з відводу спірної земельної ділянки будь-кому, його підписанні чи передачі у власність; заборони Інспекції ДАБК АР Крим видавати будь-кому дозволи на початок будівельних робіт на земельній ділянці площею 8,9560 га за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, район Южнобережне шосе, яка знаходилась у постійному користуванні ДП «Лівадія»; заборони Ялтинському міському управлінню земельних ресурсів, Управлінню головного архітектора Ялтинської міської ради, санітарно-епідеміологічній станції м.Алупка, Південно-Кримській екологічній інспекції та Республіканському комітету з охорони культурної спадщини АР Крим вчиняти будь-які дії щодо надання іншим особам довідок, висновків, узгоджень щодо земельної ділянки площею 8,9560 га за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, район Южнобережне шосе, яка знаходилась у постійному користуванні ДП «Лівадія».
Клопотання мотивоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою від 31.03.2009 року у справі № 2-12/1328-2009 господарський суд АР Крим задовольнив клопотання заступника прокурора м.Ялта, вжив заходи забезпечення позову, заборонивши Кримській республіканській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" та його Ялтинському відділенню здійснювати будь-які дії щодо реєстрації будь-яких цивільно-правових угод, які стосуються земельної ділянки площею 8,9560 га за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, район Южнобережного шоссе, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Ліавадія" та заборонив Кореїзській селищній раді та її виконавчому комітету приймати будь-які рішення, що стосуються вказаної земельної ділянки, в тому числі рішення про затвердження проекту землевпорядкування з відводу спірної земельної ділянки будь-кому, а також вчиняти дії з відчуження у будь-який спосіб позначеної земельної ділянки до набрання рішенням суду законної сили.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим, Кореїзська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Доводи апеляційної скарги полягають у посиланні на статті 12, 83 Земельного кодексу України, які закріплюють виключне право селищної ради на розпорядження землями територіальної громади. Відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка знаходилась лише в користуванні Державного підприємства "Лівадія" і ніколи не являлась власністю підприємства, у зв’язку з чим, вважає необґрунтованими доводи про порушення порядку вилучення спірної земельної ділянки.
Представники сторін, третьої особи, представник прокуратури м.Ялта у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалою від 23.04.2009 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників зазначених осіб.
У зв’язку з відпусткою судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Фенько Т.П.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо незастосування таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету позову. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.
У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 року № 02-5/611 забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Отже, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, як зазначається в вищевказаному роз’ясненні Вищого арбітражного суду України, умовою застосування таких заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судова колегія зазначає, що саме заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 року № 01-8/2776).
Як свідчить юридичний аналіз матеріалів даної справи, будь-яких доказів на підтвердження доводів щодо наявності підстав вважати, що Кореїзська селищна рада має намір розпорядитись спірною земельною ділянкою до клопотання про забезпечення позову заступником прокурора м.Ялта додано не було.
Судова колегія звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", яким встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради від 29.02.2008 року № 709 "Про припинення Державному підприємству "Лівадія" права постійного користування земельною ділянкою площею 8,9560 га за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт. Кореї в районі Южнобережного шосе".
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом частини 1 статті 123, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування (оренду) здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Цивільним законодавством визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги Кореїзскьої селищної ради стосовно того, що зобов'язання органу місцевого самоврядування не приймати рішення щодо майна, стосовно якого він у будь-якому випадку здійснює права власника на підставі закону, є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. При цьому, порушені права осіб мають захищатися лише способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали не було надано аналізу наведеним правовим положенням в контексті спірних правовідносин.
На підставі викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставне задоволення господарським судом АР Крим клопотання заступника прокурора м.Ялта про вжиття заходів забезпечення позову та вважає оскаржувану ухвалу від 31.03.2009 року такою, що підлягає скасуванню як не підтверджену належними доказами.
Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кореїзської селищної ради задовольнити.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року у справі № 2-12/1328-2009 скасувати.
У задоволенні клопотання заступника прокурора м.Ялта про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
Т.П. Фенько