СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 квітня 2009 року | Справа № 5020-11/169-2/023 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача - Гавриш Ю.В., довіреність від 27 квітня 2009 року, (ПП „ЛІС і С”);
відповідача: не з'явився, (Орлинівська сільська рада Балаклавського району міста Севастополя);
третьої особи - Лєбєдєва М.С., довіреність № 127 від 23 грудня 2008 року, (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі);
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЛІС і С” на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10 березня 2009 року по справі № 5020-11/169-2/023
за позовом Приватного підприємства „ЛІС і С”
(вулиця Коблевська, 41, кв. 6, місто Одеса, 65023)
(Стрелецький спуск, 1, місто Севастополь, 99008)
до Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя (вулиця Тюкова, 42, смт Орлине, місто Севастополь, 99805)
за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі
(майдан Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
про визнання недійсним рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки та надати земельну ділянку в оренду,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „ЛІС і С” (далі ПП „ЛІС і С”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя та просило:
- визнати недійсним рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року яким ПП „ЛІС і С” відмовлено у передачі в оренду строком на 49 років земельної ділянки для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 у селі Гончарному по вулиці Дригіна;
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя надати ПП „ЛІС і С” в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2540 га в селі Гончарному по вулиці Дригіна для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68;
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя укласти з ПП „ЛІС і С” договір оренди земельної ділянки площею 0,2540 га в с. Гончарному по вулиці Дригіна для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 строком на 49 років.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”" та статей 120, 123, 124 Земельного кодексу України.
До прийняття рішення по суті від позивача, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшло клопотання про зменшення позовних вимог:
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя надати ПП „ЛІС і С” в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2540 га в селі Гончарному по вулиці Дригіна для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68;
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя укласти з ПП „ЛІС і С” договір оренди земельної ділянки площею 0,2540 га в селі Гончарному по вулиці Дригіна для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 строком на 49 років.
Відзив на позовну заяву від відповідача надана не була.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення XII сесії 25 скликання Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року „Про розгляд питання про можливість передання в оренду строком на 49 років ПП „ЛІС і С” земельної ділянки для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 у селі Гончарному по вулиці Дригіна”. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано, що рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року не відповідає частині 3 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” у частині пріоритетного права власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаної ним земельної ділянки. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки та надання її в оренду позивачу, то суд першої інстанції врахував ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вирішення вказаних питань не входить до повноваження суду.
Не погодившись з рішенням суду, ПП „ЛІС і С” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ПП „ЛІС і С” скасувати та прийняти нове рішення, яким:
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя надати ПП „ЛІС і С” в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2540 га в селі Гончарному для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68,
- зобов'язати Орлинівську сільську раду Балаклавського району міста Севастополя укласти з ПП „ЛІС і С” договір оренди земельної ділянки площею 0,2540 га в селі Гончарному для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 строком на 49 років.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції не вірно враховані норми частини 3 статті 27 Закону України „Про приватизацію”, статті 120, 123, 125 земельного кодексу України та стаття 29 Закону України „Про планування і забудову територій" та помилково прийнято рішення про відмову у задоволенні інших вимог позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судове засідання, призначене на 28 квітня 2009 року представник Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 14 квітня 2009 року.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до названих вимог Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 14 квітня 2009 року направлена сторонам та третім особам в той же день, тобто, згідно штампу на звороті ухвали - 14 квітня 2009 року.
Враховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
У зв'язку з тим, що, що слухання справи відкладалось за клопотанням сторін та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
30 квітня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Севастополю (продавець) та Федоровим Едуардом Георгійовичем (покупець) був укладений договір купівлі - продажу державного майна № 156/40, відповідно до якого у власність покупця передана група інвентарних об'єктів автозаправної станції № 68 контейнерного типу, що розташовані за адресою: місто Севастополь, село Гончарне (далі-Договір).
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено які правочини належить вчиняти у письмовій формі. Зокрема, між фізичною та юридичною особою.
Відповідно до пункту 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
На виконання чинного законодавства України, 6 травня 2003 року вищевказаний договір посвідчений нотаріально за № 2766, а 15 травня 2003 року зареєстрований у Севастопольській міській раді за № 136 .
Згідно з пунктом 5.1 названого договору покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу об'єкта приватизації; прийняти об'єкт приватизації; ввести об'єкт в експлуатацію в термін до 2 (двох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору; використовувати об'єкт у якості автозаправної станції протягом 2 (двох) років з моменту вводу в експлуатацію; утримувати об'єкт та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, дотримуватися вимог пожежної та екологічної безпеки, охорони довкілля.
Пунктом 6.1 договору також передбачено, що продавець зобов'язаний: - передати покупцю об'єкт приватизації у встановлений цим договором термін;
- повідомити покупця у випадку несвоєчасного внесення платежів за об'єкт приватизації;
- в разі необхідності сприяти покупцю в оформленні документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт приватизації;
- здійснювати контроль за виконання умов даного договору.
В подальшому, 16 листопада 2004 року між продавцем та покупцем був укладений договір про внесення змін до договору № 156/40, відповідно до якого пункт 5.1.3 викладено у новий редакції: „Ввести об'єкт в експлуатацію в термін до 4 (чотирьох) років з моменту нотаріального посвідчення даного договору".
1 лютого 2004 року між Федоровим Едуардом Георгійовичем (продавець) та ПП “ЛІС і С” (покупець) за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю укладено договір купівлі-продажу зазначеного об'єкту приватизації, відповідно до якого покупець зобов'язаний прийняти нерухоме майно, що викупається, та всю необхідну документацію в термін, що встановлений договором.
Всі обов'язки покупця, що передбачені умовами договору купівлі-продажу державного майна № 156/40 за умовами договору від 1 лютого 2004 року перейшли від Федорова Е.Г. до ПП „ЛІС і С”.
Відповідно до пункту 12.3 зазначеного договору питання земельних відносин покупець вирішує самостійно власними силами та за рахунок власних коштів згідно з чинним законодавством України за сприянням колишнього власника майна.
Ці факти встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 листопада 2007 року по справі № 20-9/201 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі до ПП „ЛІС і С”, Федорова Е.Г. про визнання договору купівлі - продажу недійсним та зобов'язання виконати дії; за зустрічним позовом ПП „ЛІС і С” до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі, Федорова Е.Г., про зобов'язання внести зміни до договору купівлі - продажу, що міститься в матеріалах справи.
Зазначеним рішенням встановлено, що порушення позивачем строків введення об'єкту в експлуатацію відбулося в результаті об'єктивних причин: затримки органами місцевого самоврядування оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт приватизації, а також внесені зміни до умов договору купівлі-продажу між Федоровим Е.Г. та ПП „ЛІС і С”. Обов'язки ПП „ЛІС і С” щодо введення АЗС в експлуатацію викладені наступним чином: „ввести об'єкт в експлуатацію протягом одного року з моменту укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано АЗС (місто Севастополь, село Гончарне)”.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
ПП „ЛІС і С” звернувся до Севастопольської міської ради з клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду строком на 49 років.
Однак, Севастопольська міська рада, розглянувши заявлене клопотання позивача запропонувала йому звернутись з цим клопотанням до Орлінивської сільської ради з відповідними матеріалами.
Орлинівська сільська рада 14 грудня 2007 року прийняла рішення № 13/158-148 про відмову у наданні позивачу відповідної земельної ділянки, мотивуючи запереченням мешканців села Гончарного проти побудови та експлуатації АЗС № 68.
Вислухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Господарського, Цивільного та Земельного кодексів України, Законом України „Про планування і забудову територій", Законом України "Про приватизацію державного майна", Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Конституцією України.
Приписи статей 13 та 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, ко ристуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
На виконання вищеназваних норм, 5 листопада 2007 року ПП „ЛІС і С” звернулось до Орлинівської сільської ради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки в с. Гончарне для реконструкції та обслуговування автозаправної станції № 68, з наданням документів, які необхідні для прийняття рішення.
Рішенням Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року позивачу відмовлено у передачі земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва (реконструкції) та експлуатації АЗС № 68 у селі Гончарному по вулиці Дригіна, з посиланням на заперечення мешканців села Гончарного проти побудови та експлуатації АЗС № 68.
Відповідно до частини 9 статті 123 Земельного кодексу України відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації з землеустрою.
Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеля ційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими дока зами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з при чин, що не залежали від нього.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Орлинівської сільської ради не містить мотивованих пояснень щодо відмови позивачеві у переданні в оренду спірної земельної ділянки з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.
Крім того, судовою колегією встановлено, що зазначене вище рішення не відповідає частині 3 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" у частині пріоритетного права власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаної ним земельної ділянки.
За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 13/158-148 від 14 грудня 2007 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки та надати зазначену земельну ділянку в оренду позивачеві, то судова колегія погодиться з доводами суду першої інстанції про їх незадоволення, вважаючи їх такими, що не входить у повноваження суду.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЛІС і С” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року по справі № 5020-11/169-2/023 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова