РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання брали участь представники сторін:

Від позивача Цурка Н.О.- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008 року; Радзівіло Т.О.- представник за довіреністю № Д07/2008/12-17 від 12.11.2008 року;

Від відповідача Мавлянов Д.Б.- представник за довіреністю № 45 від 16.02.2009 року; Леончук О.В.- представник за довіреністю № б/н від 05.01.2009 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Куренівське»Подільської районної у м. Києві ради   про стягнення 152 313,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р. порушено провадження у справі № 37/16, розгляд справи було призначено на 16.02.2009 року о 12-15

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену електричну енергію за період прострочення з 01.08.2008 року по 01.01.2009 року згідно договору від 31.07.2008 року № 51203.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

17.03.2009 року представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи 8/131. Судом подане клопотання відхилено, оскільки розпорядження КМДА № 640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 року, які є предметом розгляду по справі № 8/131, не стосуються даної справи. Позивач при визначенні вартості поставленої електричної енергії не застосовував вищевказані розпорядження,  а тому в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України  в судовому засіданні 21.04.2009 року оголошувалась перерва до 27.04.2009 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2009 року не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України  справа розглядається за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  за згодою представника позивача судом було оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник) та Комунальним підприємством  «Куренівське»Подільської районної у м. Києві ради (далі - споживач) було укладено договір № 51203 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розділом 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема : постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 1,2 додаткової угоди від 31.07.2008 року до договору сторони погодили, що відносини сторін за договором від 31.07.2008 року № 51203 про постачання електричної енергії розпочалися з 01.03.2008 року. Споживач зобов’язувався протягом розрахункового періоду (серпень 2008 р.) зафіксувати заборгованість перед постачальником за період 01.03.2008 року по 01.08.2008 року шляхом підписання сторонами акти звіряння.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди постачальник зобов’язувався в липні 2008 року зняти товару продукцію, нараховану згідно з цієї Додаткової угоди сумою 107633,86 грн. з особового рахунку споживача 46703 за договором від 30.12.2003 року № 346703 та нарахувати на особовий рахунок Нового споживача № 51203013 за договором від 31.07.2008 року № 51203.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

З наданих сторонами звітів про використану активну електроенергію, які підписані відповідачем та актів приймання-передачі товарної продукції вбачається, що за період з 01.08.2008 року по 01.01.2009 року відповідачем було спожито активної електричної енергії  на суму 270208,23 грн., зокрема :

в липні 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 547404,00 кВт.год згідно тарифу 0,2039грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 133954,55 грн. (547404,00 кВт.год Х 0,2039 грн. + 20 % ПДВ),

в серпні 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 98717,00 кВт.год згідно тарифу 0,2030 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 24047,52 грн. (98717,00 кВт.год Х  0,2030 грн. + 20 % ПДВ),

в вересні 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 126656,00 кВт.год згідно тарифу 0, 2045 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 31077,50 грн. (126656,00 кВт.год Х  0, 2045 грн. + 20 % ПДВ),

в жовтні 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 113283,00 кВт.год згідно тарифу 0, 2046 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 27809,16 грн. (113283,00 кВт.год Х  0, 2046 грн. + 20 % ПДВ),

в листопаді 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 106122,00 кВт.год згідно тарифу 0, 2052 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 26125,34 грн. (106122,00 кВт.год Х  0, 2046 грн. + 20 % ПДВ),

в грудні 2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 109938,00 кВт.год згідно тарифу 0, 2126 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 28045,03 грн. (109938,00 кВт.год Х  0, 2126 грн. + 20 % ПДВ),

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 126869,59 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 143338,64 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач невірно визначає кількість спожитої електричної енергії в будинках, в яких відсутні електролічильники. Судом перевірені заперечення відповідача та встановлено на наступне.

Відповідно до п.п. 5, 6 додатку № 2.2 від 31.07.2008 року до договору щомісяця 22 числа споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника постачальника за адресою : вул.. Малиновського, 4А для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди. За даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величними втрат згідно з Додатком «Розрахунок втрат» визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, по два примірника яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Судом встановлено, що споживач надав позивачу звіти про використану електроенергію за спірний період, при цьому в даних звітах споживач самостійно визначав кількість спожитої електроенергії, в тому числі і в будинках, в яких відсутні електролічильники. Саме на підставі даних звітів позивачем визначалась вартість та кількість спожитої відповідачем електричної енергії. Тобто доводи відповідача, що постачальник невірно визначив вартість кількість спожитої електричної енергії судом визнаються неправомірними.

Судом враховано, що відповідно до п. 8 додаткової угоди до договору від 31.07.2008 року № 51203 про постачання електричної енергії сторони погодили, що за точками обліку з відсутніми приладами обліку нарахування будуть проводиться згідно Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (далі ПКЕЕ) за встановленою потужністю струмоприймачів та 24 годинним робочим днем до моменту відновлення приладів обліку.

Відповідно п. 1.2 ПКЕЕ  договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для окремої площадки вимірювання потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт·год. і більше, що не має спільної з іншими площадками вимірювання споживача технологічної електричної мережі; дозволена потужність - максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення електрообладнання) за кожною окремою площадкою вимірювання на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Відповідно до додатку № 4-А до договору сторони погодили встановили потужність струмоприймачів, в тому числі за точками обліку з відсутніми приладами обліку.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем вірно та обґрунтовано здійснено нарахування спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період.

Суд відзначає, що безпідставними є посилання відповідача на те, що електролічильник по вул. Фрунзе, 123 мав бути опломбований в серпні 2008 року після капітального ремонту електрощитової, проте АЕК «Київенерго» його не опломбувало, що призвело до неправомірного нарахування кількості спожитої електричної енергії. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року було зобов’язано  відповідача надати суду письмові пояснення та відповідні докази, які підтверджують, що електролічильник по вул. Фрунзе,123 мав бути опломбований в серпні 2008 року. Відповідач на підтвердження своїх заперечень не надав суду жодних доказів.

Згідно з пунктом 3.19 ПКЕЕ, будь-які роботи, пов'язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться у присутності представників заінтересованих сторін та оформлюються актом. Роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми розрахункового обліку, заміни типу розрахункового обліку електричної енергії без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) не допускаються. Під час проведення вищезазначених робіт розрахунковий облік обсягу електричної енергії здійснюється за тимчасовими схемами, узгодженими з постачальником електричної енергії. У разі неможливості створення тимчасових схем розрахункового обліку розрахунки за електричну енергію, спожиту протягом часу проведення вищезазначених робіт, здійснюються відповідно до порядку, погодженого заінтересованими сторонами. Після закінчення робіт засоби обліку опломбовуються та передаються на збереження згідно з процедурою, визначеною пунктами 3.16 - 3.17 ПКЕЕ. Доказів повідомлення споживачем постачальника про проведення опломбування електролічильника суду не надано.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно не  переносяться кошти в розмірі 31800,00 грн. сплачені згідно договору від 30.12.2003 року № 346703 на договір від 31.07.2008 року № 51203, оскільки як встановлено судом дні кошти надійшли з ГІОЦ КМДА по розщепленню платежів за період березень по липень 2008 року саме в рахунок оплати вартості спожитої електричної енергії згідно договору від 30.12.2003 року № 346703, а тому до укладення відповідно додаткової угоди, зміну призначення платежу, тощо у позивача відсутні правові підстави зараховувати зазначені кошти в рахунок погашення суми боргу згідно договору, який є предметом розгляду по даній справ.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В договорі сторони погодили порядок розрахунків та встановили строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленої електричної енергії (п. 13, 18, додатку № 2.2 до  договору № 51203 від 31.07.2008 року), зокрема : протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця почтового розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку. Споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13 цього додатку, оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.

Судом встановлено, що за період з 01.08.2008 р. по 01.01.2009 р. позивачем відповідачу поставлено електричну енергію на суму 270208,23 грн., що підтверджується звітами про використану електроенергію, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, за поставлену електричну енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 143338,64 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 143338,64 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 7600,53 грн. та 3 % річних в розмірі 1373,96 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1373,96 грн. та інфляційні витрати в розмірі 7600,53 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства  «Куренівське»Подільської районної у м. Києві ради (04073, м. Київ, вул. Фрунзе,126 код ЄДРПОУ 35669360) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 143338,64 грн. –основного боргу за спожиту електричну енергію, 1373,96 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 7600,53 грн.  –інфляційних витрат, 1523,13 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання

рішення 05.05.2009 року