СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 квітня 2009 року | Справа № 2-8/4192-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Остапової К.А.,
суддів Градової О.Г.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
прокурора: Цуркана Сергія Анатолійовича, посвідчення № 505 від 13.06.2007,
позивача - Бахчисарайської міської ради: не з'явився,
відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство": не з'явився,
відповідача - Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" в особі Кримського територіального управління - відокремленого підрозділу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок": не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" в особі Кримського територіального управління - відокремленого підрозділу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 13.02.2009 у справі № 2-8/4192-2008
за позовом Прокурора Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим (вул. Кооперативна, 3а, місто Бахчисарай, 98404)
в інтересах держави в особі Бахчисарайської міської ради (вул.Сімферопольська, 14, місто Бахчисарай, 98400)
до 1. Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" (вул. Маяковського, 4, місто Бахчисарай, 98400)
2. Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (вул.Лейпцигська, 15, місто Київ, 01015)
в особі Кримського територіального управління - відокремленого підрозділу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (вул.Самокіша, 9/7, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсною угоди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Бахчисарайського району в інтересах держави в особі Бахчисарайської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" та Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" про визнання угоди № 390 від 01.11.2007, укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" недійсною, зобов’язання відповідача - Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку 0,0045 га по вул. Маяковського, 4 у місті Бахчисарай.
Позов мотивовано тим, що при укладенні спірної угоди порушені вимоги статей 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не дотримано вимог щодо форми і змісту угоди про оренду землі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2009 у справі № 2-8/4192-2008 позовні вимоги задоволено.
Визнано угоду № 390, укладену 01.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок", недійсною.
Зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0045 га по вул. Маяковського, 4 у місті Бахчисарай.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" в особі Кримського територіального управління - відокремленого підрозділу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На думку заявника апеляційної скарги рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" і Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" укладений договір на послуги в межах встановленої категорії землекористування, з розміщення обладнання на території Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство", що не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки. Спірне обладнання не відноситься до об’єктів нерухомого майна, є тимчасовим та нерозривно не зв'язано із земельною ділянкою.
Також відповідач вважає, що факту самовільного зайняття земельної ділянки не встановлено.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Розгляд апеляційної скарги був відкладений з 08.04.2009 на 22.04.2009.
У судове засідання, яке було призначено на 22.04.2009, позивач – Бахчисарайська міська рада, відповідачі - Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" та Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини нез’явлення суд не сповістили.
Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, за наявними у матеріалах справи доказами.
Розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" і Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" укладений договір № 390 (далі – договір) (арк. справи 6-7).
Відповідно до умов договору Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" надає послуги з розміщення на власній території контейнера, обладнання базової станції (БС) і радіорелейної станції (ВРС), антенно-щоглової споруди, антенно-фідерних пристроїв БС і ВРС мобільного радіотелефонного зв’язку стандарту GSM –900/1800 Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", яке самостійно пристосовує обладнання, за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, вул. Маяковського, 4.
23.01.2008 Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту міста Бахчисарай, вул. Маяковського, 4, в результаті якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтованою площею 0,0045 га розташовані вишка і контейнер мобільного зв’язку ТОВ КФ "Карбон", земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, про що складений акт № 4 (акр. справи 12).
08.10.2008 Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка, орієнтованою площею 0,0045 га, яка входить до площі земельної ділянки переданої Відкритому акціонерному товариству "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" для виробничої бази на підставі державного акту на право постійного користування І-КМ № 001702 від 23.09.1997 площею 3,10 га, використовується під розміщення вишки і контейнера мобільного зв’язку ТОВ КФ "Карбон" за адресою: місто Бахчисарай, вул. Маяковського, 4, про що складений відповідний акт. Перевіркою встановлено порушення статей 96, 211 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням (арк. справи 61).
Судом першої інстанції 23.06.2008 по даній справі призначено судову землевпорядну експертизу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частиною першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" є користувачем земельної ділянки 3,10 га для виробничої бази на підставі державного акту № 001702 від 23.09.1997 на право постійного користування, який зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування за № 52.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до змісту спірної угоди № 390 від 01.11.2007, укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" і Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" про надання послуг з розміщення обладнання, вона фактично є договором оренди землі.
Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік суб’єктів, які мають право бути орендодавцями земельних ділянок. Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" не має ознак суб’єкта –орендодавця, оскільки не є власником спірної земельної ділянки.
Відповідно частини третьої пункту першого Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку встановлені статтею 126 Земельного кодексу України, а саме: право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Проте в порушення вказаних норм, Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" використовує земельну ділянку 0,0045 га по вул. Маяковського, 4 у місті Бахчисарай, самовільно розмістивши вишки і контейнера мобільного зв’язку. Бахчисарайською міською радою земельна ділянка відповідачу під розміщення об’єктів мобільного зв’язку не виділялась.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами, що вишка, контейнер мобільного зв’язку, які розташовані на спірній земельній ділянці розміщені відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" на підставі договору про надання послуг з розміщення контейнера, обладнання базової станції (БС) і радіорелейної станції (ВРС), антенно-щоглової споруди, антенно-фідерних пристроїв БС і ВРС мобільного радіотелефонного зв’язку стандарту GSM –900/1800, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Бахчисарайське хлібоприймальне підприємство" та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок".
Також, у матеріалах справи містяться робочий проект радіотехнічного об’єкту –базової станції мобільного радіотелефонного зв'язку стандарту GSM –900/1800 та радіорелейної станції Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", адреса - Автономна Республіка Крим, місто Бахчисарай, вул. Маяковського, 4, та акти огляду прихованих робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон" відповідно до вищевказаної проектної документації, договір на поставку електроенергії на об’єкт –базова станція, місто Бахчисарай, вул. Маяковського 4, укладений з енергопостачальної організацією відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок".
Відповідно до висновку експерта № 1835 від 12.11.2008 встановлену залізобетонну опору і металевий вагончик з устаткуванням, необхідним для прийому і передачі мобільного зв’язку, не можна віднести до нерухомого майна, оскільки можлива їх розробка і переміщення без знецінення і зміни цільового призначення. Металевий вагончик з обладнанням, необхідним для прийому і передачі мобільного зв’язку, не має зв’язку із спірною земельною ділянкою. Залізобетонна опора заглиблена в ґрунт на 4 м без замонолічування, тобто можливе розбирання і переміщення її без знецінення і зміни цільового призначення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003 (далі - Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачена відповідальність за порушення земельного законодавства. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема за укладення угод з порушенням земельного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання спірного договору недійсним, оскільки при його укладенні були порушені норми діючого законодавства.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом першим частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" в особі Кримського територіального управління - відокремленого підрозділу Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2009 у справі № 2-8/4192-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя підпис К.А. Остапова
Судді підпис О.Г. Градова
підпис М.І. Ткаченко