ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/105

12.05.09

За позовом До Про

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних в розмірі  4 724 220,76 грн. згідно договору № 97 від 10.01.1991 року

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін :

від позивача  Плачкова О.М.- представник за довіреністю № Д07/6091 від 27.10.2008 року; Ріпка Н.А.- представник за довіреністю № Д07/2008/12/18-1 від 18.12.2008 року; Балєв М.П.- представник за довіреністю № Д07/6358 від 06.11.2008 року;

від відповідача Базильчук О.М.- представник за довіреністю № 396 від 31.03.2009 року;

          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних в розмірі  4 724 220,76 грн. згідно договору № 97 від 10.01.1991 року .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 року порушено провадження у справі № 37/105, розгляд справи було призначено на 13.04.2009 року о 11-15.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2009 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на постанову Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року у справі № 6/44. Подане клопотання судом відхилено, в зв’язку з відсутністю підстав для зупинення провадження у справі в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

07.05.2009 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України інфляція нараховується лише до (або на момент винесення рішення) про стягнення основного боргу. При цьому відповідач вважає, що підстави для стягнення інфляційних витрат та 3 % річних окремо від суми основного боргу, після винесення рішення про стягнення основного боргу, є незаконним.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року оголошувалась перерва до 12.05.2009 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача Відповідач проти позовних вимог заперечив, виклавши свою позицію у наданому суду відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

10.01.1991 р. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго»(енергозабезпечувальна організація), правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин і насосних водопровідних станцій (споживач), яке було структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства укладено договір № 97 на користування електричною енергією. Судовими актами  Київського апеляційного господарського суду та Господарського суду міста Києва в справі № 35/69 встановлений факт  правонаступництва сторін за договором № 97 від 10.01.1991 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2007 року у справі № 6/44, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року позов  Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»11190897,40 грн. основного боргу, 559544,87 грн. штрафу з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог, 21351,15 грн. державного мита та 98,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог про стягнення 1455557,05 грн. інфляційних нарахувань, 390433,77 грн. трьох відсотків річних відмовлено.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання щодо оплати вартості  поставленої продукції позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 552315,28 грн. за період та інфляційних нарахувань в розмірі 417915,49 грн., які нараховані позивачем за період прострочення з травня 2007 року по січень 2009 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що відповідачем невірно визначений розмір інфляційних, а також відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2007 року у справі № 6/44 було відмовлено в стягненні 1455557,05 грн. інфляційних нарахувань та  390433,77 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2007 року у справі № 6/44, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 11190897,40 грн. за поставлену електроенергію за спірний період (лютий 2004 року по лютий 2006 року (включно)). При цьому рішенням суду було відмовлено в стягненні 1455557,05 грн. інфляційних нарахувань, 390433,77 грн. трьох відсотків річних, оскільки останні нараховані до моменту пред’явлення вимоги про оплату, тобто за час відсутності прострочення зобов’язання.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання виконане неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України,  оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки основне зобов’язання щодо оплати вартості продукції в розмірі 11190897,40 грн. відповідачем було виконано частково, сплачено лише 27154,74 грн., суд вважає, що за позивачем збереглося право на нарахування інфляційних витрат та процентів на суму боргу за прострочення виконання грошового зобов’язання.

При цьому суд відзначає, що в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти про наявність заборгованості та про термін виконання зобов'язання не потребують нового доведення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2007 року у справі № 6/44, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року встановлено, що позивач 02.02.2005 р. направив відповідачу лист № Д07/611 з вимогою сплатити борг в сумі  4750088,33 грн.,  який відповідач отримав  14.02.2005 р. 17.05.2007 року позивач направив відповідачу чергову вимогу про сплату боргу, який утворився станом на 01.05.2007 року, у порядку ст..526, 530 Цивільного кодексу України. Вимога отримана відповідачем 17.05.2007 року. Суд відзначає, що в розумінні частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України). З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої електроенергії в розмірі  4750088,33 грн.  настав після закінчення семиденного строку від дня отримання вимоги, що містилася у листі від 02.02.2005 року № Д07/611, тобто з 22.02.2005 року, а обов’язок відповідача щодо оплати боргу за спожиту електроенергію, який утворився станом на 01.05.2007 року, настав після закінчення семиденного строку від дня отримання вимоги, що містилася у листі від 17.05.2007 року, тобто 25.05.2007 року.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2007 року відмовлено в задоволенні вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначеним рішенням вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних залишені без задоволення, на підставі того, що вони нараховані до моменту пред’явлення вимоги про оплату, тобто  до дати виникнення боргу. Однак, позовні вимоги у даній справі мають інший предмет позову, інфляційні та 3% річних нараховані за час прострочення виконання боргу з травня 2007 року по січень 2009 року.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за заявлений позивачем період  становить 564591,64 грн.та інфляційних витрат –4529689,98  грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

4750088.33

01.05.2007 - 24.05.2007

24

3 %

9370.04

11190897.40

25.05.2007 - 30.05.2007

6

3 %

5518.80

10960897.40

01.06.2007 - 27.06.2008

393

3 %

354052.00

10919348.66

28.06.2008 - 31.01.2009

218

3 %

195650.80

Всього

564591,64 грн.

 

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2... х ІІХ/100, де ІІ1 –індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 –індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ –індекс інфляції за останній місяць заборгованості

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С –сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С –сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.05.2007 - 24.05.2007

4750088.33

1.006

28500.53

4778588.86

25.05.2007 - 30.05.2007

11190897.40

1.000

0.00

11190897.40

01.06.2007 - 27.06.2008

10960897.40

1.321

3518448.07

14479345.47

28.06.2008 - 31.01.2009

10919348.66

1.090

982741.38

11902090.04

Всього

4529689,98 грн.

 Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних  та інфляційних витрат підлягають задоволенню у  заявленому позивачем розмірі за період прострочення з 01.05.2007 року по 31.01.2009 року, а  саме у сумі  552315,28 грн. та 4171905,49 грн. відповідно.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що чинним законодавством  не допускається прийняття рішення окремо щодо стягнення основного боргу та інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звернення до господарського суду мають лише ті особи, права та охоронювані законом інтереси яких було порушено або з метою запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 зі справи N 1-2/2002, відповідно до п. 1 резолютивної частини якого право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносини не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Така ж позиція викладена і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96 р., згідно з якою суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

При цьому судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Зазначена норма не містить заборону стягувати 3 % річних та інфляційні нарахування окремо від суми основного боргу. Жодним нормативним актом не встановлений обов’язок  позивача подавати позов про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України лише при стягненні основного боргу.

А отже в розумінні вищевказаного позивач  вправі звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення незалежного від того існує чи не існує рішення суду щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  при задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –        

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ
03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4171905,49 грн. –інфляційні витрати, 552315,28 грн. –3 % річних,  25500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.05.2009 року