Справа № 4-с-18/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Свистунової О.В..

при секретарі Каплуновій В.В.,

за участю:

скаржника ОСОБА_1

суб"єкта оскарження ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції –ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувшись до суду із вищевказаною скаргою, оскаржує дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції –ОСОБА_2.

Скаржник, звернувшись до суду із вищевказаною скаргою, посилається на ті обставини, що 08 липня 2011 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції –ОСОБА_2 була винесена постанова про розшук майна боржника. Дана постанова була винесена на підставі виконавчого листа № 2-3140 від 08.09.2003 року. Оскаржувану постанову скаржник отримав 21 липня 2011 року. Скаржник вважає винесену постанову незаконною, а дії державного виконавця неправомірними з тих підстав, що транспортний засіб ВАЗ 21112 д.н. НОМЕР_1 2007 року випуску та причіп “легковий”синій 2007 року випуску КРД 050100 д.з. АЕ 4133 ХТ, що належить ОСОБА_1 згідно п.2.1. Кредитного договору № НОМЕР_2 укладеного 28 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ “Укрсиббанк”переданий у забезпечення виконання усіх грошових зобов”язань за вищевказаним договором –передано у заставу.

Скаржник вважає, що державний виконавець не мав законних підстав для арешту вищевказаного рухомого майна. Також зазначив, що у оскаржуваній постанові має місце помилка у написанні його прізвища, а саме : замість правильного “Аністрат”, зазначене –Анистрат.

На підставі викладеного скаржник просить визнати дії державного виконавця у зв”язку з винесенням постанови про розшук майна боржника неправомірними та скасувати спірну постанову від 08.07.2011 року, якою накладено арешт на транспортний засіб.

У судовому засіданні 28 листопада 2011 року скаржник підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, пояснив, що підставою для оскарження дій виконавця є ті обставини, що йому не було повідомлено про вчинення зазначених дій, вказаний у постанові транспортний засіб перебуває у заставі за договором про надання споживчого кредиту, а крім того, в постанові неправильно зазначене його прізвище. Крім того, скаржник зазначив, що у теперішній час судом затверджено мирову угоду між ним та стягувачкою по справі про стягнення аліментів, на виконання якої саме і було винесено державним виконавцем спірну постанову.

Суб"єкт оскарження, державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення судом заявленої скарги посилаючись на ті обставини, що отримавши для виконання виконавчий лист Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, у строки передбачені Законом, ним було відкрито виконавче провадження.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, докази, суд вважає, що подана ОСОБА_1 скарга не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст.11 цього ж Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В ході розгляду справи та оглядом матеріалів виконавчого провадження було встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 08.09.2003 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1А про стягнення аліментів в розмірі ? частині.

24.12.2003 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-3140/2003, виданого на підстав даного рішення.

04 травня 2011 року державним виконавцем, у відповідності до вимог ст.. 6 Закону України “Про виконавче провадження” направлено запити до КП ДОР “Криворізьке БТІ”, 4-ого МРВ ДАІ та адресного бюро, про витребування інформації щодо боржника –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: про наявність нерухомості, транспортних засобів, розрахункових ранків та місця реєстрації.

На виконання зазначених запитів було отримано повідомлення від Криворізького відділення РЕР ДАІ від 24.05.2011 року про наявність зареєстрованого за боржником ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м.Кривий Ріг, вул.. Димитрова, 51/16 транспортного засобу: автомобіля НОМЕР_3 2007 року випуску та причіпу “легковий”синій 2007 року випуску КРД 050100 д.з. АЕ 4133 ХТ. У зазначеній інформації зазначено –ТЗ придбано в розстрочку. Інших даних, а саме, що вказаний транспортний засіб перебуває у заставі, матеріали виконавчого провадження № 1247 В-12 не містять, зазначені обставини були підтверджені і поясненнями державного виконавця.

Крім того, згідно до письмових пояснень боржника, що містяться в матеріалах виконавчого провадження від 06.05.2011 року вбачається, що останній був ознайомленний з виконавчим документом, сповіщений про необхідність сплачувати аліменти та попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів.

Оскільки, в період часу з травня 2011 року по липень 2011 року боржником не було надано державному виконавцю доказів здійснення сплати аліментів, і цей факт було підтверджено в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_1 та за наслідками отриманої інформації, державним виконавцем і було винесено постанови від 08 липня 2011 року про розшук майна боржника, арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Досліджені судом матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, вказують на те, що державним виконавцем було здійснено всі передбачені законом дії спрямовані на виконання рішення суду, що набрало законної сили, копії постанов про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій були направлені за адресами його проживання та реєстрації і дані обставини підтверджені матеріалами виконавчого провадження та цивільної справи.

Судом встановлено, що даних, що спірний транспортний засіб є предметом застави –матеріали виконавчого провадження не містять. Майно, а саме транспортний засіб, на який постановою від 08 липня 2011 року було накладено арешт, як на майно боржника та оголошено заборону його відчуження та про його розшук не входить до переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом.

Крім того, у відповідності до вимог ст.44 Закону України “Про виконавче провадження”встановлено, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для

задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, а у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та інше. Крім того, саме заставодержатель має право звернутись до суду з питання виключення майна що перебуває у заставі банку з акту- опису та зняття арешту. Однак, суду не надано доказів того, що заставодержатель –банківська установа звернувся до суду із зазначеними вимогами.

Крім того, у підтвердження заяви скаржника про укладення мирової угоди між ним та стягувачем, у відповідності до вимог ст.. 60 ЦПК України суду не надано належних доказів, а саме ухвали суду про затвердження мирової угоди, що набрала законної сили.

В ході судового розгляду справи скаржником, в порядку ст. 60 ЦПК України не було надано доказів у підтвердження того, що державним виконавцем, під час вчинення ним виконавчих дій було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в частині обов’язків та повноважень під час вчинення виконавчих дій. А саме: державний виконавець вчасно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомив сторони про його відкриття. Крім того, в порядку передбаченому п.15 ч.1 ст. 34 “Закону”виніс постанову та повідомив сторони виконавчого провадження. Тобто, суд вважає, державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції –ОСОБА_2 були виконані усі дії, що передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження", спрямовані на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08.09.2003 року та здійснені на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами виданими відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до вимог ст.. 25 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені вчасно на адресу як стягувача, так і боржника. Скаржнику було відомо про вчинення державним виконавцем певних дій спрямованих на виконання виданого на підставі рішення суду виконавчого документи і даний факт не було оскаржено в судовому засіданні сторонами. Скаржник неодноразово викликався до державного виконавця, в тому числі і з питання примусового виконання. Оглядом виконавчого провадження встановлено, що в матеріалах відсутні докази у підтвердження вчинення боржником дій направлених на погашення заборгованості. Згідно до ч.2 ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Враховуючи вищезазначені обставини, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених вимог скаржника. Крім того на підставі наданих доказів та пояснень у судовому засіданні, судом було встановлено, що строк для оскарження дій державного виконавця скаржником не порушено.

Судові витрати, згідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, відшкодуванню на користь скаржника не підлягають.

Керуючись ст..ст. 1, 5, 18, 28, 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", ст..ст. 3,7, 10,11,60,88,81, 223, 383-388 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції –ОСОБА_2 –у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.В.Свистунова

Ухвалу суду у повному обсязі виготовлено 28 листопада 2011 року.

Суддя:ОСОБА_5