Справа № 2-а-2584/11

ПОСТАНОВА

іменем України

"02" листопада 2011 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання недоплаченої соціальної допомоги, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від позивачки 18.07.2011 року надійшов адміністративний позов, у якому вона просить визнати протиправною бездіяльність відповідача; зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 15 січня 2011 року, з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою; звернути постанову суду до негайного виконання.

Ухвалами суду від 20.07.2011 року було відкрито скорочене провадження та частину позовних вимог за період з 15.01.2011 року по 17.01.2011 року включно залишено без розгляду.

У даному провадженні розглядаються позовні вимоги за період з 18.01.2011 року.

Від відповідача 28.10.2011 року до суду надійшли письмові заперечення.

Розглядаючи справу у скороченому провадженні, оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з копії паспорту, позивачка народилася 18.01.1944 року, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу «Дитини війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «Дитини війни», на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Починаючи з 01.01.2008 року позивачка отримує від відповідача щомісячно, надбавку до пенсії за віком як «Дитина війни» в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в наступних розмірах: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн., що підтверджується довідкою та не заперечувалося відповідачем.

Не погоджуючись з нарахованими та виплаченими сумами державної соціальної допомоги до пенсії за віком як «Дитині війни», позивачка 07.07.2011 року звернулася до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку та виплати недоотриманої нею соціальної допомоги з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно, на що відповіддю Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2011 року № 3063/05-33 їй було відмовлено у здійсненні таких перерахунку та виплати та рекомендовано звернутися до суду.

Суд вважає, що відповідач, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на виконання рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 від 09.07.2007 року повинен був керуватися ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та, починаючи з 22.05.2008 року, неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, бо ці положення протирічать ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вищевикладені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивачки до суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на неможливість застосування мінімальної пенсії за віком у зв’язку з не визначенням її величини для обчислення підвищення позивачці як «Дитині війни» є непереконливими, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбачено ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальний розмір пенсії за віком включено до основних державних соціальних гарантій, а ч. 2 вказаної норми закону стверджує, що основні державні соціальні гарантії, які є джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, тому посилання відповідача на відсутність механізму порядку обчислення підвищення до пенсії «дітям війни», суд вважає безпідставними.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при здійсненні нарахування підвищення пенсії позивачці як «Дитині війни» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законах про Державний бюджет на відповідний рік, та відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз норм ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам, які мають статус дитини війни, - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного Фонду України за місцем проживання позивача.

Відповідач з 18.01.2011 року (у межах строку звернення до суду за захистом, оскільки до суду позивачка звернулася 18.07.2011 року, після того, як дізналася про порушення її права) протиправно не сплачує позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, тому суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивачки зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за зазначений період з урахуванням виплачених сум.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми надбавки дітям війни, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат та не визначає конкретну суму.

Суд вважає, що визначення заздалегідь кінцевої дати нарахування (перерахунку) підвищення до пенсії є обмеженням прав позивачки.

При цьому суд враховує, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов’язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивачки 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Частиною 1 ст. 256 КАС України визначено постанови суду, для яких встановлено обов’язкове негайне виконання.

До таких постанов належать, зокрема, постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах стягнення за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України)

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 3, 8, 9, 11, 18, 69, 70, 71, 86, 94, 99,100, 183-2, 256 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання недоплаченої соціальної допомоги, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 18 січня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 18 січня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах стягнення платежів за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а у разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена 02.11.2011 року.

Суддя:ОСОБА_1