Справа № 22-5744/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Дубовик Р.Є.
Категорія 19 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
іменем України
14 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 25 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості. Через важкі та небезпечні умови праці він набув професійних захворювань.
Висновком МСЕК від 25 червня 2001 року йому уперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, а 5 вересня 2003 року МСЕК встановив йому 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та відмовити позивачеві у позові, оскільки суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що позивач не надав до суду належних доказів щодо наявності факту спричинення йому моральної шкоди.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення в частині відшкодованої суми змінити та зменшити суму морального відшкодування, з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача щодо його права на моральне відшкодування ґрунтуються на законі.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви стосовно наявності факту спричинення позивачеві моральної шкоди не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Однак враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом, є завеликим, не відповідає ступіню моральних страждань позивача, оскільки позивач не втратив можливості до працевлаштування, він є обмежено працездатним.
На думку апеляційного суду за таких обставин найбільш оптимальною
грошовою компенсацією моральних страждань позивача буде сума у 18000грн. Таке
моральне відшкодування буде відповідати також встановленим чинним
законодавством принципам розумності та справедливості, тому стягнуту судом
першої інстанції суму моральної компенсації слід зменшити до вказаного розміру.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити та зменшити суму морального відшкодування, стягнутого на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 25 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1 18000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.