П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 19.05.2008 р.                                                                                                     № 5/202 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М., суддів Келеберди В.І., Ковзеля П.О.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися з адміністративним позовом до суду з вимогами про скасування "Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001р.

Позивач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що з листів Управління охорони здоров'я Деснянської районної державної адміністрації м. Києва № 033-627 від 01.06.2007р., та НОМЕР_1 від 11.06.2007р. і Головного лікаря поліклініки НОМЕР_2Деснянського району м. Києва НОМЕР_3 від 12.09.2007 він та ОСОБА_1 дізналися, що "Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001р., обмежує за ознаками місця проживання їх права на медичну допомогу у державних закладах охорони здоров'я.

Позивач зазначає, що при зверненні за медичною допомогою до поліклініки НОМЕР_2(до лікаря терапевта або спеціаліста), у нього та у позивачки ОСОБА_1 вимагають підписувати у Головного лікаря разовий Дозвіл на медичне обслуговування, як таких, що не прописані по місцю знаходження лікувального закладу, посилаючись на "Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", що є обмеженням прав на отримання медичної допомоги у державних закладах охорони здоров'я за ознаками місця проживання.

Вищезазначені вимоги "Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" порушують вимоги ст. 24 Конституції України щодо неприпустимості обмежень прав за ознаками місця проживання та ст. 49 Конституції України щодо права на медичну допомогу у державних закладах охорони здоров'я, ст. 64 Конституції України щодо заборони обмеження конституційних прав людини і громадянина.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, оскільки вважала, що оскаржуваний акт прийнятий та затверджений відповідачем в межах його компетенції та відповідно до наданих йому законом повноважень.

Представник відповідача  також зазначив, що оскаржувана інструкція затверджена 13.11.2001р. та була офіційно оприлюднена, позивачі мали змогу з нею ознайомитися після її офіційного оприлюднення, а тому, на переконання представника відповідача, у позові слід відмовити з причини пропущення річного строку звернення до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, "Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001р.

В судовому засіданні встановлено що оскаржувана інструкція була прийнята наказом  Міністерства охорони здоров'я України, була зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 04.12.2001р. та оприлюднена належним чином в Офіційному віснику України, 2001, № 49 21.12.2001р..

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась, чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд не приймає до уваги твердження позивачів про те, що про існування оскаржуваної інструкції вони довідались лише в 2007 році, оскільки така інструкція була прийнята  опублікована ще в грудні 2001 року і з того часу застосовувалась.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя                                                                                Кочан В.М.

Судді                                                                                                     Келеберда В.І.

                                                                                                    Ковзель П.О.