Справа № 22-5690-2006 р.                              Головуючий у 1 інстанції - Добінчак О.П.

Категорія-21                                                         Доповідач- АзевичВ.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 червня  2006 року                                 Апеляційний  суд  Донецької  області   в

складі:

головуючого судді: Бабакової Г.А.

судців: Бондаренко Л.І., Азевича В.Б.

при-секретарі:   Коваленко Т.В.                                              .   ....

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 13 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року позивач звернувся з даним позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог він посилався не те, що 12 лютого 2005 року на вул. Корольова м. Горлівка сталося ДТП з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки ЗІЛ-130 державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 11.2 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ДЕУ-Ланос державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок чого автомобілю, який належить ОСОБА_1 на праві власності заподіяні механічні ушкодження. Власником автомобілю ЗІЛ -130 є СГПЧ -28 Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка, тому він звернувся з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до даної установи.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача   матеріальну шкоду у сумі 14 190-36 грн. та моральну шкоду - 10 000 грн.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівка від 13 березня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 З відповідача стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 14 190-36 грн.; моральну шкоду - 3000 грн.; судові витрати -150-50 грн.

З даним рішення не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, в зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими та порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційного скарги відповідач посилається на те, що він вбачає порушення п. 3.2 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 При цьому суд не урахував положення п. 3.1 Правил дорожнього руху та безпідставно прийняв до уваги висновки авто-технічної експертизи згідно з якими, ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2 Окрім того, апелянт зазначає, що водій ОСОБА_4 без передбачених законом підстав керував автомобілем, який належить позивачу. Суд необґрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду, а виплата позивачу СК „Орадон" страхової виплати у розмірі 12 855-90 грн. не підтверджується матеріалами справи.

У судовому засідання представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.

Заслухав доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди та стягнув її у сумі 3 000 грн. Але даний висновок суду не відповідає нормам матеріального права, а саме змісту ст. 1167 ЦК України де зазначено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2, який повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду, а не юридична особа - власник транспортного засобу.

В зв'язку з викладеним, рішення суду у частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

В іншій частині рішення є обгрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Задовольняючи позов у частині стягнення матеріальної шкоди, суд обґрунтовано виходив з норми ст. 1187 ЦК України про те, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Тому суд дійшов до висновку, що шкоду позивачу повинно відшкодовувати Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка, котре є власним транспортного засобу - учасника ДТП під керуванням водія цієї установи ОСОБА_2, який скоїв ДПТ при виконанні трудових обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2005 року на вул. Корольова м. Горлівка сталося ДТП з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки ЗІЛ -130 державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 11.2 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ДЕУ-Ланос державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок даної чого автомобілю, який належить позивачу на праві власності заподіяні механічні ушкодження.

Відносно ОСОБА_2 складений адміністративний протокол за ст. 124 КпАП України за порушення п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху. Постановою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2006 року провадження у адміністративній справі за ст. 124 КпАП України у відношенні нього закрито в зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення. ( а. с. 43 ) Дана постанова не оскаржувалася та має законну силу.

Згідно з висновком судової авто-техічної експертизи від 12.01.2006 року № 5707\18, водій автомобіля ЗІЛ -130 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів при виконанні вимог п. п. 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України.( а. с. 95-97)

Суд обгрунтовано прийняв до уваги висновки експертизи, які відповідають обставинам справи та доказам, наданим сторонами у судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2, який порушив п. п. 10.1,13.1 Правил дорожнього руху України не переконавшись перед зміною напрямку руху, що це буде безпечним для інших учасників руху. Даний факт підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи (а. с. 95-97), постановою про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України за порушення п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи - винною особою.

Розмір матеріальної шкоди, а саме вартість ремонту автомобіля позивача підтверджується актом експертного дослідження № 75 від 22.02.2005 року (а. с. 22-29)

Сума страхового відшкодування - 12 855-90 грн. зазначена у договорі добровільного страхування наземного транспорту ( а. с. 35 ), тому суд обґрунтовано відрахував її від загальної суми ремонту автомобілю.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що водій ОСОБА_2 винен в ДТП, а Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка повинно відшкодовувати позивачу завдану матеріальну шкоду.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в цій частині позову, чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з скасування рішення в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача витрат по оплаті держмита слід скасувати, та стягнути з відповідача судові витрати на користь ОСОБА_1 142 грн. (150-50 грн. - 8-50 грн.)

Керуючись ст. ст. 218, 88, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка  задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 13 березня 2006 року в частині стягнення з Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 3 000 грн. та витрат по оплаті державного мита скасувати. У задоволень позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у м. Горлівка на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у сумі 142   ( сто сорок дві) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.