КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.04.2009                                                                                           № 6/488

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Вербицької О.В.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 від позивача - Кучма О.Л. ( довіреність б/н від 23.06.2008 р.)

 від відповідача-1 -Каленченко В.І. ( довіреність № 11-6085/08 від 16.09.2008 р.)

 від  відповідача-2 - не з’явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009

 у справі № 6/488 (суддя Ковтун С.А.)

 за позовом                               ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

 до                                                   Державної судової адміністрації України

                                                  Державного казначейства України

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 811232,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від05.02.2009 р. у справі№ 6/488 позов задоволено частково; стягнуто з Державної судової адміністрації України ( 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” ( 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) 807772, 88 грн., стягнуто з Державної судової адміністрації України ( 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795)  в дохід Державного бюджету України 8077, 72 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у стягненні 3460 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” до Державної судової адміністрації України у розмірі 3460 грн. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в цій частині, в решті рішення суду залишити без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна судова адміністрація України подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове, в якому відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач-1 зазначив про те, що постановою КМУ № 507 від 12.04.2006 р. позивача було виключено зі страховиків за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів. На виконання цієї постанови 07.07.2006 р. між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода про розірвання договору № 18-01/06/08-03-21/086-06 про проведення державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних судів від 01.03.2006 р., з огляду на це на час прийняття рішень Залізничним районним судом міста Сімферополя Автономної республіки Крим жодних зобов’язань відповідача-1 перед позивачем по сплаті страхових платежів не існувало.

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” подало заперечення на апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, в якому зазначило, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 807 772,88 грн. відповідає обставинам справи та чинному законодавству з огляду на наступне: відповідно до п. 1 Порядку та умов державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів, затверджених Постановою КМУ від 14 лютого 1994 р. № 89, державне обов’язкове страхування життя і здоров’я суддів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Застраховані судді Морозко Р.М. та Белоусова Л.В. оформили документи та звернулися з заявами до позивача вперше у 2007 році, тобто після того, як позивач провів остаточні розрахунки з відповідачем-1. Відповідач-1 не надав жодного документу, який би підтверджував, що він перерахував до позивача страховий платіж для здійснення виплати Белоусовій Л.В. та Морозко Р.М. Відносно питання сплати 6 відсотків витрат страховика, твердження відповідача-1 не є правомірними, виходячи з наступного; згідно з п. 2 Порядку страхові платежі за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів, включаючи витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією України на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 01.04.2009 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення від 16.04.2009 р. з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 82389800.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” звернулось з позовною заявою до Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості зі страхових платежів за державним обов’язковим особистим страхуванням та відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 р. у справі № 6/488 позов задоволено частково; стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” 807772, 88 грн., стягнуто з Державної судової адміністрації України в дохід Державного бюджету України 8077,72 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у стягненні 3460 грн. відмовлено.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України „Про статус суддів” № 2862-ХП від 15.12.1992 р. життя та здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету.

14.02.1994 р. постановою КМУ № 89 затверджено Порядок та умови державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів. Згідно з пунктами 1, 2 Порядку державне обов’язкове страхування життя та здоров’я суддів здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі за державним обов’язковим страхуванням життя та здоров’я суддів, включаючи пов’язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією України на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Відповідно до ч. 2  ст. 8 Закону України „Про страхування”, застраховані особи при настанні страхового випадку звертаються до страховика, уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.

01.03.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” та Державною судовою адміністрацією України було укладено договір № 18-01/06/08-03-21/086-06 державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних суддів. Строк дії вказаного договору становив до 31.12.2006 р.

Пункт  4.1. Договору визначає, що загальна сума цього договору становить 1991700 грн., включаючи витрати страховика на проведення страхування у розмірі 6 %.

Згідно з пунктом 4.2.  Договору страхувальник щомісяця за повідомленням страховика про настання страхових випадків перераховує на спеціальний рахунок страховика страховий платіж у розмірі, необхідному для проведення страхових виплат застрахованим особам, включаючи витрати страховика на проведення страхування у розмірі 6 % суми цього платежу.

Постановою КМУ № 507 від 12.04.2006 р. позивача було виключено зі страховиків за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів.

07.07.2006 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду про розірвання договору про проведення державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних судів від 01.03.2006 р. та припинено договірні відносини між позивачем та відповідачем-1.

Залишок коштів, що були перераховані відповідачем-1 на рахунок позивача, становив 30900,52 грн.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим від 21.08.2008 р. по справі № 2-480/08 за позовом Морозка Романа Михайловича до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” та Державної судової адміністрації України стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на користь Морозка Р.М. суму страхового відшкодування за страховий випадок у розмірі 441504 грн., 1700 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим від 21.08.2008 р. по справі № 2-479/08 за позовом Белоусової Любові Вікторівни до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” та Державної судової адміністрації України стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на користь Белоусової Л.В. суму страхового відшкодування за страховий випадок у розмірі 336849,80 грн., 1700 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановами про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2008 р. було відкрито виконавче провадження та платіжними дорученнями № 19166 від 04.11.2008 р. на суму 346879 грн. та № 19151 від 04.11.2008 р. на суму 441534 грн. позивачем було виплачено в повному обсязі застрахованим особам страхове відшкодування та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З часу затвердження Порядку і внесення до нього змін постановою КМУ № 507 від 12.04.2006 р. та укладення додаткової угоди між позивачем та відповідачем-1  07.07.2006 р. про розірвання Договору, уповноваженим страховиком на здійснення страхування життя і здоров’я суддів був позивач. Саме в цей період у відповідача-1 було зобов’язання перед позивачем щодо перерахування страхових платежів за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів. В період дії зазначеного Договору сталися страхові випадки з Морозком Р.М. та Белоусовою Л.В.

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ відповідач-1 зобов’язаний сплатити позивачу суму витрат в розмірі 6 відсотків від загальної суми платежу, що складає 47304, 78 грн., та разом становить 838673,40 грн. Відповідачем-1 на рахунок позивача було перераховано 30900,52 грн.  

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 41 Закону України “Про страхування” страховик не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава – за зобов’язаннями страховика.

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення; стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства;  стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

В даному спорі відповідач-1 не здійснює владні управлінські функції відносно позивача, а тому дана справа не підвідомча адміністративному суду та повинна вирішуватися у порядку господарського судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 було сплачено страхове відшкодування в сумі 30900,52 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача-1 по сплаті страхового відшкодування з урахуванням 6 % становить 807772,88 грн.

Колегія суддів вважає недоведеним в суді факт того, що витрати, які були понесені позивачем у зв’язку з судовим розглядом справ за позовами Морозка Р.М. та Белоусової Л.В. ( інші витрати ), виникли з вини відповідача-1 та пов’язані з його відмовою виконати свої зобов’язання та перерахувати страхові платежі, а тому господарський суд першої інстанції правильно відмовив в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, оскільки воно прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При розгляді даної справи господарським судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, висновки суду ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи; доводи позивача та відповідача-1, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м.Києва від05.02.2009 р. у справі №6/488 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Матеріали справи № 6/488 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

 05.05.09 (відправлено)