Справа № 2-17 /2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем             України

   19 березня 2009 року  

    Врадіївський районний суд Миколаївської області  у складі головуючого судді :Тихоненко М.І., при секретарі: Лисейко Т.А., за участю сторін та їх представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Врадіївка цивільну справу  за позовом   ОСОБА_3,  ОСОБА_4  до    ОСОБА_5, ОСОБА_6    про  визнання за ними ОСОБА_3, ОСОБА_4   права власності на спільне сумісне майно подружжя, на будівельні матеріали  в вигляді 45 куб. м., каменю - піно блоку, вартістю 3785 грн., 4,5 тони цементу, вартістю 1890 грн., 200 листів шиферу, вартістю 3800 грн., 10 листів оцинкованої жесті, вартістю 400 грн.; на ДКУ, вартістю 2450 грн.; на бурякорізку та електродробілку качанів, загальною вартістю 800 грн., визнання  усного  довгострокового договору позики, укладеного між ними    та ОСОБА_5  на  будівельні матеріали таким що відбувся з наслідками його недійсності; про стягнення  з ОСОБА_5, ОСОБА_6  в солідарному порядку на їх користь  кошів в сумі 16125 грн.

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

У листопаді 2008 року  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися  до суду  з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання за ними ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на спільне сумісне майно подружжя, на будівельні матеріали  які були вкладені в незавершене будівництво житлового будинку по вул. Орджонікідзе, 77, в смт. Врадіївка Миколаївської області в вигляді 45 куб. м., каменю - піно блоку, вартістю 3785 грн., 4,5 тони цементу, вартістю 1890 грн., 200 листів шиферу, вартістю 3800 грн., 10 листів оцинкованої жесті, вартістю 400 грн.; на дробільно - кормову установку ( далі ДКУ), вартістю 2450 грн.; на бурякорізку та електродробілку качанів, загальною вартістю 800 грн., які тимчасово перебувають у відповідачів; визнання  усного  довгострокового договору позики  укладеного між ними  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та ОСОБА_5, ОСОБА_6 на  будівельні матеріали в вигляді   45 куб. м., каменю - піно блоку,  4,5 тони цементу, 200 листів шиферу, 10 листів оцинкованої жесті, таким що відбувся; про стягнення  з відповідачів в солідарному порядку на їх користь  кошів в сумі 9875 грн., які були вкладені ними в вартість будівельних матеріалів які ними потім були передані відповідачам  та коштів в сумі 3000 грн., які ними були передані відповідачам як позика на зведення покрівлі житлового будинку.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначили, що вони 14.02.1997 року на підставі договору купівлі - продажу за спільні свої  кошти  подружжя придбали  житловий будинок  по вул. Орджонікідзе, 77, в смт. Врадіївка . В період часу  з 02.05.1998 року по 20.12.2000 року  їх син ОСОБА_5  та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі та проживали в  їхньому будинку по вул. Орджонікідзе ,77, в смт. Врадіївка, а  потім розлучилися. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знову зійшлися та проживали однією сім’єю. Бажаючи, щоб їх син ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і в подальшому проживали однією сім’ю, вони дозволили останнім розпочати будівництво  житлового будинку  на зазначеній садибі. В зв’язку з тим, що ОСОБА_5  та ОСОБА_6 на момент початку будівництва ніде не працювали та власних коштів не мали  то вони як батьки свого сина ОСОБА_5, за власні кошти  розпочали будівництво житла для свого сина  ОСОБА_5та його сім’ї. Однак, їх син ОСОБА_5 посилаючись на те, що він  не один в сім’ї із дітей, а ще є й молодший брат, то з врахуванням цього погодився взяти в них кошти на будівництво лише  у вигляді довгострокової пози. Даний довгостроковий договір між ними був укладений в усній  формі. Після початку будівництва та отримання  ОСОБА_7 дозволу на будівництво   на підставі рішення виконкому Врадіївської селищної ради №7 від 18.04.2003 року „Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків і господарських будівель” ними за власні кошти свого  подружжя  на будівництво житла для сім’ї свого сина були затрачені кошти  на загальну суму 12875 грн. Так за  придбання 45 куб. м., каменю піно блоку було затрачено 3785 грн., за придбання 4,5 тони цементу -1890 грн., за придбання  200 листів шиферу -3800 грн., за придбання 10 листів оцинкованої жесті - 400 грн. За роботу по зведенні покрівлі будинку будівельникам було заплачено  3000 грн. Крім цього, в 2006 році, ними за власні кошти   було придбано ДКУ, вартістю 2450 грн., а також електобурякорізка та електородробілка качанів на загальну суму 800 грн. В зв'язку з відсутністю  за місцем  їх проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох фазної  електролінії, вони були змушені  придбану ДКУ, лектробурякорізку, електодробілку качанів кукурудзи  встановили по місцю проживання  їх сина ОСОБА_5  2007 році ОСОБА_6  звернулася  в суд з позовом до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя. 10.10.2007 року, на виконання ухвали суду по справі №2 -614 від 05.10.2007 року, державним виконавцем відділу ДВС Врадіївського РУЮ було відкрито виконавче провадження та було складено акт опису і арешту майна, згідно якого був накладений арешт на незавершене будівництво житлового будинку, електробурякорізку та електродробілку качанів. Передбачаючи можливість порушення  свого  права власності  на   майно  яке було ними вкладено в будівництво житлового будинку  в вигляді будівельних матеріалів,  з боку ОСОБА_5, ОСОБА_6  при розподілі  майна,  вони  були змушенні звернутися до суду за захистом від можливого порушення їхнього права на  власність.

 В судовому засіданні ОСОБА_3,ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_1, уточнили позовні вимоги і просили  визнати довгостроковий усний договір позики на будівельні матеріали недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону. З врахуванням уточнення позовних вимог  посилаючись на викладене  просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач  ОСОБА_5 позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що дійсно 01.05.2001 року між ним та його батьками ОСОБА_3, ОСОБА_4  була укладена усна угода  про дострокову позику  грошей на  будівництво житлового будинку для його  сім’ї  по вул. Орджонікідзе, 77, в смт. Врадіївка. Згідно даної угоди позики, його батьки  при придбані ним будівельних матеріалів надавали йому кошти  для здійснення розрахунків за придбані будівельні матеріали. За позичені кошти у своїх батьків ОСОБА_3, ОСОБА_4, він придбав наступні  будівельні матеріали: 45 куб. м., каменю піно блоку, вартістю  3785 грн.,  4,5 тони цементу, вартістю 1890 грн., 200 листів шиферу, вартістю 3800 грн., 10 листів оцинкованої жесті, вартістю  400 грн. За позичені кошти у своїх батьків, за зведення покрівлі будинку, він  заплатив будівельникам 3000 грн. Крім цього, за місцем проживання його сім’ї по вул. Орджонікідзе, 77, знаходиться майно його батьків в вигляді ДКУ та лектробурякорізки, електодробілки качанів кукурудзи, загальною вартістю 3250 грн., яке його батьки не можуть забрати так як державним виконавцем відділу ДВС Врадіївського РУЮ накладений арешт на все майно яке знаходиться за місцем проживання його сім’ї на підставі ухвали суду   по справі за позовом колишньої його дружини ОСОБА_6 до нього про розподіл майна. В зв’язку з тим, що його колишня дружина  претендує на те майно яке було вкладено в будівництво і  яке  було придбано за кошти виключно його батьків ОСОБА_3, ОСОБА_4, то він не має можливості  в односторонньому порядку розпорядитися тим майном яке було придбано під час перебування  в шлюбі та повернути борги своїм батькам внаслідок чого  його батьки були змушені   звернутися до суду з позовом про захист свого права  на власність.

Відповідач  ОСОБА_6  позов не визнала  та пояснила, що  вона на протязі з травня 1998 року по 17.07.2007 року перебувала в  шлюбі з ОСОБА_5 який доводиться сином  позивачам. Після одруження вона стала проживати з ОСОБА_7 в будинку який їм подарували батьки її чоловіка,  в смт. Врадіївка по вул. Орджонікідзе, 77. Весною 2001 року вона з ОСОБА_5 розпочали будівництво житлового будинку для своєї сім’ї  по вул. Орджонікідзе, 77. Для того щоб розпочати будівництво  вони стали тримати велике домашнє господарство в якому утримували бички  та по 20 свиней. Крім цього, вона як працююча брала  для будівництва  два кредити в банку на 12 тис. грн. На протязі часу з 2001 року по 2007 рік  за кошти їхнього подружжя з ОСОБА_5 за місцем проживання їхньої сім’ї по вул. Орджонікідзе, 77, в смт. Врадіївка  був збудований житловий будинок  який станом  на час розгляду  даної справи в суді є  недобудованим та не ведений в експлуатацію. Таке тривале будівництво житлового будинку пов’язане з тим, що будівництво житлового будинку велося тільки тоді коли в їхньої сім’ї були кошти на будівництво. Якоїсь усної чи письмової  угоди між  ОСОБА_3,ОСОБА_4 та їхнім подружжям в особі ОСОБА_5 та особисто з нею, що стосується  укладення  довгострокової  позики коштів на будівництво, не укладалося. Придбання будівельних матеріалів та саме будівництво житлового будинку велося на  кошти їхнього подружжя, а саме її та ОСОБА_5 В зв’язку з тим, що у ОСОБА_3 був у користуванні власний вантажний  автомобіль то він на власний розсуд був придбав 45 куб.,м.,  каміння піно блоку на суму  3785 грн.,  однак пізніше  йому кошти за це було повернуто. Станом на липень 2007 року, на час припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5, боргів які б  вони з ОСОБА_7 не повернули ОСОБА_3,ОСОБА_4, не існувало. Крім цього, ДКУ,  лектробурякорізка, електодробілка качанів кукурудзи також були куплені на кошти їхньої сім’ї тобто її та ОСОБА_5, для потреб ведення домашнього господарства. Позов ОСОБА_3,ОСОБА_4 пред’явлений до ОСОБА_5 та до неї  про визнання права на будматеріали та повернення  позичених коштів на будівництво, є не що інше як намагання позивачів   зменшити  її особисту частку при розподілі  майна  нажитого нею сумісно під час перебування в шлюбі з ОСОБА_5 Хоча  на час проживання з ОСОБА_5, сам ОСОБА_5 та  батьки останнього їй ніколи нічого   не розповідали про  існування договору позики. При цьому, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на протязі зазначеного часу ніяких позовних вимог до неї  та  ОСОБА_5, не пред’являли та в суд з позовом не зверталися. Тому вона при даних обставинах  вважає  заявлені позовні вимоги надуманими, безпідставними як такі, що не підлягають задоволенню.

 Представник  відповідачки  ОСОБА_6, ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав з тих же підстав, що і ОСОБА_6, та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини

Так, в судовому  засіданні встановлено, що подружжя  ОСОБА_5 - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проживаючи  в ІНФОРМАЦІЯ_2, в 2001 році за місцем свого проживання  розпочали самочинне будівництво  житлового будинку для своєї сім’ї. Дозвіл на будівництво якого  за вказаною адресою ОСОБА_5 був наданий   виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Миколаївської області,  на підставі рішення  №7  від  18.04.2003 року.  Згідно акту №7 від  07.08.2007 року, виданого інженером технічного бюро  при Врадіївському районному архітектору, готовність зазначеного житлового будинку до завершення будівництва та введення в експлуатацію, складає  лише  56 відсотків.

       Відповідно до приписів  ч.3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

 .    Із  пояснень позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4  вбачається, що  01.05.2001 року між ними  та їх сином ОСОБА_5 була  укладена усна угода довгострокової позики коштів на будівництво в відповідності до якої вони  надали  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6, кошти на будівництво на загальну суму 16125 грн . Крім цього, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначили, що за місцем свого сина  ОСОБА_5, вони зберігають ДКУ,  лектробурякорізку, електодробілку качанів кукурудзи які належать їм на праві власності.

    Згідно ст. 375 ЦК України ( в редакції 1963 року) зміст норми якої узгоджується з ч.1 ст. 1047  ЦК України( в редакції 2004 року), передбачено, що  договір позики  повинен укладатися   у письмовій формі, якщо  його сума станом до 01.01.2004 року становить понад 50 крб., а після 01.01.2004 року  не менш як у десять  разів перевищує встановлений  законом розмір  неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Незважаючи на дану вимогу закону  про необхідність  укладення  договору позики у письмовій формі,  такий договір у письмовій формі між  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений не був. Крім зазначеного, ні  позивачі, ні сам відповідач  ОСОБА_5  не змогли в судовому засіданні аргументовано  пояснити чому такий усний договір позики укладався  між ними без участі ОСОБА_6 та їй нічого не повідомлялося про укладення такого договору  якщо  умови  такого договору в подальшому могли вплинути  на її права та інтереси як члена подружжя в разі невиконання  умов договору. При цьому, наявність укладення та існування такої угоди, сама ОСОБА_6, категорично  заперечує. Суд погоджується з поясненнями відповідачки ОСОБА_6 про відсутність угоди  довгострокової позики укладеної  між  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виходячи з тих підстав, що позивачі на протязі останніх 9 років, а саме  часу перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в шлюбі, не зверталися до останніх та не вимагали від них повернення  коштів згідно  договору позики, а звернулися з таким позовом лише після розірвання шлюбу їх сина ОСОБА_5 з ОСОБА_6 Тому суд при даних обставинах  приходить до висновку, що  при визнанні відповідачем ОСОБА_5 позовних вимог, останній проявляє особисту зацікавленість в тому щоб  позов його батьків ОСОБА_3 ОСОБА_4 був  задоволений в повному обсязі так як вони є  близькими родичами і їх майнові інтереси є спільними, а тому суд до показань відповідача ОСОБА_5 відноситься критично з врахуванням  наявних  доказів по справі.

    В відповідності до приписів  ст. 46 ЦК України ( в редакції 1963 року) зміст норми якої не суперечить вимогам  ч.1 ст. 218 ЦК України( в редакції 2004 року), передбачено, що  недодержання  сторонами письмової  форми правочину, яка встановлена  законом , не має  наслідком його  недійсність, крім випадків встановлених законом.

   Заперечення однією із сторін  факту вчинення правочину  або оспорювання   окремих його частин може доводитися  письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися  на свідченнях свідків.

  Відповідно до п.8 абзацу 5  Постанови Пленуму Верховного суду України  „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” від 21 грудня 1990 року №9 з подальшими змінами та доповненнями  передбачено, що відповідно  до ст. 29 ЦПК України ( аналогія ч.2 ст. 59 ЦПК України в новій редакції  від  2004 року)  не може  стверджуватися  показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з угод, для  яких законом  встановлено письмову форму ( ст. 46  ЦК).

             Оцінюючи як доказ  показання  свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  які в ході судового засідання  повідомили, що дійсно  кожен із них в окремості  отримував кошти   за реалізацію будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт як відвід ОСОБА_3, ОСОБА_4 так і від ОСОБА_5, однак кому   конкретно ті  кошти які вони отримували за проданий будівельний матеріал та виконані будівельні роботи належали чи подружжю   ОСОБА_3,ОСОБА_4 чи подружжю  ОСОБА_5, ОСОБА_6, вони  не знають, а тому з врахування даних обставин,   суд  відхиляє дані  показання  свідків  як доказ та не бере їх до уваги. Надані відповідачами розписки від ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  суд також не бере до уваги як  доказ оскільки дані розписки  заповнювалися  не на момент  розрахунків за  проданий товар, виконані роботи, а   лише через декілька років після цього та крім  того дані розписки не спростовують показань зазначених свідків, що вони не знають кому ті гроші  належали якими з ними розраховувалися чи сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 чи сім’ї ОСОБА_5, ОСОБА_6

       Ч. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

      Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не надали жодних доказів, що стосується  укладення  між ним та  ОСОБА_5 , угоди довгострокової позики коштів на будівництво, а також доказів які б підтверджували їх  право власності на будівельні матеріали які були використані при будівництві  житлового будинку подружжя ОСОБА_5, ОСОБА_6, та, що такі будівельні матеріали ними передавалися  подружжю ОСОБА_5, ОСОБА_6, як позика. Крім цього, позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 також не змогли надати  доказів які б підтверджували їх право власності на ДКУ,  лектробурякорізку, електодробілку качанів кукурудзи які  знаходяться за місце розташування домоволодіння  колишнього подружжя ОСОБА_5, ОСОБА_6

      За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги  заявлені ОСОБА_3, ОСОБА_4, не підлягають задоволенню в зв’язку з тим, що позивачі   не надали належних доказів  які б  підтверджували наявність фактичних даних  як підстав для задоволення позовних вимог та як наслідок цього  обґрунтовували заявлені ними позовні вимоги.

      На підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 10 , 59, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

      В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4                                                    до    ОСОБА_5, ОСОБА_6  про  визнання за ними ОСОБА_3, ОСОБА_4   права власності на спільне сумісне майно подружжя, на будівельні матеріали  в вигляді 45 куб. м., каменю - піно блоку, вартістю 3785 грн., 4,5 тони цементу, вартістю 1890 грн., 200 листів шиферу, вартістю 3800 грн., 10 листів оцинкованої жесті, вартістю 400 грн.; на ДКУ, вартістю 2450 грн.; на бурякорізку та електродробілку качанів, загальною вартістю 800 грн.; визнання  усного  довгострокового договору позики, укладеного між ними    та ОСОБА_5  на  будівельні матеріали таким що відбувся з наслідками його недійсності; про стягнення  з ОСОБА_5, ОСОБА_6  в солідарному порядку на їх користь  кошів в сумі 16125 грн., відмовити повністю.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

  Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний Миколаївської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя :