Копія
Справа № 2а-192-09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії „Дітям війни”, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 в березні 2009 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії „Дітям війни”. Позовні вимоги він обґрунтовує тим, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі Закон) він відноситься до вказаної категорії осіб – дитина війни - і тому, згідно з вимогами ст. 6 вказаного Закону, йому з першого січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, але в 2006-2007 роках така пенсія йому не виплачувалась. Тому в позовній заяві він ставить питання про продовження пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав та зобов’язання відповідачів - управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області - нарахувати на його користь та виплатити йому недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну пенсію за 2006-2007 роки в сумі 2 733 гривні 30 копійок як пенсіонеру по віку /відповідні розрахунки додає до позовної заяви/.
Також позивач в позовній заяві вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” розмір пенсії становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому, виходячи саме із розміру прожиткового мінімуму, встановленого ЗУ „ Про державний бюджет України на 2006 рік” та ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” на відповідні періоди – позивач проводить розрахунок розміру недоплачених йому відповідачами коштів в 2006-2007 роках. Оскільки відповідачі добровільно не виплачують позивачу відповідні кошти, він просить суд зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити йому недоплачену суму щомісячної державної пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2 733 гривні 30 копійок, як дитині війни, та стягнути судові та матеріальні витрати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини. Також в попередньому судовому засіданні він уточнив назву другого відповідача, а саме головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області.
Представник відповідачів по дорученню – Горбаченко О.В. в судовому засіданні позов не визнав. В своїх поясненнях та в запереченні на позовну заяву, вказував, що позов є безпідставним, необґрунтованим та поданий з пропуском строку позовної давності і тому в його задоволенні позивачу слід відмовити. Представник відповідачів Горбаченко О.В. в своїх поясненнях вказував, що встановлений ч.1 ст. 99 КАС України , річний строк позовної давності пропущений позивачем без поважних причин. Крім того, оскільки відповідно до ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, то із врахуванням відповідних положень законодавства України з боку відповідача не має будь-яких порушень законодавства, тому, що бюджетами України на відповідні роки, не передбачене відповідне фінансування. А Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”, передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того в запереченні відповідач - управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, зазначив, що в ч. 3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений в цьому Законі, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Представник відповідачів вказував, що позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Умань і дійсно належить до категорії „Діти війни” в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і про це позивачу стало відомо, ще з того моменту, як в управлінні праці і соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області йому в пенсійному посвідченні було зроблено відповідну відмітку.
Суд, вислухавши пояснення позивача і представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни – дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується відповідною відміткою в посвідченні серії ААА № НОМЕР_1, яке видане управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, 11.12.2000 року.
УПФУ в м. Умань не заперечує того факту, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував того факту, що про наявність у нього відповідного статусу – дитина війни – йому стало відомо у 2006 році з моменту внесення відповідної відмітки в пенсійне посвідчення органом соціального захисту населення.
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 01 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується тільки виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вимог Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Законну України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни – це створює умови правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Тобто така правова невизначеність не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, що гарантовані Конституцією України.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів.
Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні її відповідати.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових Законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік». Але у зв’язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний на 2006 рік» від 20.12.2005 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»» від 19.01.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Згідно з пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього закону.
Згідно ч.2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дні ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає, що є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії „Дітям війни” враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежать від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Але ці виплати не проводились в 2006 та 2007 роках.
Відповідач у своїх запереченнях наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно ст. 100 КАС України, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позову, так як суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. А в ч. 2 вказаної статті, встановлено річний строк до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав , свобод чи інтересів. Тому суд вважає, що позивачем були пропущенні встановлені законодавством строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовна заява подана в лютому 2009 року і позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності.
Беручи до уваги викладене та відповідні положення чинного законодавства України, позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії „Дітям війни”, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 22, 55, 55, 95,116, 117, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, ст.ст. 71, 98, 101, 103, 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст.ст. 17, 19, 94, 99, 158, 159, 160-163 КАС України, суд –
П ОС Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 в задоволенні позову пред’явленого до управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області, головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни»,– відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або відповідно до частини 5 ст. 186 КАС України.
Суддя підпис Ю.В.Резнік
З оригіналом згідно.
Суддя: Секретар: