Справа № 2-22/09р.

 РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            02 березня 2009 року.                                                                                   м. Берегово.

  Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В.І., при секретарі Гарані О.А., з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Берегово, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповно річних: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог виконавчого комітету Дійдивської сільської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу, -

                                                           в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          ОСОБА_4 звернувся до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповно річних: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого житла.

 Позов мотивував тим що згідно з свідоцтвом про право власності він являється власником житлового будинку садибного типу в с. Дійда, вул. Арпада,152, Берегівського району. Даний будинок був побудований ним та його дружиною, в ньому народилися їхні діти, в тому числі і відповідач-Попович К.П.. Після одруження сина, між ними погіршилися відносини, він з своєю сім’єю повністю зайняли будинок.

 Через хворобу він,- ОСОБА_4, більшість часу проживає в Угорщині де знаходиться на лікуванні, його лікування потребує великих затрат, тому знайшов покупця на будинок і запропонував сину при продажі будинку віддати йому половину вартості реалізованого будинку, однак його син на це не погодився під впливом своєї дружини, а спільне проживання з його сім’єю є неможливим.

  В липні місяці офіційно попередив свого сина і його сімю про те, щоб виселились, знайшли собі інше житло, однак вони по-сьогодні ніяких кроків не роблять, тому звертається до суду з даним позовом.

  ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог - виконавчого комітету Дійдивської сільради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу.

  Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що його батько, позивач по первісному позову, - ОСОБА_4, постійно проживає у своєму власному будинку в с. Ніяко по вул.. Гардоні,44, разом із матір’ю. В с. Дийда приїжджають не більш одного разу на місяць на 1-2 дні, в будинку для них залишена одна кімната якою користуються тільки вони, а підсобні приміщення знаходяться в загальному користуванні, тобто позивач  в буд № 152 по вул.. Арпада в с. Дийда практично не проживає. Окрім того, двір в с. Дийда по вул. Арпада,152, в 1985-1995 р.р. відносився до категорії колгоспних дворів, членами цього колгоспного двору згідно по господарських книг з 1991 року були його батько, - позивач по первісному позову ОСОБА_4, мати, - ОСОБА_9, та він,- ОСОБА_5 Сестра ОСОБА_10 вийшла заміж в 1990 р. та з тих пір проживає окремо, право на частку в дворі втратила. Він, - позивач по зустрічному позову ОСОБА_5 народився та виріс в цьому колгоспному дворі, проживає там по сьогоднішній день, постійно там прописаний, тому  має право на 1/3 частину житлового будинку бувшого колгоспного двору, а видане ОСОБА_4 сільрадою 26.02.2008 р. свідоцтва про право власності на нерухоме майно є частково недійсним.

 В судовому засіданні 16.12.2008 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 третьої особи без самостійних вимог виконавчого комітету Дійдивської сільської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу, об’єднаний з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповно річних: ОСОБА_7, ОСОБА_7 про виселення без надання іншого житла.

  В судовому засіданні позивач по первісному позову, - ОСОБА_4 свої позовні вимоги  підтримав, зустрічний позов ОСОБА_5 не визнав, просив суд виселити ОСОБА_5 разом з його сім’єю з будинку № 1652 в с. Дийда, без надання іншого житла.

         Відповідач ОСОБА_5 по первісному позову, в судовому засіданні проти первісного позову заперечував, просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане ОСОБА_4, та визнати за ним, - ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу № 1652 в с. Дийда, Берегівського району.

          Представник третьої особи без самостійних вимог, - виконавчий комітет ОСОБА_11 сільської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без участі представника виконкому ОСОБА_11 сільради.

          Заслухавши пояснення сторін, виступ адвокатів, перевірив матеріали справи, оглянувши по господарські книги,  оцінив докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_4 про виселення свого сина, -ОСОБА_5 разом з членами його сімї без надання іншого житла до задоволення не підлягає, а позовні вимоги ОСОБА_5 по зустрічному позову до ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог виконавчого комітету Дійдивської сільської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу   є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Як встановлено в судовому засіданні,  двір в с. Дийда по вул. Арпада,152, в 1985-1995 р.р. відносився до категорії колгоспних дворів, членами цього колгоспного двору згідно по господарських книг з 1991 року були позивач по первісному позову ОСОБА_4,  мати відповідача по первісному позову, - ОСОБА_9, та відповідач ОСОБА_5

Відповідно до закону право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 р. не втратили права на частку в його майні.

         ОСОБА_10, - сестра відповідача вийшла заміж в 1990 р. та з тих пір проживає окремо, тобто право на частку в дворі втратила.

        Відповідно до ч.3 ст.355 ЦК України, право спільної власності виникає з підстав не заборонених законом.

        ОСОБА_5,- позивач по зустрічному позову народився та виріс колгоспному дворі в с. Дийда по вул. Арпада,152,, станом на 15.04.1991 р. був неповнолітнім, проживав у дворі  разом з батьками,  проживає там по сьогоднішній день, постійно там прописаний, тому на підставі ст.ст. 120,123 ЦК 1963 р. має право на 1/3 частину житлового будинку бувшого колгоспного двору.

         Сторони в судовому засіданні підтвердили той факт, що позивач по первісному позову, -ОСОБА_4 постійно проживає у власному будинку в Угорщині,  с. Ніряко по вул.. Гардоні,44, разом з дружиною, про що свідчить і лікарський висновок з вказаною його  домашньою адресою в УР.

         В с. Дийда позивач по первісному позову ОСОБА_4 разом з дружиною приїжджають не більш одного разу в місяць на 1-2 дні, тобто в будинку № 152 по вул.. Арпада в с. Дийда практично не мешкають, а тому посилання позивача про неможливість спільного проживання з відповідачем ОСОБА_5 та його сім’єю не знайшло підтвердження в судовому засіданні таке  є безпідставним .

           Позовні вимоги позивача по зустрічному позову, - ОСОБА_5 доведені також матеріалами справи, а саме: листом сільського голови с. Дийда від 22.07.2008 р. за №100 згідно якого на підставі записів по господарських книг за адресою с. Дийда вул..Арпада,152 з 1985-1991 р.р. двір  відносився до категорії колгоспного двору( а.с.28),що вбачається також з оглянутих в судовому засіданні по господарських книг, а також довідкою про склад сімї за      № 833 від 11.08.2008 згідно якої позивач по первісному позову ОСОБА_4, прописаний за адресою в с. Дийда , вул.. Арпада,152, фактично мешкає в УР, а в дійсності в даному будинку проживає позивач по зустрічному позову, - ОСОБА_5 разом  з  його сім’єю, - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7

              Таким чином, оскільки двір в с. Дийда по вул.. Арпада 152, де народився і по сьогоднішній день мешкає позивач по зустрічному позову - ОСОБА_5П в 1985-1995 р.р. відносився до категорії колгоспного двору, станом на 15.04.1991 р. ОСОБА_5 був неповнолітнім, частку в майні двору не втратив, ОСОБА_10,- сестра позивача ОСОБА_4 вибула з колгоспного двору у 1990 року, проживає окремо, право на частку в дворі втратила, на підставі ст.ст. 120,123 ЦК 1963 р. майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності, тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно, - будинок № 152, по вул.. Арпада в с. Дийда  видане позивачу по первісному позову ОСОБА_4 слід визнати частково недійсним, зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання на ним право власності на 1/3 частину житлового будинку в с. Дийда по вул.. Арпада 152 , - слід задоволити, в позові ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_5 разом з членами його сімї без надання іншого житла, - слід відмовити.

            Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 355, 368, 372, 379-381, 386, 391-393 ЦК України, ст.ст. 120,123 ЦК 1963 р., Постановою Пленуму СВУ  № 20 від 22.12.1995 р.» Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»  суд, -

                                                     Р   І   Ш   И   В:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнорічних: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого житла, - відмовити.

Зустрічний позов задоволити.

Визнати частково недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане ОСОБА_8 ОСОБА_11 сільською радою від 26.02.2008 р. на житловий будинок садибного типу в с. Дийда по вул. Арпада,152, визнати за ОСОБА_5 право власності  на 1/3 частину житлового будинку садибного типу в с. Дийда по вул.. Арпада,152.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                            Головуючий:                                         Драб В.І.