Справа № 2-а-231/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Шарка О. П. , одноособово розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Катеринопільського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду в Катеринопільському р-ні про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та посилається на те, що він має право одержувати пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком, на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки є дитиною війни. На обгрунтування позову зазначив, що відповідач виплачує йому підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж передбачено вищевказаним законом, та відмовив йому провести перерахунок і доплату підвищення до пенсії. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо визначення та виплати йому підвищення до пенсії неправомірною, зобов'язати його нарахувати та виплатити йому щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 26 липня 2010 року по даний час, та проводити перерахунки допомоги при зміні розміру прожиткового мінімуму.

Відповідач надав заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, так як УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області діяло відповідно до норм діючого законодавства та відповідно до наявних коштів в межах фінансування з державного бюджету.

Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 182-3 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, оскільки як передбачено ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни йому було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, який є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він має право на підвищення пенсії в розмірі визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”- на 30% мінімальної пенсії за віком.

Оскільки відповідач визначив та виплачує йому підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”і відмовляється визначити підвищення до пенсії позивача, у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

Суд вважає, що порушене право позивача щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до нормі Закону України “Про соціальний захист дітей війни”підлягає відновленню, шляхом зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії починаючи з 26.07.2010 року.

На думку суду, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, у разі підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до ч.І ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”від 21.01.1993 року.

На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, керуючись ст. 6, 30-12, 69-71, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі щодо відмови у визначенні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 встановленого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 26.07.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі визначити та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 26 липня 2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її ухвалення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: ОСОБА_2