Справа № 2-а-335/09                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 квітня 2009 року     Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого  – судді Унятицького Д.Є.,

                                                   при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році другої категорії і відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте за 2005-2008 роки вона отримувала допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації щодо несплати їй одноразової грошової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути з відповідача недосплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки в розмірі  7 525 гривень.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду лист, просила слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Краснощок В.В. позов не визнав, вважав, що позивачці правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової  допомоги, до того ж, позивачкою пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році другої категорії, про що їй видане відповідне посвідчення (а.с.4).

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні особової справи позивачки, довідки Управління праці та соціального захисту населення № 414 від 6 квітня 2009 (а.с.22) та визнається представником відповідача позивачка отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.

Вказана допомога на оздоровлення позивачці виплачувалась в квітні 2005-2008 років в розмірі 100 гривень.

Відповідно до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення  ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосовувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати востаннє міститься у Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік". На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.

З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На 2006 та 2007 року дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Положення Закону України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині позову необхідно відмовити.

Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.

Одночасно слід зазначити, що вимоги позивачки про стягнення допомоги за 2005 рік не підлягають задоволенню, оскільки на момент, коли позивачка дізналася про порушення свого права строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки, тобто позивачкою пропущений строк  звернення до суду щодо стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, що дає підстави суду для відмови в задоволенні в цій частині позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен виплатити позивачці допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.

Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи вищевикладене та клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача щорічного допомоги на оздоровлення за 2007 роки на користь позивачки необхідно залишити без задоволення.

Таким чином, на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути, з врахуванням виплаченої за 2008 рік суми в розмірі 100 грн., встановленого на момент виплати відповідно до вимог ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" мінімального розміру заробітної плати з 1 квітня 2008 року – 525 грн., суму в розмірі 2 525 грн.

Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 100, 159-163 КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації щодо несплати ОСОБА_1 сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2 525 (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Головуючий-суддя Д.Унятицький