Апеляційний суд Кіровоградської області
м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді: Спірідонової Л.С.
суддів: Савченко С.О.
ОСОБА_1
при секретарі: Салабай М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Долинського району на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
5 жовтня 2007 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Долинська агропромислова фірма ім. Сичова” про визнання дійсними договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок площею 1785 кв.м. та 3396 кв.м. від 28.09.2007 р., які знаходяться під господарськими будівлями, що були придбані раніше і належать йому на праві власності з посиланням на те, що відповідач ухиляється від їх нотаріального посвідчення.
03.12.2007 року позивач зменшив позовні вимоги (а.с. 40) та просив визнати дійсним лише договір про купівлю 1785 кв.м. землі з визнанням права власності на неї.
Рішенням Долинського районного суду від 7 грудня 2007 року позов задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ставляться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначається, що судом допущено порушення норм законодавства, що регулює земельні правовідносини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником 1/50 нежитлових приміщень де розміщені магазин, склад та гараж і які зареєстровані на його ім’я в бюро технічної інвентаризації 03.04.2007 року.
Зазначені будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 17785 кв. м. про що свідчить технічний паспорт (а.с. 8-13).
Право власності позивача на вказані будівлі ніким не оспорюється.
Судом установлено, що договір купівлі-продажу землі було укладено в письмовій формі, виконано всі домовленості щодо істотних умов, землю передано власнику, який сплатив визначену договором вартість. Підставою для звернення до суду стало ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Факт доведеності зазначених обставин не оскаржується.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України та роз’яснень, викладених в п.15 постанови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги та доповнень до неї полягають в тому, що відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. А це, на думку прокурора, означає, що право колективної власності на землю в Україні не існує, а тому Державний акт на право колективної власності на землю серії КР № 000034 від 01.08.2001 року виданий ВАТ „Долинська АФ ім. Сичова” не можна вважати документом, який підтверджує право власності товариства на дану земельну ділянку.
Крім того, скаржник посилається на п. 15 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України, яким встановлено обмеження на продаж земель сільськогосподарського призначення до яких відносяться землі несільськогосподарського призначення, що знаходяться під будівлями та спорудами.
Колегія суддів зазначає, що правовий режим колективної власності на землю та форми діяльності сільськогосподарських підприємств було визначено Указами президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” № 666/94 від 10.11.1994 р., „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” № 720/95 від 08.08.1995 р., „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” № 1529/99 від 03.12.1999 р.
Питання недійсності згаданого Державного акту не є предметом спору, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.
На момент передачі землі діяльність товариства регулювалась Законом України „Про господарські товариства” (після 14.07.2009 р. ЗУ „Про акціонерні товариства”) та Статутом, зареєстрованим 02.11.1996 року.
з
Відносно заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 п. а Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, до 01.02.2008 р. не допускалась купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.
При переході права власності на будівлю та споруди за цивільно- правовими угодами після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частину переходили відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України на підставі цивільно-правових угод. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року - згідно ст. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст. 120 Земельного Кодексу України від
27.04.2007р. № 997-У переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором, а якщо договором це не визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята під житловим будинком, будівлею або спорудою.
Про зазначене вказується і в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7 в редакції від 19.03.2010 р.
Право власності на будівлю у позивача виникло в 2006 році, письмовий договір укладено 09.11.2007 р.
Судова колегія вважає, що перехід права власності на землю, що знаходиться під будівлями в даному випадку не суперечить мораторію на відчуження земель сільського призначення, оскільки дія цих положень не поширюється на спеціальні норми закони, зокрема ст. 377 Цивільного Кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про порушення закону про банкрутство не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки відчуження будівель відбулося в 2006 році, а банкрутом підприємство оголошено
16.08.2007року.
Відповідно частині 4 ст. 44 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, приймається відповідно до Земельного Кодексу України.
Згідно положень ст. 30 Земельного Кодексу України при ліквідації сільгосппідприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).
Дане товариство є акціонерним і всі операції з майном проводились за згодою кредиторів, про що свідчить відповідний протокол (а.с. 35-36).
Долинська міська рада та засновники товариства, одним з яких є регіональне управління Фонду Державного майна, рішення суду не оскаржили.
Колегія суддів також приймає до уваги, що прокурором відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави проводилась перевірка дотримання порядку, передбаченого законом, відчуження
майна банкрута, в т.ч. ОСОБА_2 та прийнято постанову від 07.04.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
Аналогічна перевірка проводилась і в грудні 2008 року. При цьому, з посиланням на обставини та норми закону, викладені в даній ухвалі, порушень закону виявлено не було. (а.с. 75-76, 77, 78-80).
Рішення суду узгоджується з наявними у справі доказами, а тому колегія суддів не знайшла підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуюча
суддя