У Х В А Л А

 Іменем України

13 квітня 2009  року                                                                                    м. Чернігів  

А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської   області у складі:

головуючого - судді:  Лакізи Г.П.         

суддів:                          Бобрової І.О., Шевченка В.М.          

при секретарі:              Марченко О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1., представника позивачів ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., їх представника адвоката ОСОБА_5.,                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1та ОСОБА_6на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_6до ОСОБА_4, ОСОБА_3про відшкодування майнової та моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Дженералі Гарант” про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

На рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2009 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. і ОСОБА_6 до ОСОБА_4., ОСОБА_3. про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4., ОСОБА_3. до ОСОБА_1. і ОСОБА_6, відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Дженералі Гарант” про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_6. подана апеляційна скарга, в якій вони просять частково скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про задоволення їх  позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов помилкового висновку про те, що до вчинення дорожньо-транспортної пригоди призвело порушення водієм ОСОБА_6. вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України та порушення водієм ОСОБА_4підпункту „б” пункту 14.2 ПДР України, оскільки органами Державтоінспекції водій ОСОБА_6. не був визнаний винним в порушенні будь-яких вимог ПДР, а водій ОСОБА_7був визнаний винним в порушенні вимог пунктів 1.3, 12.3, 14.2 „б” Правил дорожнього руху, що підтверджено адміністративним протоколом, складеним за ст.124 КУпАП від 08.12.2006 р. та постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2007 р. суд повинен був взяти до уваги вимоги ч.3, ч.4 ст.61 ЦПК України, які підтверджують підстави звільнення сторін по цивільний справі від доказування. Суд помилково і безпідставно взяв до уваги свідченняОСОБА_8 про обставини ДТП, хоч вони не є об'єктивними, в той же час помилково не взяв до уваги свідчення очевидця ДТП ОСОБА_9 Суд безпідставно послався на відсутність доказів розміру заподіяної шкоди, хоча в справі є висновок товарознавчого дослідження. Твердження суду про те, що збитки належить віднести на рахунок сторін і в задоволенні позовів відмовити, виходячи із ступеню вини сторін та заподіяної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що до вчинення ДТП і заподіяння шкоди призвело порушення Правил дорожнього руху з боку обох водіїв - учасників дорожньо-транспортної пригоди, а саме: порушення водієм ОСОБА_6. пункту 10.1 ПДР, та порушення водієм ОСОБА_4підпункту „б” пункту 14.2. ПДР. Також місцевий суд дійшов висновку про те, що з врахуванням ступеня вини сторін у заподіянні шкоди, розміру та характеру заподіяних збитків, та відповідно до положень п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України заподіяні збитки належить віднести на рахунок сторін та в задоволенні позовів відмовити.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 29.11.2006 р. на вул. Доценка в м. Чернігові сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів ЗАЗ 110307 державний реєстраційнийНОМЕР_1, який належить ОСОБА_1., під керуванням ОСОБА_6, та ВАЗ 21124 державний реєстраційний НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_6. отримав легкі тілесні ушкодження.

         Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення позивачів ОСОБА_1 від доказування є необґрунтованими. Виходячи з положень ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, а також п.7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи та постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2007 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3. за ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, не можуть бути підставами звільнення від доказування по даній справі.

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху з боку обох водіїв - учасників дорожньо-транспортної пригоди, а саме: порушення водієм ОСОБА_6. пункту 10.1 ПДР, та порушення водієм ОСОБА_4підпункту „б” пункту 14.2. ПДР. Такий висновок ґрунтується на аналізі доказів по справі у їх сукупності, зокрема: даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та доданої до нього схеми дорожньо-транспортної пригоди (а.с.165-168, 164), висновком № 1466-Ц судової автотехнічної експертизи, складеним 14.04.2008 р. експертом Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.194-196), показань свідкаОСОБА_8, письмових пояснень ОСОБА_9 від 03.12.2006 р. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доказам у справі дана належна оцінка, а доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки доказів правильності наведених висновків не спростовують.

Згідно висновків автотоварознавчих досліджень, дійсний розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, в зв'язку з пошкодженням автомобіля ЗАЗ-110307 становить 9824,75 грн., а автомобіля ВАЗ-21124 становить 9743,65 грн. (а.с.23-41, 145-163). Власник автомобіля ЗАЗ-110307 ОСОБА_1. одержав страхове відшкодування на суму 6559,96 грн. (а.с.22,69-71).

Місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки наявна вина обох водіїв, то з врахуванням ступеня вини кожного у заподіянні шкоди, розміру та характеру заподіяних збитків, відшкодування належить віднести на рахунок сторін та в задоволенні обох позовів відмовити. Такий висновок суду першої інстанції відповідає положенням п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1. і ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2009 року - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального Кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_6- відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2009 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                Судді: