Справа 519/475/14-ц

2/519/161/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

30.04.2015 року

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Асанової З.І., секретаря – Гнатюк Л.М.

за участю прокурорів – Думич М.К., Вяткіної С.П.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця мешкання малолітньої дитини, за участю третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Южненської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання дитини, за участю третьої особи – орган опіки та піклування виконавчого комітету Южненської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Южного міського суду Одеської області з позовом, який уточнила в судовому засіданні, до ОСОБА_2 про визначення місця мешкання малолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.09.2008 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу у сторін народилась дитина: ОСОБА_3, 5 березня 2009 року народжен­ ня. 07.12.2013 року між сторонами остаточно припинились подружні стосунки, а рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.03.2014 року шлюб між ними було розірвано. Причинами розпаду сім'ї стала повна відсутність взаєморозуміння, викликана подружніми зрадами ОСОБА_2, а також тим, що на протязі кількох останніх років він почав зловживати спиртними напоями, повертатись додому в стані алкогольного сп'яніння, вчиняти скандали, супроводжувані погрозами фізичною розправою. Часто відповідач по кілька днів не приходив ночувати, або повертався під ранок. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Все це відбувалось на очах у дитини. Щоб попередити подальше травмування психіки доньки та через неможливість продовжувати проживання в квартирі батьків відповідача після припинення з ним подружніх стосунків, позивач 20.12.2013 року змушена була виїхати з м. Южне в м. Тульчин Вінницької області за місцем своєї постійної паспортної реєстрації. Відразу по прибуттю в м. Тульчин вона вселилась в двокімнатну квартиру № 71, площею 49,5 кв.м. в будинку № 2 по вул. Артоболевського з усіма комунальними зручностями, яка належить її матері ОСОБА_4 на праві особистої власності, працевлаштувалась та влаштувала доньку в старшу групу Тульчинського дошкільного навчального закладу № 4. Однак, 30.12.2013 року відповідач ОСОБА_2 приїхав, самовільно відібрав дитину і вивіз її до м. Южного. З вказаного часу він умисно переховує доньку, постійно перешкоджає їй зустрічам з нею та, навіть, їхньому спілкуванню по телефону, чим, як він пояснив, “назло їй”, продовжує завдавати дитині непоправних моральних травм. Свої обіцянки повернути дитину після різдвяних свят відповідач не виконав. Оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.01.2014 року про відкриття провадження у справі за її позовом про визначення місця проживання дитини з мотивів порушення правил підсудності, що, відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2014 року та ухвали Тульчинського районного суду від 26.03.2014 року, призвело до необхідності повторного звернення в суд з тим же позовом, але за місцем знаходження відповідача. З моменту народження доньки вона належним чином ставилась до виконання своїх материнських обов'язків. Весь час, і в м. Южне і в м. Тульчині Вінницької області, за виключенням часу перебування дитини в дошкільних закладах, вона проводила з нею, створювала всі умови для забезпечення належного проживання, виховання і її гармонійного розвитку, що підтверджується рядом доданих до позовної заяви документів. За місцем проживання характеризується виключно позитивно, працює, мате­ ріально та житлом забезпечена. Її мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, любить онуку, оточує її любов'ю, отримує пенсію та додаткові доходи від заняття індивідуальною підприємницькою діяльністю, значну частину яких витрачала і готова витрачати в подальшому на потреби дитини. За висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Тульчинської міської ради № 17 від 21.01.2014 року, рішеннями виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області № 17 і 18 від 21.01.2014 року, визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачем, ОСОБА_1, як її матері, місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 є доцільним, та таким, що відповідає інтересам дитини. Одночасно, відповідачу ОСОБА_2 було надано право на систематичні побачення з донькою в м. Тульчині кожної суботи з 10 до 18 години, а її зобов'язано не чинити перешкод в здійсненні таких побачень. Натомість, відповідач ОСОБА_2 в останні роки приділяв їх спільній доньці мало уваги з причин, що вказані вище. Наскільки їй відомо, на даний час він створив нову сім'ю з жінкою, яка має власну дорослу доньку. Як складуться їх подальші стосунки і яким буде відношення цієї жінки до їхньої спільної дитини, можна тільки гадати. А також їй відомо, що від виховання та утримання своєї дитини від першого шлюбу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідач самоусунувся, допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на користь першої дружини ОСОБА_6. Позивач вважає, що постійне проживання доньки з нею, як матір'ю, буде максимально відповідати інтересам малолітньої дитини та просить визначити місце проживання дитини з матір’ю, а також відібрати дитину від батька та передати матері.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.09.2008 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб не склався. В грудні 2013 року дружина пішла від нього до своєї мати і проживає за зазначеною нею адресою у м. Тульчин Вінницької області. За рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.03.2014 року шлюб між сторонами розірвано. Донька проживає разом з ним в АДРЕСА_1, відвідує дитячий садок №1 м. Южне та знаходиться на обліку лікаря-педіатра Южненської міської поліклініки. Як свідчать документи надані позивачем, донька не зареєстрована за місцем проживання позивача в АДРЕСА_2. Донька має до нього сильну особисту психологічну прихильність. Він позитивно характеризується, має гідну заробітну платню, проживає разом із своєю матір'ю, яка надає йому допомогу у догляді за донькою, у її трикімнатній квартирі. Він не зловживає алкогольними напоями та не вживає наркотичних засобів.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник уточнений позов підтримали в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити та позивач пояснила, що після розірвання шлюбних відносин 20.12.2013 року вона виїхала з донькою до м. Тульчин. 30.12.2013 року відповідач забрав дитину та вивіз до м. Южне і вона її з цього часу не бачила. Відповідач не дає дитину для спілкування, перешкоджає зустрічам. Після визначення графіку зустрічей з дитиною кожної другої та четвертої суботи вона приїздила до м. Южне, але відповідач навмисно забирав дитину з дому, їй приходилось неодноразово звертались до служби у справах дітей. В вересні 2014 року вона пішла до школи яку відвідує донька, коли донька побачила її, то завмерла і сказала, що тітка ОСОБА_7 викрала її. Позивач вважає, що на доньку здійснюється психологічний тиск, так як вона сказала їй, що бажає жити з мамою ОСОБА_7 і батьком. ОСОБА_2 пропонував їй, переїхати до м. Южне, зняти квартиру, забрати позовну заяву з суду, тоді вона зможе бачити дитину та спілкуватися з нею. У відповідача є син ОСОБА_8 від першого шлюбу, з яким він не спілкується, від його імені вона сплачувала аліменти на його утримання та на даний час у відповідача існує заборгованість по сплаті аліментів. Вона працює, має умови для проживання дитини в м. Тульчин, не вживає алкоголь, характеризується позитивно. Коли приїздила до м. Южне намагалась передати гроші, речі, іграшки, солодощі дитині, але відповідач все повертав.

В судовому засіданні відповідач за первісним та його представник в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, підтримали зустрічний позов та ОСОБА_2 пояснив, що після народження дитини, через рік між сторонами погіршились стосунки, позивач кричала на дитину, лякала її, закривала у ванній кімнаті та виключала світло, тому дитина її боїться, в зв’язку з чим він проти того, щоб дитина проживала з матір’ю. Бабуся розповідала, що в її присутність вона закривала дитину у ванній кімнаті, виключала світло. На даний час він перебуває у шлюбі, дружина відноситься до дитини добре, ОСОБА_3 називає її мамою, при зустрічі з позивачем дитина каже їй, що вона не хоче, що вона її забирала, хоче бути з батьком та з мамою ОСОБА_7. Позивач приїздила до дитини два рази. Останній раз вона була в школі, дала дитині 200 грн. і серветки. Вона робить все на зло, не дзвонить, приїжджає лише на суд. Зараз дитина щаслива, радіє життю. Має житло по вул. Леніна, де вони проживають, він працює заст. начальника “Сіріус”. Його теперішня дружина працює в міліції начальником слідчого відділення, у неї від попереднього шлюбу є донька, якій 22 роки, вона не заміжня, навчається. У нього це вже третій офіційний шлюб. Від першого шлюбу він має сина, ІНФОРМАЦІЯ_5, сплачує аліменти, спілкується з ним. В грудні 2013 року позивач забрала ОСОБА_3. 29.12.2013 року він поїхав в м. Тульчин, вона дала йому дитину та він з нею поїхав в м. Южне. Перший раз позивач приїхала в березні чи квітні, поспілкувалася з дитиною, наговорила дурощів, після чого він дитину їй не дає. Така мати не має права зустрічатись з дитиною. Кожну суботу вона не телефонувала, на дату зустрічі вона не приїздила, телефонувала за весь час лише 3-4 рази. Позивач приходила до них, погрожувала у дворі, після чого його мати написала заяву до міліції. У ОСОБА_3 є телефон, але не даємо користуватися ним, бо ще рано. Дитина не хоче спілкуватися з матір’ю.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав первісний позов, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, так як вважає, що дитина повинна проживати разом з матір’ю відповідно до висновку органу опіки та піклування.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про те, суд повинен діяти тільки в інтересах дитини.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, неповнолітню ОСОБА_3, суд вважає, що уточнений первісний позов необхідно задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову – відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.09.2008 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

В грудні 2013 року між сторонами припиненні подружні стосунки та 20 грудня 2013 року ОСОБА_1 разом з донькою виїхала з м. Южне до м. Тульчин Вінницької області за місцем реєстрації, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов життя сім’ї від 25.12.2013 року, ОСОБА_1 проживала разом з донькою та матір’ю за адресою: АДРЕСА_3. За місцем проживання малолітньої дитини матір’ю створені належні умови для проживання, всебічного розвитку та виховання, що відповідає інтересам та вимогам законодавства.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Тульчинської міської ради від 21.01.2014 року №17 вирішила про доцільність та відповідність інтересам дитини визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем проживання матері ОСОБА_1 в АДРЕСА_4 (а.с.27).

Згідно рішення №18 виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 21.01.2014 року визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом систематичних побачень, один день на тиждень: а саме кожної суботи з 10.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання матері ОСОБА_1 в м. Тульчин вул. Артоболевського, 2/71 та в її присутності, з урахуванням стану здоров’я дитини за попереднім повідомленням та погодженням з матір’ю, строком на 6 місяців (а.с.29).

30.12.2013 року ОСОБА_2 приїхав до м. Тульчин, забрав доньку ОСОБА_3 до м. Южне та пообіцяв повернути її після різдвяних свят, що не заперечувалось ним в судовому засіданні. Але своєї обіцянки повернути дитину після різдвяних свят відповідач не виконав.

30.12.2013 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області про те, що її чоловік ОСОБА_12 без дозволу забрав доньку ОСОБА_3 та 08.01.2014 року отримала відповідь про те, що її звернення не містить ознак будь-якого кримінального правопорушення передбаченого КК України, так як ОСОБА_2 являється батьком спільної дитини і на даний час вони не розлучені та не визначене в законному порядку місце проживання доньки тому внесенню в ЄДРДР не підлягає та повідомлено, що в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які вирішуються в судовому порядку не інакше як за зверненням заявника.

Тобто ОСОБА_2 самочинно забрав дитину та утримує її у себе.

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.01.2014 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.01.2014 року скасовано та повернуто справу Тульчинського районного суду Вінницької області для вирішення питання про підсудність та розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.03.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання повернуто позивачу у зв’язку з непідсудністю її Тульчинському районному суду.

Шлюб між сторонами був розірваний 12.03.2014 року, що підтверджується рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області (а.с.7).

ОСОБА_2 утворив нову сім’ю та проживає у зареєстрованому шлюбі (а.с.124) разом з донькою в м. Южне, де дитина навчається в Южненській дитячій школі місництва на фортепіанному відділенні, 1 клас та відвідує гурток “Зайка” при КЗ “Южненський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №2 – центр позашкільної освіти – професійно-технічне училище) Южненської міської ради Одеської області (а.с.126).

ОСОБА_13 працює на посаді зам. директора по проізводству, з 24.03.2015 року призначений на посаду директора (копія протоколу №1/15 загальних зборів МПП “Сиріус”), на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується відповідними довідками (а.с.79-81).

ОСОБА_2 надано акт обстеження умов його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, умови проживання дозволяють виховувати малолітню дитину, створено всі умови для розвитку та утримання, виховання дівчинки.

Згідно відповіді старшого державного виконавця від 18.04.2014 року на адвокатський запит від 11.04.2014 року повідомлено, що у відділі ДВС Южненського міського управління юстиції Одеської області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-303/2006 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, до повноліття дитини, тобто до 25.05.2020 року. Станом на 01.04.2014 року розмір заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 11  764,85 грн. (а.с.55-56).

У ОСОБА_2 є син від першого шлюбу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та він не в повній мірі приймає участь в утриманні його про що свідчить його заборгованість по сплаті аліментів (а.с.55-56).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради від 03.03.2015 року №180/03-02-07 вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю ОСОБА_1

ОСОБА_1 працює вагарем готової продукції цеху експедиції на ТОВ “Тульчинм’ясо” з 12.08.2014 року (а.с.141), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.с.15, 141).

Вказана інформація спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що мати не може утримувати та належно доглядати малолітню доньку. Що стосується його посилань про її аморальну поведінку, то суд вважає, що вказана інформація нічим не підтверджена, а лише засновується на поясненнях позивача.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є подругою та кумою ОСОБА_1, з нею її познайомив ОСОБА_2 6 років тому. З ОСОБА_2 вона знайома давно років з 20, так як місто маленьке. Раніше вони часто зустрічались, спілкувались. У сторін є донька ОСОБА_3, вони останній рік погано жили, ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1, бив її у присутності дитини, це вона бачила особисто. Після чого вона перестала з ОСОБА_2 спілкуватися та підтримує відносини тільки з ОСОБА_1. ОСОБА_14 з любов'ю відноситься до дитини, не чула щоб вона ображала її, навіть карала дитину. Євгена ніколи не було вдома, він не ночував вдома, дитиною не займався. ОСОБА_14 зверталася до неї, щоб вона допомогла доглядати дитину, посидіти з нею, забирала дитину, щоб вона могла відпочити, бо батько займався незрозуміло чим. ОСОБА_14 вживала алкогольні напої лише на свята, а ОСОБА_2 ледве не щодня вживав спиртні напої разом з її чоловіком. Їй відомо, що ОСОБА_1 часто приїздила до м. Южне щоб зустрітися з дитиною. Вони разом приходили додому до ОСОБА_2, він їх не впускав, погрожував, казав, що дитину не покаже, а мати його казали, щоб ми пішли, бо гірше буде. Це було не одноразово. Знає, що є рішення опікунської ради про можливість матері бачитися з дитиною. ОСОБА_15 переховував дитину від матері, не дозволяв їй бачити її. Влітку коли ОСОБА_1 приїздила, щоб побачити дитину, ОСОБА_15 забирав дитину і уїжджав. З ОСОБА_15 припинила спілкування у зв’язку з тим, що він ображав та принижував ОСОБА_1 при всіх і це було постійно. Прожили вони нормально тільки перший рік, на момент народження дитини вже були погані стосунки в сім'ї. Вона з ОСОБА_1 ходила на всі засідання комісії. Їй відомо, що сторони розлучились в 2014 році. Перестала до них ходити в гості, після того як ОСОБА_1 пішла від нього в грудні 2013 року. Проживали вони в шлюбі 6 років, і весь цей час, він не приділяв увагу вихованню дитини, займалася донькою ОСОБА_1, дитина завжди була чистенькою, з зачіскою. Євген завжди говорив що, якщо вони розведуться донька буде знаходитися з ним. В грудні 2013 року ОСОБА_1 поїхала сама в м. Тульчин, щоб влаштуватися, а потім приїхала та забрала доньку з собою. Зі її слів відомо, що дитина проживає з батьком, він її забрав проти волі, домовленості у них ніякої не було про місце проживання дитини. Також їй відомо, що ОСОБА_1 працює, має житло, а батько дитини не працює, є квартира батьків, в якій він проживає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є спеціаліст-психолог, спеціальність дитяча психологія, на даний час не працює. Учасників процесу не знає. Вона спілкувалась з дитиною, надала висновок спеціаліста. При спілкуванні з ОСОБА_16, їй стало відомо, що вона хоче бути в м. Южному, нікуди не хоче уїжджати, у неї є друзі, навчається в школі, мати звати ОСОБА_7, що рідна мати не хоче її бачити. Про рідну матір не згадує, тільки, якщо спитаю. ОСОБА_16 боїться змін, сімейна ситуація має сильну дію на неї. ОСОБА_16 спокійна, але є деяка напруга. Вона не може сказати чи піддавалась дитини фізичному чи психологічному тиску. Якщо було би це відобразилось би на малюнку дитини, на якому рідна матір відсутня, а зображенні ОСОБА_3, мати ОСОБА_17 та батько. Блискавки та хмари на малюнку підтверджують стресову ситуацію у дитини. З ОСОБА_1 вона не спілкувалась, знає зі слів батька, що вона знаходиться в іншому місті, дитина більше року не бачить рідну матір. Також пояснила, що висновок складений виходячи з похідних даних, наданих батьком. Про те що батько перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, їй не було відомо. Якщо дитині говорити, що мати її не хоче бачити, це вплине на її поведінку. Самооцінка у ОСОБА_3 занижена, так як вона відчуває що не потрібна матері. Відсутність спілкування з матір’ю в подальшому може вплинути на дитину, так як матір є прикладом для доньки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона вчитель підготовчої групи, веде гурток “Мозайка”. 16 вересня у них починаються заняття та за тиждень до цього ОСОБА_15 з ОСОБА_7 принесли документи на навчання ОСОБА_3. Вони проходили на батьківські збори. З рідною матір’ю ОСОБА_3 не знайома, бачила її один раз, коли вона приходила до школи, але вона не дозволила ОСОБА_3 спілкуватись з незнайомою їй людиною. ОСОБА_15 дозволила бути матері присутній на сніданку, де вона провела з дитиною 10 хвилин, потім вона попросила її піти. Євгеній і ОСОБА_7 відповідальні люди. З першого дня було видно, що ОСОБА_3 відповідальна, завжди готова до уроків, активна, доглянута, лідер, організовує біля себе дітей, чекає батьків. Не знала, що ОСОБА_7 не рідна матір ОСОБА_16, навіть не знала, яка склалася ситуація. Рідна мати ОСОБА_16 приходила до неї тільки побачитись. Про те, що батько написав заяву про викрадення дитини вона не знала. Після приходу рідної мати, ОСОБА_7 розповіла, що вона не є рідною мати ОСОБА_16. Також вона не знала, що дитина не бачить мати більше року, мати не підпускають до дитини. Навчання у них проходять з 9.30 до 12.00 год., якщо читає то до 12.40 год., три рази на тиждень – понеділок, середа та п’ятниця. В 12.20 год. музика. Забирають дитину в 12.20 год. батько або ОСОБА_7, або старша донька ОСОБА_9, без запізнення. В присутності рідної мати ОСОБА_16 була спокійна, не чули про що вони говорили, мати пішла в сльозах, ОСОБА_3 теж плакала та була засмучена. Після чого вона її заспокоїла та запитала, що трапилось, на що ОСОБА_3 відповіла, що не хоче бути з мамою. Більше рідну мати не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_2 чоловік її матері, вітчим, у них добрі стосунки, знає його на протязі 3 років. ОСОБА_16 дуже любить свого батька. ОСОБА_14 знає як дружину ОСОБА_2, спілкувались з нею за одним столом. З ОСОБА_16 вона спілкується кожного дня по телефону, вона просить їх не віддавати її ОСОБА_1, щоб вона її не забрала. Матір’ю називає ОСОБА_7, їй комфортно, про неї піклуються, вона розвивається, відвідує гуртки, відвідує театри, грає на фортепіано. Євгеній пропонував ОСОБА_1 жити в м. Южне, хотів спілкуватися з дитиною. В листопаді-грудні ОСОБА_2 забрав доньку, та вони разом з ОСОБА_7 почали проживати однією сім’єю. Батько не забороняв ОСОБА_1 спілкуватися з дитиною.

В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_16 пояснила, що займається музикою, навчається. Батька звати Женя, мати ОСОБА_17, сестру ОСОБА_10, братика не має. Мешкають в приватному будинку. Батька працює в м. Южний та в місті, мати поліцейська. Сестра мешкає в місті. ОСОБА_14 мешкала в м. Южне, а потім переїхала до іншого міста, батько її забрав. Любить батька, мати ОСОБА_14, ОСОБА_17 та бабусю Валентину. Сумує за ОСОБА_1, хотіла би мешкати з батьком, бо їй так хочеться. Не знає, як часто бачиться з матір’ю ОСОБА_1. Вона їй не дзвонить, телефон у неї є, але вона не знає її номера телефону та її адресу. Батько не дозволяє їй спілкуватися з ОСОБА_1, щоб вона її не забрала. Вона не хоче їхати з м. Южне.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Крім того, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Ніяких виняткових обставин, які б свідчили про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов’язків судом не встановлено.

Таким чином, ретельно проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін, пояснення свідків, враховуючи вік дитини, суд приходить до висновку про те, що інтересам малолітньої ОСОБА_3, 05.03.2009 року, буде відповідати визначення місця її мешкання разом із матір’ю ОСОБА_1, оскільки дитині в даний час створені всі належні умови для належного фізичного та морального розвитку, що відповідає вимогам ст. 150 Сімейного кодексу України.

Рішення комісії з питань захисту прав дитини є обов’язковим для виконання.

ОСОБА_2 у порушення зазначених норм, не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

В зв’язку з тим, що батько ухиляється від виконання рішення комісії з питань захисту прав дитини щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає позовні вимоги про відібрання дитини обгрутованими.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 160 - 162 Сімейного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця мешкання малолітньої дитини, за участю третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Южненської міської ради – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю, ОСОБА_1.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від батька ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання дитини, за участю третьої особи – орган опіки та піклування виконавчого комітету Южненської міської ради – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від батька ОСОБА_2 та передачі матері ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк -з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_18