ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 10/138 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Владимиренко С.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" Відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року у справі № 10/138 Господарського суду Чернівецької області за позовом Закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер", м. Київ, до Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" Відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат", Чернівецька область, про стягнення 27 491,78 грн. та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" Відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат", Чернівецька область, до Закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер", м. Київ, про розірвання договору поставки № 020905 П від 06.09.2005р.,
за участю представників сторін:
позивача –не з'явилися;
відповідача –не з'явилися;
встановив:
У червні 2006 року позивач –ЗАТ "Балтик Майстер" пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" про стягнення 27 491,78 грн.
Вказував, що на підставі укладеного між ним та ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" договору на поставку обладнання № 020905 П від 6 вересня 2005 року, позивач виконав взяті на себе зобов’язання та поставив відповідачу обладнання (2 льодогенератори G 500 ) виробництва фірми "BREMA" –Італія з водяним охолодженням конденсатора, на загальну суму –46 282,46 грн.
Посилаючись на ту обставину, що відповідач свої зобов’язання виконав частково, здійснив оплату за поставлене обладнання на суму 23 141,23 грн., а в подальшому вимагає сплачені кошти йому повернути, а поставлене йому обладнання –забрати, позивач просить стягнути з відповідача 23 141,23 грн. основного боргу, 4 304,27 грн. пені та 46,28 грн. штрафу.
У вересні 2006 року відповідач –ДП "М'ясо Буковини" пред'явив зустрічний позов до ЗАТ "Балтик Майстер" про розірвання договору поставки № 020905 П від 06.09.2005 року.
Зустрічний позов обґрунтовується тим, що 1 листопада 2005 року між сторонами була досягнута усна домовленість, відповідно до якої ЗАТ “Балтик Майстер” зобов'язалось здійснити технічний монтаж поставленого обладнання у стан, який дозволяє його ефективне використання за призначенням, а ДП “М’ясо Буковини” зобов'язалось на умовах передоплати оплатити вартість послуг монтажу. Згідно зазначеної домовленості та пред’явленого рахунку № 421 від 02.11.2005 року, позивачем за зустрічним позовом ЗАТ “Балтик Майстер” було перераховано 600 грн. Однак постачальник монтаж обладнання з причин його неякісності не здійснив та вимоги ДП “М’ясо Буковини” про повернення авансу в сумі 23 141,23 грн. не виконав.
Посилаючись на ту обставину, що позивач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання щодо монтажу обладнання та його передачі за якістю з оформленням відповідного акту, що є суттєвим порушенням умов договору, відповідач просить його розірвати.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року (суддя Паскарь А.Д.) первісний позов задоволено повністю.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 23 141,23 грн. основного боргу, 46,28 грн. штрафу, 4 304.27 грн. пені, 274,91 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. –головуючого, Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги обґрунтовані та законні як в частині основної заборгованості, так і в частині нарахування штрафу та пені, оскільки відповідач свої зобов’язання за договором № 020905 П від 6 вересня 2005 року, щодо оплати в повному обсязі не виконав, порушення позивачем умов договору відповідачем не доведено, а усна домовленість про монтаж обладнання не є підставою для розірвання договору.
У касаційній скарзі ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 6 вересня 2005 року між сторонами по справі було укладено договір № 020905 П на поставку обладнання, відповідно до умов якого ЗАТ “Балтик Майстер” зобов'язалось здійснити для ДП “М’ясо Буковини” поставку льодогенераторів G500 W “BREMA” в кількості двох штук, загальною вартістю 46 282,46 грн., протягом 45 днів з дня перерахування передоплати в розмірі 50 % зазначеної суми, тобто 23 141,23 грн.
На виконання умов договору, відповідач здійснив передоплату поставленого позивачем товару на суму 23 241,23 грн.
Відповідно до пунктів 2.3.2 та 6.2 договору, решту 50 % вартості обладнання відповідач перераховує позивачеві не пізніше трьох банківських днів після отримання обладнання за актом прийому-передачі. При цьому поставка вважається здійсненою після підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що позивач поставив відповідачу льодогенератори в кількості двох штук за видатковою накладною № РН-0000460 від 28.10.2005 року, проте акту здачі-приймання льодогенераторів відповідачем не підписано з посиланнями на ту обставину, що за усною домовленістю між ним та позивачем, останній зобов'язаний здійснити монтаж поставленого обладнання та виконати всі пуско-налагоджувальні роботи.
На підтвердження існування усної домовленості відповідач вказує на платіжне доручення № 10645 від 03.11.2005 року, відповідно до якого позивачу перераховано 600 грн. за монтаж обладнання.
Проте дані твердження відповідача місцевим судом обгрунтовано визнано безпідставними, оскільки договором не передбачено обов'язок позивача здійснити монтаж поставленого обладнання.
Крім того судом зазначено, що пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а тому твердження відповідача про існування між сторонами усної домовленості на підставі якої позивач зобов'язаний здійснити монтаж обладнання не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам закону.
Як вірно встановлено місцевим судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приймаючи рішення у даній справі про задоволення первісного позову, місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, оплату за договором № 020905 П від 6 вересня 2005 здійснив частково, доказів належної оплати за договором суду не надав, з нього на користь позивача підлягає стягненню 23 141,23 грн. боргу, 46,28 грн. штрафу та 4 304,27 грн. пені.
При цьому суд виходив з того, що пунктом 7.4 договору сторони визначили, що за порушення передбачених договором строків оплати Замовник сплачує Постачальнику штраф в розмірі 0,1 % від загальної суми договору та пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми договору за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною четвертою статті 692 ЦК України передбачено право позивача вимагати оплату товару, згідно з якою, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 141,23 грн., 46,28 грн. штрафу та 4 304,27 грн. пені є законною і цілком правомірно задоволена господарськими судами.
Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом про розірвання договору поставки № 020905 П від 6 вересня 2005, то судами вірно вказано на статтю 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За таких обставин суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд дійшли обгрунтованого висновку, що порушення позивачем умов договору відповідачем не доведено. Посилання відповідача на те, що про монтаж обладнання сторони домовилися в усній формі не є підставою для розірвання договору, умови якого відповідачем виконанні у повному обсязі.
Враховуючи вище викладене, місцевий та апеляційний суд повно, всебічно дослідили надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого висновку про те, що зустрічний позов, як безпідставний, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Твердження касаційної скарги про те, що судові рішення у даній справі прийняті при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, зокрема на те, що місцевим судом залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, що підтверджують факт складання позивачем акту приймання передачі обладнання та його направлення відповідачу на підписання, не заслуговують на увагу оскільки не спростовують правильності судових висновків.
Посилання касаційної скарги на те, що висновки суду апеляційної інстанції, щодо існування усної домовленості між сторонами справи на проведення монтажу обладнання є суперечливими, оскільки дану домовленність суд не вважає невідємною частиною договору проте і не відхиляє можливість існування такої домовленості також не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для задоволення вимог касаційної скарги.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" Відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року у справі № 10/138 залишити без змін.
Судді: М. Михайлюк
С. Владимиренко
Н. Дунаєвська