№2-2022/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі Вінницької філії, закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про розірвання договору вкладу та стягнення коштів ,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі Вінницької філії, закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про розірвання договору вкладу та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 11.09.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №SAMDN47000704270267 (вклад «Копилка»), згідно якого ОСОБА_1 вніс в якості вкладу грошову суму у загальному розмірі 2200 грн. строком на 12 місяців по 11.09.2009 р. з нарахуванням процентної ставки по вкладу в розмірі 16,75%. Позивач письмово звертався до відділення банку у якому було відкрито рахунок з проханням повернути кошти та нараховані відсотки, однак не зважаючи на звернення позивача банк суму вкладу не повертає. За наведених обставин позивач просить суд, розірвати договір №SAMDN47000704270267 від 11.09.2008р. укладений між закритим акціонерним товариством комерційного банку „ПриватБанк” та ним та стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу в розмірі 2200 грн. та проценти за неповний строк вкладу, нараховані на умовах п.6 договору №SAMDN47000704270267 від 11.09.2008р., а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

11.09.2008 р. між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено договір №SAMDN47000704270267 (вклад «Копилка»), згідно якого ОСОБА_1 вніс в якості вкладу грошову суму у розмірі 2200 грн. строком на 12 місяців по 11.09.2009 р. з нарахуванням процентної ставки по вкладу в розмірі 16,75%. Згідно додаткової угоди від 11.09.2008 р. до вказаного договору, процента ставка збільшена на 0,50% річних на строк вкладу (а. с. 5-6).

Баланс в сумі 2200 грн. та зарахування процентів по ставці 17,25 у розмірі 167,61 грн. підтверджуються випискою від 26.02.2009 р. (а. с. 7).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторони мають право достроково розірвати даний договір у відповідності з чинним законодавством, попередивши про це другу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта, клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти за неповний строк вкладу нараховані на таких умовах, зокрема, при поверненні в період більше 3-х до 6-ти місяців з дати початку /продовження строку вкладу проценти нараховуються виходячи з процентної ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,5.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2009 року позивач звертався в ЗАТ КБ „ПриватБанк” з письмовою заявою про дострокове розірвання депозитного договору від 11.09.2008 р. та повернення суми вкладу та нарахованих процентів. Однак суму вкладу повернуто не було. Листом відповідач відмовив у розірвання договору посилаючись на Постанову НБУ №413 від 04.12.2008 р. відповідно до якої банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів (а. с. 8).

Посилання ЗАТ КБ „ПриватБанк” у своїй відповіді на Постанову НБУ № 413 від 04.12.2008 року на думку суду є безпідставним та надуманим, оскільки зазначена постанова не може протирічити вимогам цивільного законодавства, зокрема в частині забезпечення прав фізичних осіб на своєчасне повернення вкладів у банківських установах. Постанова НБУ № 413 від 04.12.2008 року є внутрішнім регулятивним актом, що стосується відносин між банками та НБУ у банківський сфері та не впливає на правовідносини з вкладниками - фізичними особами.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що стверджується п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України.

В ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тобто, досягнувши згоди щодо усіх істотних умов сторони укладають договір і згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до п. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 передав ЗАТ КБ „ПриватБанк” на підставі договору №SAMDN47000704270267 (вклад «Копилка») від 11.09.2008 р. грошові кошти в сумі 2200 грн. строком на 12 місяців по 11.09.2009 р. з нарахуванням процентної ставки по вкладу в розмірі 16,75%. Відповідно до умов договору в разі дострокового розірвання договору відповідач зобов’язаний повернути суму вкладу на вимогу вкладника, але взяті на себе зобов’язання не виконав, чим істотно порушив умови договору. Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав для дострокового розірвання договору SAMDN47000704270267 (вклад «Копилка») від 11.09.2008 р. та стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 2200 грн., а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Разом з тим суд, вважає що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення процентів за неповний строк вкладу, нарахованих на умовах п.6 договору №SAMDN47000704270267 від 11.09.2008р. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не визначено суми, яка підлягає стягненню і вході розгляду справи позивачем не заявлялось клопотання про забезпечення доказів чи зобов’язання відповідача надати відповідний розрахунок, а тому дана вимога є необгрутнованою та не доведеною.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 626, 629, 651, 1058, 1160 ЦК України, ст.ст. 10, 60,61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір №SAMDN47000704270267 від 11.09.2008р. укладений між закритим акціонерним товариством комерційного банку „ПриватБанк” та ОСОБА_1.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 2200 грн., внесеного згідно договору №SAMDN47000704270267 від 11.09.2008р., а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: