ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агран” звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства “Вашківський спиртовий завод” про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за оплату продукції, а також штрафних санкцій на загальну суму 106 814, 80 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач уточнив та доповнив позовні вимоги (а.с. 62, а.с.72-73).

Позовні   вимоги   обґрунтовані   тим, що відповідно до умов договору поставки № 10/02/05-П від 10.02.2005 року, укладеного між сторонами у даній справі позивачем була поставлена відповідачу кукурудза фуражна на загальну суму 383 794, 10 грн., а відповідач здійснив розрахунок за поставлену продукцію лише на суму 314 442, 00 грн. Оскільки відповідач не проводить розрахунок з позивачем за поставлену продукцію на суму 69 352, 10 грн., останній просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку та стягнути штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.07.2006 року (суддя: Ковальчук Т.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року (судді: Кузь В.Л. –головуючий, Юркевич М.В., Городечна М.І.) по справі № 10/78 господарського суду Чернівецької області у позові частково відмовлено. Стягнуто з державного підприємства “Вашківський спиртовий завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агран” 693,52 грн. державного мита, 76,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 388,13 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 69 352,10 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Мотивуючи судові рішення господарські суди зазначають про те, що після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив позивачу заборгованість в сумі 69 352, 10 грн. і провадження в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору. Крім того, суди зазначають, що видаткові накладні не підписані відповідачем, а також не доведення позивачем початку перебігу визначеного для оплати продукції строку, а відповідно й дати, з якої належить обраховувати період прострочення грошового зобов’язання, унеможливлює нарахування пені, процентів річних та інфляційних, відтак, у цій частині в позові належить відмовити.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агран” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року по справі № 10/78 господарського суду Чернівецької області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь  позивача 22 228, 30 грн. пені, 4 209, 10 грн. процентів річних та 10 406, 00 грн. інфляційних витрат, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, зокрема, Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що позивач не отримав передбачених законом та договором штрафних санкцій.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача,    присутнього    у    судовому   засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом, 10.02.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 10/02/05-П, згідно з яким позивач зобов”язався передати у власність відповідачу продукцію окремими партіями по окремих специфікаціях, а відповідач зобов”язався прийняти і оплатити продукцію за встановленою вартістю (п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що продавець за договором (позивач) поставляє поставляє покупцю за договором (відповідачу) продукцію, вказану в специфікаціях, пунктом 4.1 договору встановлено, що строк оплати продукції вказується в специфікаціях.

Судом також встановлено, що специфікацією № 1 від 10.02.2005 року до договору визначено, що продавець передає покупцю кукурудзу фуражну в кількості 1000тн по ціні 460 грн. на суму 460 000 грн. в строк до 28.02.2005 року партіями по 500тн зі строком оплати 15% передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату та 85% протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару.

Позивачем поставлено відповідачу у 2005 році зерно кукурудзи фуражної в кількості 834,335тн на загальну суму 383 794,10 грн., а відповідач не оплатив позивачу повну вартість отриманої продукції, залишок боргу відповідача станом на день звернення позивача з позовом до суду складав 69 352,10 грн.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив позивачу заборгованість в сумі 69 352,10 грн., в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 69 352,10 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору, і в цій частині постанова у справі Товариством з обмеженою відповідальністю “Агран” не оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агран” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року по справі № 10/78 господарського суду Чернівецької області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь  позивача 22 228, 30 грн. пені, 4 209, 10 грн. відсотків річних та 10 406, 00 грн. інфляційних витрат.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків розрахунків згідно з договором він сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми.

Згідно з умовами пункту 4.1 договору та специфікації № 1 остаточний строк оплати товару визначений протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару.

Судом також встановлено, що специфікацією № 1 від 10.02.2005 року до договору визначено, що продавець передає покупцю кукурудзу фуражну в кількості 1000тн по ціні 460 грн. на суму 460 000 грн. в строк до 28.02.2005 року.

Однак, як встановлено судами, товар відповідачу був поставлений не позивачем, а контрагентами позивача за іншими договорами, укладеними у березні, квітні та липні 2005 року та на загальну суму 383 794,10 грн.

Суд апеляційної інстанції дослідивши документи правомірно не визнав їх належними доказами правомірності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агран” в частині нарахування пені та інфляційних витрат, оскільки у вищезазначених угодах відсутні посилання на договір від 10.02.2005 року № 10/02/05-П.

Тобто, позивачем не доведений зв”язок між правовідносинами, які виникли між ним та Державним підприємством “Вашківський спиртовий завод” при укладанні договору від 10.02.2005 року № 10/02/05-П, а також правовідносинами, які пов”язані з укладанням контракту від 03.03.2005 року №03032005 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агран” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” та договору б/н від 14.07.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Юрас-2000” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агран”, а також те, що дані угоди були укладені на виконання саме договору між сторонами у даній справі.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що приймання продукції покупцем по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог Інструкції Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 року і № П-7 від 25.04.1966 року, відповідно, складені згідно з указаними нормативними актами документи могли б бути підтвердженням дати відвантаження (отримання) продукції відповідачем саме від позивача. Однак, як встановлено судом, таких документів позивачем не надано.

Також судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні №00000024 від 19.03.2005 року, №00000029 від 30.04.2005 року та № 00000033 від 29.07.2005 року, відповідачем не підписані.

У відповідності до статті 194 Господарського Кодексу України виконання господарського зобов”язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов”язанні. Управнена сторона зобов”язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою –безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов”язання не випливає обов”язок сторони виконати зобов”язання особисто.

Судом зазначено про те, що договором не обумовлювалась можливість поставки продукції іншими, крім продавця (позивача) особами ( п.3.5 договору, специфікація № 1).

Також відповідно до пункту 6.2 договору вся інформація по договору є комерційною таємницею і не може бути передана третім особам без письмової згоди сторін.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Однак, продавець, укладаючи договір зазначав, що саме він є на дату укладання договору єдиним власником продукції, однак як свідчать матеріали справи та встановлено судами товар було поставлено відповідачу іншими особами як продавцями  товару  та за іншими договорами між позивачем та третіми особами. Також судами встановлено, що згідно договору  (пункт 3.1) поставку продукції повинен був здійснювати позивач, а не треті особи; продукція повинна була бути поставлена від продавця (позивача) покупцю (відповідачу) (пункт 3.4 договору), а не від інших осіб; відповідно до пункту 3.5 договору  завантаження та транспортування продукції повинно було відбуватись зі складу продавця, тобто позивача. Пунктом 3.7 договору передбачено, що приймання продукції покупцем по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог Інструкції Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 року і № П-7 від 25.04.1966 року, відповідно, складені згідно з указаними нормативними актами документи могли б бути підтвердженням дати відвантаження (отримання) продукції відповідачем.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що недоведення позивачем початку перебігу визначеного для оплати продукції строку, а відповідно й дати, з якої належить обраховувати період прострочення грошового зобов”язання, унеможливлює нарахування пені, процентів річних та інфляційних, і, відповідно, правомірно відмовив позивачу в цій частині позову.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.           

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агран” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року у справі № 10/78 господарського суду Чернівецької області та рішення господарського суду Чернівецької області від 10.07.2006 року у справі № 10/78 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                        Г. Фролова