Копія

Справа № 2-1039/09                

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року        Суворовський районний суд міста Одеси  

у складі:

головуючого судді                 Пепеляшкова О.С.

при секретарі                           Лапчинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду № 20 цивільну справу за позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 609 гривень 24 копійок, мотивуючи свою вимогу тим, що відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснює і за нею утворилась заборгованість по оплаті комунальних послуг у вказаній сумі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, посилаючись на вказані в заяві обставини, зазначивши, що нарахування оплати здійснювалось з урахуванням опалювальної площі.

Відповідач ОСОБА_1.  в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у неї не має обов’язку по сплаті наданих позивачем послуг, оскільки КП „Одесатеплоенерго” надавало послуги неналежної якості та крім того, позивач має пільги по сплаті комунальних послуг в розмірі 50 відсотків відповідно до Закону України „Про міліцію”, та сплив строк позовної давності, сама відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, договір між сторонами про надання послуг не надавався.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1.  проживає за адресою в місті Одесі – АДРЕСА_1 та є споживачем послуг теплопостачання (гарячої води та опалення), що сторонами не заперечувалось, підтверджуються витягом із реєстру нарахувань та оплат із якого вбачається, що особистий рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім’я ОСОБА_1  (а.с. 5, 25). Відповідач проходить службу в органах внутрішніх справ та перебуває на посаді міліціонера взводу служби охорони адмінбудинків ГУМВС і складу озброєння центру обслуговування підрозділів ГУМВС України в Одеській області (а.с. 17).

З представленої картки абонента убачається, що заборгованість відповідача по оплаті послуг теплопостачання за період з жовтня 2003 року по травень 2008 року складає 3 609 гривень 24 копійок , проте КП „Одесатеплоенерго” звернулось до суду з позовом 19.09.2008 року. Разом з тим відповідно до положень статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та з урахуванням трирічного строку позовної давності – стаття 257 ЦК України – сума боргу з вересня 2005 року складає 3 010 гривень 13 копійок .

Відповідно до статті 67 ЖК України, Постанови КМ України від 30.12.1997 року № 1497 оплата комунальних послуг (водопостачання, газ, електрика, теплова енергія і інші послуги) стягується крім квартирної платні за затвердженими в установленому порядку тарифами щомісячно не пізніше за 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

В силу статі 162 ЖК України, платня за користування житловим приміщенням, що належить громадянину на праві особистої власності, не може перевищувати ставок, встановлених для оплати користування житловим фондом України.

Відповідно до частини 1 статі 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що у зв’язку з відсутністю письмового договору, обов’язку по сплаті заборгованості у неї не виникло, оскільки п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що договором є усна або письмова угода між споживачем і продавцем про умови, по яких надаються послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією або іншими документами (розрахунковими). Будь-яких належних доказів неякісного надання послуг теплопостачання відповідачем не зазначено.

Відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 31.01.2003 року № 426, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Згідно п. 5 зазначеної постанови передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанції про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абз. 2 цього ж пункту), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Згідно з п. 8 порядку грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами. Указаний порядок надання пільг стосується будь-яких бюджетних установ.

Статтею 24 Закону України «Про міліцію» передбачено, що фінансування міліції здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Отже, надання пільг відповідачу за рахунок коштів позивача є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансування органів державної влади, у тому числі Закону України «Про міліцію». Таким чином, відповідачем було залишено поза увагою законодавчо визначений порядок надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, у тому числі працівникам Управління МВС України.

Судом не приймаються до уваги інші пояснення відповідача, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору по суті.

На підставі викладено та керуючись статями 67, 162 ЖК України, 256, 257, 267 ЦК України, Постанови КМ України від 30.12.1997 року № 1497, п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», статей 22, 24 Закону України «Про міліцію», Порядку надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 31.01.2003 року № 426, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача розмірі 3 010 гривень 13 копійок, в задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності.

Крім того, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути державне мито у розмірі 51 гривень та сплачені позивачем витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 81, 88, 209, 210, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» -   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» суму заборгованості в розмірі 3 010 гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» 30 гривень понесених позивачем судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 51 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя     :                                 Секретар: