Справа №2-1583/09р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня    2009року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                           Бєлоус В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра» про розірвання договору банківського вкладу, повернення суми вкладу з нарахованими відсотками, захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди  ,

                                В С Т А Н О В И В :

            Позивач  ОСОБА_1    звернулась  до суду і просить  визнати дії відповідача щодо відмови у розірванні договору строкового банківського вкладу від 23.06.2008р. протиправними, зобов’язати відповідача розірвати договір та виплатити суму вкладу з нарахованими на день розриву договору відсотками, стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 545,30гр. що полягає у сплаті комісії за валютний переказ та відкриття валютного рахунку в іншому банку, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 200гр.  , а також відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору банківського вкладу не здійснює  виплату внесених вкладів , чим завдає збитків та моральних страждань .

              Представник відповідача Каленський Є.В. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на день подання першої заяви позивачем існувала пряма заборона НБУ щодо повернення депозитів, а на даний час НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено тимчасового адміністратора, а  до цього   існувала  пряма заборона Національного банку України  про недопущення дострокового повернення  коштів, розміщених вкладниками на депозитних рахунках.

             Суд вислухавши пояснення  позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3   ,  представника відповідача Каленського Є.В. , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

             Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

             Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони(владника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на не або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч1 ст. 1060 цього кодексу  договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу  зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частина друга  вказаної статті передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

             Під час судового розгляду встановлено наступне.

             23 червня 2008 року  між позивачем ОСОБА_1   та ВАТ КБ «Надра»  був укладений  договір  №475231строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» оформлений в рамках Пакету послуг ПП «Базовий +» № 1080561 . У відповідності до умов  даного договору вкладник передав банку, а банк прийняв від вкладника на зберігання на умовах депозитного вкладу грошові кошти в сумі 10 000 доларів США  строком на 3 місяці та зобов’язався виплачувати вкладнику 9,7%річних від суми вкладу. В подальшому  , а саме 23.09.2008р. договір було  подовжено до трьох місяців.  Тобто до 23.12.2008р.

            Внесення грошових коштів позивачем  на відкритий відповідачем депозитний  рахунок  підтверджено відповідним платіжним документом  від 23.06.2008р.

             Строк дії договору закінчився  23.12.2008 року. Відповідачем умови договору про повернення суми вкладу виконані не були, незважаючи на подання позивачем відповідних заяв.  Крім того позивачем було відкрито валютний рахунок в Укрсиббанк та сплачено за його відкриття та здійснення переказу відповідно 77,90гр. та 467,40гр.  При цьому грошові кошти перераховані не були. Підставою для відмови  позивачу у достроковому розірванні договору та поверненні вкладу, як зазначив представник відповідача стали постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008р. №319, в подальшому  постанова №314 «Про окремі питання діяльності банків» та лист Національного банку України від 28 жовтня 2008 року.

           Постановою Правління Національного банку України №319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» запроваджено додаткові заходи щодо діяльності банків та п.2.4 визначено , що банки виконують своїх зобов’язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов’язань, незалежно від категорії контрагентів».Згідно листа Національного банку України від 28 жовтня 2008 року №18-311/3496-14715 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 11 жовтня 2008 року №319 «Про  додаткові заходи щодо діяльності банків» банки виконують свої зобов’язання за всіма типами договорів (зокрема, за вкладними (депозитними) договорами…) лише в разі настання строку завершення зобов’язань за такими договорами.

            04 грудня 2008 року постанова №319  втратила чинність у зв’язку з набранням  чинності Постанова Правління Національного банку України №413 «Про окремі питання діяльності банків». Пунктом 2 абзацу  5 Постанови №413 передбачено, що банки  зобов’язані  уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів  (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

            Листом №22-310/946-17250 від 06 грудня 2008 року НБУ звернуло увагу на те, що вищезазначений пункт вказаної постанови  забороняє банкам робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи. Вказано також на те, що НБУ буде оцінювати діяльність банків з урахуванням того, чи забезпечує банк неухильне виконання цієї вимоги на основі вжиття економічних чи цивільно-правових заходів.

              Аналізуючи вищенаведені  рекомендації Національного банку України суд не знаходить достатніх підстав вважати їх нормативно-правовими актами, виходячи з того, що порядок  їх реєстрації, встановлений Указом Президента України від 03.10.1992року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» дотримано не було.

              Отже посилання представника відповідача на те, що у разі задоволення вимог позивача про дострокове розірвання договору банківського вкладу та повернення вкладу, дії банку будуть розцінені як порушення нормативно-правових актів НБУ є безпідставним.  

               Підставою для відмови  позивачу в подальшому  у поверненні вкладу, як зазначив представник відповідача стало введення Правлінням Національного банку України мораторію на задоволення вимог кредиторів  строком на шість місяців – з 10 лютого  2009 року .  

               В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється  на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).          

               Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається крім випадків обмеження права розпоряджатись рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.

                Оцінюючи встановлені обставин суд прийшов до переконання , що умов за яких би право позивача щодо розпорядження своїм майном було обмежено , не існувало.

               Таким чином грошові кошти внесені позивачем та відсотки за користування вкладом  підлягають стягненню в примусовому порядку .    Також відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені нею збитки в розмірі сплачених коштів в загальній сумі 545,30гр. за здійснення переказу, який з вини відповідача здійснений не був.                    

             Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає такими , що задоволенню не підлягають. Так, у відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності  її вини, крім випадків встановлених частиною другої цієї статті.

              Вказана норма Закону регулює правовідносини , що виникають  при завданні шкоди. В даному випадку між сторонами по справі виникли  договірні відносини, які регулюються параграфом 3  глави 71 ЦК України,  що  не передбачає відшкодування моральної шкоди.  

             Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживача» щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки даний закон передбачає відшкодування лише у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.  

             Відповідач також повинен відшкодувати позивачу судові витрати пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ у розмірі 7,70гр. та сплатити судовий збір в дохід держави.

            На підставі викладеного та керуючись  ст. 41 Конституції України, ст.ст.  4,15,16, 317,321,386,1058,1060,1061,1066, 1074 ЦК України, ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215  ЦПК України, суд, -

                                   В И Р І Ш И В  :  

               Позовні вимоги  задовольнити частково.

               Розірвати договір строкового банківського вкладу від 23 червня 2008 року №475231 укладений між ОСОБА_1 та ВАТ   «Комерційний банк «Надра» .

                Зобов’язати Відкрите  акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»  виплатити ОСОБА_1  суму вкладу  в розмірі 10 000 доларів США з нарахованими процентами, які підлягають до сплати за весь строк дії договору.

                Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра» збитки в розмірі 545,30гр. та судові витрати в розмірі 7,50гр. , а всього 552,80гр.              

                В решті вимог відмовити.

               Стягнути  з Відкритого акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра»в дохід держави судовий збір в розмірі 805,45гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30гр.

                Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Суддя