Справа № 22ц-852/2009                               Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                     Кантур А.М.

                                                                        Доповідач - Шемець Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6та ОСОБА_3на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 лютого 2009 року у справі з скаргою ОСОБА_7на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

         Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 та ОСОБА_3. звернулися з апеляційними скаргами на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду  від 25 лютого 2009 року, якою скаргу ОСОБА_5  на дії державного виконавця задоволено, звільнено з під арешту за актом від 13 жовтня 2008 року автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, реєстраційний НОМЕР_1 і залишено у володінні ОСОБА_5 негайно; зобов'язано державного виконавця ОСОБА_2на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 26 жовтня 2007 року звернути стягнення на належну боржнику ОСОБА_5. 1/3 частину будинку з надвірними будівлями, який розташований вАДРЕСА_1

         В апеляційній скарзі старший державний виконавець ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5.  в задоволенні скарги на неправомірні дії державного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що його дії, спрямовані на виконання судового рішення, відповідають вимогам статтей 50, 52, 56, 62 Закону України „Про виконавче провадження”.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт  зазначає, що  при проведенні  опису й арешту автомобіля  13 жовтня 2008 року  заяв або зауважень стосовно проведення виконавчих дій від боржника не надходило, сторонам було роз'яснено право на оскарження дій державного виконавця, але у встановлений законом термін, відповідна скарга боржником не подавалась, а судом питання про можливість поновлення  заявнику строку на подачу скарги не вирішувалось.

         Крім того, суд не встановив залишок грошового зобов'язання ОСОБА_5 по кредиту, вартість заставленого майна, не врахував, що сума боргу на момент розгляду справи знецінилася вдвічі та того, що боржник злісно ухиляється від виконання рішення суду і, приймаючи таке рішення, суд фактично змінює спосіб та порядок виконання рішення суду.  Як зазначає апелянт, не відповідає дійсності висновок суду про те, що арешт на автомобіль було накладено без згоди заставодержателя, оскільки з відповіді останнього вбачається, що він не заперечує проти дій державного виконавця.   Крім того, на думку апелянта, виконання рішення суду таким чином є нереальним, оскільки 1/3 частину будинку непридатна для житла, невиділена в натурі,  і  її ніхто не купить.        

Апелянт вважає, що дії державного виконавця узгоджуються з вимогами чинного законодавства, відповідають її інтересам  і ніяким чином не порушують прав боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з залишенням скарги ОСОБА_5.  на дії державного виконавця без розгляду, виходячи з наступного.

05 лютого 2009 року боржник ОСОБА_5. звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця при проведенні опису й арешту автомобіля, посилаючись на порушення ним  положень ст.50 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме:  проведення опису й арешту майна  без отримання його вказівки, на яке майно в першу чергу необхідно звернути стягнення, а також, що державний виконавець не звернув увагу на ту обставину, що автомобіль знаходиться в заставі, та просив зняти арешт з автомобіля і звернути стягнення на 1/3 частину належного йому будинку в с.Яблунівка  Прилуцького району.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2008 року   державний виконавець ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 провів опис і арешт автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, належного ОСОБА_5., на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року, яким з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3. стягнуто 11544 грн.63 коп.  компенсації Ѕ частини коштів від загальної суми сплаченого кредиту за час шлюбу.

Зазначений акт вручений 13 жовтня 2008 року ОСОБА_5., що вбачається з  акту (а.с.4,5), про його отримання  підтвердив боржник -заявник в судовому засіданні апеляційного суду.

В самому акті зазначено право сторін виконавчого провадження на оскарження дій державного виконавця або до начальника ВДВС або у суді.

Згідно ст.385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.

Проте судом першої інстанції в порушення вимог даної статті  не вирішено питання щодо поважності причин пропуску цього строку та про його поновлення або відсутність поважних причин для поновлення та залишення скарги без розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5. посилався на ту обставину, що державний виконавець не роз”яснив право на оскарження його дій;  проте будь-яких поважних причин пропуску строку на оскарження дій державного виконавця не навів.

Як пояснив державний виконавець в судовому засіданні апеляційного суду ним було роз”яснено боржнику таке право.

Апеляційний суд враховує,  що в акті  не зазначено, що ОСОБА_5. в ході проведення виконавчої дії виказував незгоду з  діями державного виконавця або робив з цього приводу заяви.

Крім того, враховуючи, що в самому  акті опису й арешту майна виписано право боржника на оскарження дій державного виконавця, і таке право доведено до боржника  шляхом вручення 13 жовтня 2008 року акту опису й арешту майна,  апеляційний суд  вважає, що в що у разі незгоди з такими діями державного виконавця  боржник  мав реальну можливість звернутися зі скаргою  або до начальника ВДВС або до суду, проте, як вбачається з матеріалів справи, своїм правом на оскарження дій державного виконавця ОСОБА_5. скористався лише 05 лютого 2009 року після того, як державний виконавець почав проводити дії по вилученню автомобіля.

Звернення  заявника 31 грудня 2008 року з заявою до начальника ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції (а.с.3) не може бути розцінено як  скарга на дії державного виконавця, оскільки  в силу ст.85 Закону України „Про виконавче провадження” дана заява  не відповідає вимогам цієї статті щодо форми та змісту і є зверненням  у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Враховуючи зазначене, дана заява не може бути визнана підставою  поважності причин пропуску строку звернення заявника зі скаргою   до суду.

Враховуючи, що учасник виконавчого провадження розпоряджається наданими йому правами на власний розсуд, а також ту обставину, що заявником не наведено причин поважності  строку для подання скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення  заявникові строку для подання скарги, і за таких обставин його скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.72,73, 303,   307, 312 ч.1 п.2,  314, 315, 317, 319 ЦПК України,    апеляційний  суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6та ОСОБА_3- задовольнити частково.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 лютого 2009 року-скасувати.

Скаргу ОСОБА_7на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6-залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуючий:                                          Судді: