Справа №2-1473/09р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня    2009року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                           Бєлоус В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди,  

                                        В С Т А Н О В И В :

            Позивач  ОСОБА_1   звернулась  до суду і просить  відповідача  повернути банківський вклад із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми та сплатити  проценти за користування вкладом у визначеному умовою договору розмірі, зобов’язати відповідача сплатити 5 400 гр. нанесеної моральної шкоди, та відшкодувати понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору банківського вкладу не здійснює  виплату внесених вкладів , чим завдає збитків та моральних страждань .

              Представник відповідача Поляков О.Е.  позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на даний час НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено тимчасового адміністратора, а  до цього   існувала  пряма заборона Національного банку України  про недопущення дострокового повернення  коштів, розміщених вкладниками на депозитних рахунках.

             Суд вислухавши пояснення  представника позивача ОСОБА_2 , який зменшив розмір позовних вимог в частині сплати відсотків за користування коштами, оскільки останні були сплачені відповідачем    ,  заперечення представника відповідача Полякова О.Е.  , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

             Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

             Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони(владника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на не або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч1 ст. 1060 цього кодексу  договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу  зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частина друга  вказаної статті передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

             Під час судового розгляду встановлено наступне.

             18 серпня  2008 року між позивачем ОСОБА_1   та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений  договір банківського вкладу № 1024/0301896003505002  ( ВКЛАД ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК  ). У відповідності до умов  даного договору вкладник передав банку, а банк прийняв від вкладника на зберігання на умовах депозитного вкладу грошові кошти в сумі 27 000гр.   строком на 183 дні та зобов’язався виплачувати вкладнику 18,2%річних від суми вкладу.

            Внесення грошових коштів позивачем  на відкриті відповідачем депозитний  рахунок  підтверджено відповідним платіжним документом  від 18.08.2008р.

             Строк дії договору закінчився 16 лютого  2009 року. Відповідачем умови договору про повернення суми вкладу з нарахованими відсотками виконані не були, незважаючи на подання позивачем відповідної заяви.

               Підставою для відмови  позивачу у поверненні вкладу, як зазначив представник відповідача стало введення Правлінням Національного банку України мораторію на задоволення вимог кредиторів  строком на шість місяців – з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року.  

               В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється  на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).          

               Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається крім випадків обмеження права розпоряджатись рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.

                Оцінюючи встановлені обставин суд прийшов до переконання , що умов за яких би право позивача щодо розпорядження своїм майном було обмежено , не існувало.

               Таким чином грошові кошти внесені позивачем  підлягають стягненню в примусовому порядку .

               При цьому суд вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в порядку встановленому ст. 625 ЦК України такими , що задоволенню не підлягають, оскільки в період дії мораторію  будь-які фінансові санкції  не нараховуються.

               Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає такими , що задоволенню не підлягають. Так, у відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності  її вини, крім випадків встановлених частиною другої цієї статті.

              Вказана норма Закону регулює правовідносини , що виникають  при завданні шкоди. В даному випадку між сторонами по справі виникли  договірні відносини, які регулюються параграфом 3  глави 71 ЦК України,  що  не передбачає відшкодування моральної шкоди.    

             Відповідач також повинен відшкодувати позивачу судові витрати пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ у розмірі 16гр. та сплатити судовий збір в дохід держави.

            На підставі викладеного та керуючись  ст. 41 Конституції України, ст.ст.  4,15,16, 317,321,386,1058,1060,1061,1066, 1074 ЦК України, ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215  ЦПК України, суд, -

                                     В И Р І Ш И В  :  

               Позовні вимоги  задовольнити частково.

               Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі  27 000 ,00гр. ,  судові витрати в розмірі 30гр., а всього 27 030,00гр. (двадцять сім тисяч  тридцять гривень)

               В решті вимог відмовити.

               Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»  в дохід держави судовий збір в розмірі 270 гривень.

                Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Суддя