ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 № 4051/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                              Кушнерика М.П.

суддів                                                  Багрія В.М., Богаченка С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 15 листопада 2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.11.2010р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача; зобов’язати пенсійний орган здійснити щомісячну виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також стягнути невиплачену заборгованість за період з 01.01.2007р. по 01.04.2010р в сумі 5568,60грн..

Постановою суду від 15.11.2010р. заявлений позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської обл. щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язано пенсійний орган провести позивачу нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та проводити і здійснювати нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни згідно вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Крім того, не враховано вимог ст.99, 100 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської обл. і, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачу із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. є незаконною.

Також, позивачу поновлено строк звернення до суду, відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів – ч.2 ст.99 КАС України.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку,

про що постановляється ухвала – ст.100 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, а саме 04.11.2010р., (а.с.3-5), в той час коли позовні вимоги сторони по 01.04.2010р., відсутність доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду та помилковим посилання суду першої інстанції на ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки дана норма не може застосовуватись до ненарахованих та невиплачених сум пенсій, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов слід залишити без розгляду, в зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про залишення позову без розгляду

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.4 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської обл. задоволити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 15.11.2010р. скасувати та постановити ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, - залишити без розгляду.

                              Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                       М.П.Кушнерик

Судді:                                                                                           В.М.Багрій

ОСОБА_2