ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.11 № 3744/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2010р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
13.10.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду; визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі неправомірними та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 2007р. по 2010р. (на день винесення рішення) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; відшкодувати моральні збитки в сумі 10000 грн. В подальшому, позивач подав до суду заяву в якій позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди просив залишити без розгляду, підтримав вимоги в межах строку позовної давності.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2010р. заявлений позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 25.04.2010р. по 17.11.2010р. включно - протиправною та зобов’язано пенсійний орган провести позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 25.04.2010р. по 17.11.2010р. включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з державного бюджету в користь ОСОБА_1 03,40грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Тернополі.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 17.11.2010р. по справі №2а-5064/10 – без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.П.Кушнерик
Судді В.М.Багрій
ОСОБА_2