ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 р. Справа № 1530/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                              Кушнерика М.П.,

суддів                                         Ніколіна В.В., Заверухи О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської обл. від 19 листопада 2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити надбавку до пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.11.2010р. позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, як дитині війни, протиправними; зобов’язати пенсійний орган нарахувати та виплатити надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по час ухвалення рішення, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язати надалі проводити її нарахування та виплату.

Ухвалою суду від 04.11.2010р. позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за період з липня 2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 01.05.2010р., - залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою суду від 19.11.2010р. заявлений позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком протиправними та зобов’язано пенсійний орган провести позивачу нарахування та виплату з 02.05.2010р. надбавки до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

          Щодо тверджень апелянта про фінансування підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, то колегія суддів враховує вимоги ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої установлено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

          Звідси, у разі недостатності бюджетних коштів для покриття спірного підвищення до пенсії, витрати на ці виплати покриваються за рахунок Пенсійного фонду України, який несе обов’язок по їх виплаті.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

          Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача виплачувати йому підвищення до пенсії надалі, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Відповідно до ст.201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог чи питань.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. щодо нездійснення нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.05.2010р. до 19.11.2010р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправною; зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.05.2010р. до 19.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

          При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. задоволити частково.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської обл. від 19.11.2010р. змінити.

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. щодо нездійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.05.2010р. до 19.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.05.2010р. до 19.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 01 (одна) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя:                                                                       М.П.Кушнерик

Судді:                                                                                           В.В.Ніколін

ОСОБА_2