ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. Справа № 45821/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерик М.П.
суддів Багрія М.П., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 09.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення суми заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А:
08.04.2009р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила поновити строк звернення до суду; визнати незаконними дії відповідача ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови в нарахуванні і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до рішень Конституційного суду України від 09.07.2007р., 22.05.2008р.; зобов»язати орган праці та соціального захисту населення провести перерахунок недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007р. по 01.01.2009р.; стягнути з відповідача на її користь 6942,99грн. невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до трьох років за 2007-2008р.р.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 09.06.2009р. заявлений позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду; визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»; зобов»язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 1896,42грн..
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на їх одержання, при цьому КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела виплати по кожній категорії громадян у межах коштів, передбачених вищевказаним Законом.
Оскільки відповідні видатки, які необхідні для виплати допомоги позивачу, не передбачені встановленим на 2007 рік державним бюджетом, тому відповідач не вправі їх змінювати; виконання постанови суду в частині виплати допомоги без відповідних бюджетних асигнувань буде порушенням Бюджетного кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є матір’ю малолітнього ОСОБА_3П, 21.02.2007р.н.; належить до застрахованих осіб та знаходиться на обліку в ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради; з 16.04.2007р. перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не була виплачена на користь позивача протягом 09.07.2007р.-31.12.2007р. у повному обсязі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, через що із суб’єкта владних повноважень слід стягнути недоплачену суму цієї допомоги за вказаний період із врахуванням розміру, визначеного ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
В частині вимог за 2008р., суд керувався тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення про нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неконституційними визнані не були, через що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
При цьому, позивачу поновлено строк звернення до суду, оскільки така перебувала у відпустці по догляду за дитиною і не мала змоги звернутись до суду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) і повинен відповідати розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Звідси, позивач має право відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на пільги відповідно до цього Закону, а саме на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було передбачено розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначений ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», передбачений також Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затв. постановою КМ України № 13 від 11.01.2007р. (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.). Вказаною постановою призупинено дію абзацу першого п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою КМ України № 1751 від 27.12.2001р., якою передбачався розмір вказаної допомоги на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Враховуючи наведені положення, керуючись ч.4 ст.9 КАС України, колегія суддів вважає, що постанова КМ України № 13 від 11.01.2007р. «Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому в разі виникнення колізії між її нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача про визнання незаконними дій щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно.
Разом з тим, позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), останньою під час розгляду справи не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України, відсутність поважних причин на які посилається суд, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги за період 09.07.2007р.-31.12.2007р. включно задоволенню не підлягають за пропуском строку звернення до суду.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення щодо конкретних сум.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів, в цій частині.
Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, 200, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради задоволити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 09.06.2009р. в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2, - відмовити. В решті постанову – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: В.М.Багрій
ОСОБА_4