ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. Справа № 60528/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 05.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною,-
В С Т А Н О В И Л А:
16.04.2009р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплатити на її користь недоплачену грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 05.06.2009р. заявлений позов задоволено частково, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і виплатити її у розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за період з 24.09.2007р. по 31.12.2007р. включно.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на їх одержання, при цьому КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела виплати по кожній категорії громадян у межах коштів, передбачених вищевказаним Законом.
Оскільки відповідні видатки, які необхідні для виплати допомоги позивачу, не передбачені встановленим на 2007 рік державним бюджетом, тому відповідач не вправі їх змінювати; виконання постанови суду в частині виплати допомоги без відповідних бюджетних асигнувань буде порушенням Бюджетного кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є матір’ю малолітнього ОСОБА_2, 09.07.2007р.н.; належить до незастрахованих осіб, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знаходиться на обліку в управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації.
Як особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, позивач протягом 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому згідно вимог п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не була виплачена на користь позивача протягом 24.09.2007р.-31.12.2007р. у повному обсязі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, через що суб’єкта владних повноважень слід зобов’язати провести перерахунок цієї допомоги за вказаний період та виплату її у розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Також суд не вбачав підстав для застосування строку позовної давності, оскільки реалізація особою права пов»язаного з отриманням бюджетних коштів базується на діючих нормативно-правових актах на час виникнення спірних правовідносин.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст.13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку.
Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) і повинен відповідати розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було передбачено розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З наведеного слідує, що починаючи з 24.09.2007р., і до 31.12.2007 року включно, розрахунок зазначеної допомоги, яка виплачувалася позивачу, повинен був проводитися у розмірі, встановленому законом для прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до постанови КМ України № 32 від 16.01.2007р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» здійснюють органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб, відповідний обов’язок правильно покладений судом на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» соціальних виплат як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача, які стосуються нарахування та виплат їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 24.09.2007р.-31.12.2007р. включно.
В частині дотримання позивачем строків звернення до суду, колегія суддів виходить з того, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), останньою під час розгляду справи не заявлялося клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду і не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги за період 24.09.2007р.-31.12.2007р. включно задоволенню не підлягають за пропуском строку звернення до суду.
За наведених обставин заявлений позов не підлягає до задоволення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ст.160, 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації задоволити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 05.06.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: В.М.Багрій
ОСОБА_3