УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. Справа № 135835/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд

в складі колегії:

головуючого судді                              Кушнерика М.П.

суддів                                                  Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі за позовом Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи: Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів» ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.08.2011р. Прокурор Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»), що полягали у проведенні державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів», який знаходиться за адресою: смт.Брюховичі Львівської області, вул.Курортна, 8 та зобов'язати скасувати дану реєстрацію за реєстровим номером № 52.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем незаконно проведено державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторій «Львів», який знаходиться за адресою: смт.Брюховичі, вул.Курортна, 8 на підставі Наказу Прикарпатського ДП ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» №28 від 15.03.2000 року, що є порушенням приписів, передбачених Інструкцією Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121.

ОСОБА_1 Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. позов задоволено.

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" оскаржило дану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування всіх істотних обставин справи, що призвело до порушення прав та законних інтересів третіх осіб мотивуючи тим, що висновки суду про те, що «ОСОБА_1 УРСР№606 від 23.04.1960р. «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»... майно передавалося профспілковим органам у відання, а не у власність.» не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

Ч.2 ОСОБА_1 ОСОБА_2 РСР №606 від 23.04.1960 року «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (далі -ОСОБА_1 № 606) передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року.

В діючому на той час законодавстві існувало три правових титула використання суб'єктами господарювання майна: власність, право повного господарського відання та право оперативного управління.

Відповідно до ч.1 ст.32 ЦК Української РСР (1963 р.), юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами.

Ч.3 цієї статті передбачено, що юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про власність» (07.02.1991р.), майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність»).

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, такі правові титули використання майна як право повного господарського відання та право оперативного управління закріплюються за суб'єктами господарювання (державними установами, організаціями та підприємствами ), а не передаються у відання.

Таким чином, постановою ОСОБА_1 Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 р., передбачалося під фразою «передача у відання» саме передачу цього майна на праві власності.

XV з'їзд профспілок України, що відбувся у жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України (далі - ФНПУ), затверджене рішенням З'їзду від 06.10.1990 року, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено, що ОСОБА_1 ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань ФНПУ, становлять її власність і охороняються законом.

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок (далі - ВЦРПС). ОСОБА_3 Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 року прийняла постанову «Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном», якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (далі - ЗКП) на території України.,

04.12.1991 року Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», внеском Федерації професійних спілок України стали майнові комплекси санаторно-курортних закладів.

Акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця" було зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому міста Києва від 23 грудня 1991 року № 971.

Спірне майно передано на підставі постанови ОСОБА_3 ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) №11-1-1 від 22.11.91р. «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

ОСОБА_1 Фонду профспілкового майна ЗКП від 16.01.1992 року права ФНПУ по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном були підтвердженні.

Факт передачі майнового комплексу підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 24.01.1992р.

Відповідно до п.3.1 Статуту Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (в редакції 1991 року) «для обеспечения деятельности АО создается Уставный фонд в размере 1089384 тис. руб., путем передачи в собственность АО Советом Федерации независимых профсоюзов Украини капитала в размере стоимости основных фондов и оборотних средств санаторно-курортных учреждений, предприятий и организаций профсоюзов 1033584 тис. руб. и паевого взноса Фонда социального страхования Украины в сумме 55800 тис. руб.»

Ця норма Статуту кореспондується із нормою ст.12 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

29.11.1990 року Верховною радою ОСОБА_2 РСР прийнято ОСОБА_1 № 506 (далі -ОСОБА_1 №506), яка постановлено, що до введення в дію Закону ОСОБА_2 РСР про роздержавлення майна: встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Стаття 1 Закону України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року (далі Закон України №1540-ХІІ), встановлює, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

10.04.1992 року Верховною радою України прийнято постанову «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, що розташовані на території України», якою передбачено тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

04.02.1994р. Верховною радою України прийнято постанову «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» відповідно до якої майно загальносоюзних організацій колишнього СРСР, розташованих на території України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності, є загальнодержавною власністю.

Дані нормативно-правові акти не поширюються на профспілкові організації ФПУ, оскільки вони, як зазначено вище: ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзною громадської організації - ВЦРПС; не є органами державної влади та управління.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» від 10.12.1990р., профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Ст.3 зазначеного закону встановлює, що профспілки є незалежними у своїй

діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших

громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке

втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше

не передбачено законом.          

У постанові ВГС України від 27.05.2010р. по справі №2/89, в частині щодо правонаступництва, встановлено, що право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» було закріплено відповідно до договору "О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзньым имуществом" від 18.11.90р.

ОСОБА_1 Верховної ОСОБА_1 України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.92, було зобов'язано Кабінет Міністрів України до 15.03.92р. визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого ОСОБА_1 Верховної ОСОБА_1 ОСОБА_2 РСР від 29.11.90р. «Про захист суверенних прав власності ОСОБА_2 РСР», та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом.

А ні Федерація незалежних профспілок України, ні ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

Судовими рішеннями Вищого арбітражного суду України від 20.01.97р. у справі №137/7, від 06.03.01р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.09.08р. у справі №48/202-20/191 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.08р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.09р.) встановлено, що майно ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та його дочірніх підприємств, яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної ОСОБА_4 професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося.          

20 січня 1997 року Вищим Арбітражним Судом України було винесено рішення по справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця", яким в позові було відмовлено.

Розглядаючи справу, суд встановив в рішенні такі факти: установчий договір і статут відповідають вимогам ст.ст.1-4, 24-40 Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про підприємництво»; позивач спирається на постанови Верховної ради України від 10.04.1992р. та від 04.02.1994р. якими не визначено а ні склад майна, а ні громадських організацій, яких вони стосуються; зазначене майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося; право профспілок на володіння, користування і розпорядження майном відповідно до ст.ст.28, 48, 49 Закону України «Про власність» підтверджено; АТ "Укрпрофоздоровниця" створено законно, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту недійсними немає; посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна АТ "Укрпрофоздоровниця" не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи та закону.

Дане рішення перевірено колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного Суду України й постановою від 17.06.1997р. № 041/18А-137/7-7/30 залишено без змін.

Генеральний прокурор України подав касаційне подання до Верховного Суду України на постанову Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. по справі за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2007р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. в справі №041/18А-137/7-7/30.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Вищим арбітражним судом України, рішенням від 20 січня 1997 року та постановою від 17 червня 1997 року, встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Такі самі висновки містяться у рішенні Господарського суду м.Києва від 09.09.2008р. у справі №48/202-20/191, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. та постановою Вищого Господарського суду України від 19.03.2009р.

Також на підтвердження права власності ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» має висновки: висновок науково-правової експертизи нормативно-правових актів щодо права власності на майно набутого Федерацією профспілок України в порядку правонаступництва від колишніх ОСОБА_2 профспілок України (Укрпрофсоюзи) та загальної конфедерації профспілок СРСР (правонаступника ВЦРПС) - ОСОБА_2 науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України від 15.06.2006 р.; Науково-правовий висновок ОСОБА_5 наук України Інститут держави і права ім.В.М. Корецького від 27.12.1995 р.; науково-правовий висновок ОСОБА_5 юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого від 03.05.2007 р.; науково-юридичний висновок щодо правового режиму майна ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», і доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, член-кореспондент НАПрНУ, професор кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені ОСОБА_6 ОСОБА_7 від 07.07.2011 року.

Таким чином, встановлено, що ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є повноцінним і законним власником спірного майна яке на підставі ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що «нерухоме майно цілісного майнового комплексу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», до моменту його реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», перебувало у державній власності» є безпідставним та необгрунтованим.

Вважає, що ні прокурором, ані позивачем не надано суду жодних доказів того, що Фондом державного майна України прийнято та обліковується як державне майно спірні об'єкти нерухомості, існують будь-які розпорядчі акти з цього приводу та відповідно чи обізнаний та з якого часу фонд про вибуття з володіння майна.

Відповідно до ст.393 ЦК України - правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та відповідної державної реєстрації права власності на спірний майновий комплекс у позивача, прокурор взагалі не мав права звертатися з відповідною позовною заявою до суду.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта, який просить задоволити їх скаргу, прокурора, який підтримав рішення суду першої інстанції, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2000 року Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» видало наказ №28 «Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та затвердження положень про них», яким було створено філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - «Санаторій «Львів» та затверджено його положення.

Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 22.01.2003року «Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на базі філії Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» створено дочірнє підприємство «Санаторій «Львів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».

Як вбачається з п.1.3 статуту ДП «Санаторій «Львів», дане підприємство є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Проте власником майна вказаного підприємства є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (п.1.2 статуту).

14.08.2001 року відповідачем проведено реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів», що розташований на вул.Курортна, 8 в смт.Брюховичі за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а підприємству відповідно видано реєстраційне посвідчення № 012933 .

Як вбачається з реєстраційного посвідчення №012933 від 14.08.2001 року, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу «Санаторію «Львів» зареєстровано на підставі Наказу Прикарпатського Дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» №28 «Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за затвердження положень про них».

ОСОБА_1 Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються, Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати ОСОБА_2 республіканській раді профспілок в строк до 01.05.1960 року з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Відповідно до п.2 цієї постанови майно передавалося профспілковим органам у відання, а не у власність. У переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються ОСОБА_2 республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, що є додатком №1 до вказаної постанови, містяться об'єкти правонаступників.

Після розпаду СРСР правонаступником ОСОБА_2 республіканської ОСОБА_2 профспілок стала ОСОБА_2 Федерації незалежних профспілок України, а правонаступником останньої є Федерація професійних спілок України. Частка майна даної Федерації, переданого до статутного фонду Товариства, становить 92,92% розміру статутного фонду.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Києва №9971 від 23.12.1991 року зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Вказане підприємство є правонаступником ОСОБА_2 республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з актом від 24.01.1992 року на підставі ОСОБА_1 ОСОБА_3 Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 року «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у власність останнього було передано майно

територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, в тому числі цілісний майновий комплекс Санаторію «Львів», що в смт.Брюховичі, вул.Курортна, 8.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нерухоме майно цілісного майнового комплексу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», до моменту його реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», перебувало у державній власності, а наказ №28 від 15.03.2000 року не являється правовстановлюючим документом на підставі якого може бути здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно, тому така реєстрація відповідачем здійснена без належних на те правових підстав.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року №121, реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться на підставі правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

          Аналогічна правова позиція висвітлена в ОСОБА_1 Вищого господарського суду України від 07.04.2010р. у справі №20-3-30/475-05-11719.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що узгоджується з положеннями ст.3 КАС України, і воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладеній в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі №2а-8811/11/1370 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя:                                                             М.П.Кушнерик

Судді:                                                                                 В.М.Багрій

                                                                                 ОСОБА_8          

Повний текст виготовлено 19.03.2012р.