УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

м. Чернівці «03» червня 2008 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                                 Струбіцької О.М.

суддів                                                             Колотило О.О., Петлюка В.І.

за участю прокурора                                    Хоміцької Т.Б.

при секретарі                                                Ліхненко М.В.

захисника                                                      ОСОБА_3

представника потерпілого                           ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 січня 2008 р.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с.Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області, жит. АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, на утриманні має двоє малолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, засуджений за ч.4 ст.296 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч.1 ст.122 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені обов'язки не змінювати місце проживання без відома кримінально-виконавчої системи, проходити періодичну реєстрацію в органах кримінально-виконавчої системи.

Справа №11-170/2008 р.                                  Головуючий у 1 інстанції: Угриновська Л.Я

Категорія:ч.4.ст.296 КК України                      Доповідач: Струбіцька О.М.

 

2

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2064, 05 грн. моральних збитків та 6000 грн. моральних збитків, на користь ОСОБА_6 260 , 94 грн. матеріальних збитків та 3000 моральних збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДКЦВ при УМВС України в Чернівецькій області вартість проведеної експертизи 198, 29 грн., на користь Заставнівської ЦРЛ 628, 83 грн., на користь Чернівецької обласної клінічної лікарні 1888, 74 грн. понесених затрат на лікування потерпілих.

Вирішено долю речових доказів.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу залишено підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 05 лютого 2007 р. біля 23 години, в с.Йосипівка Заставнівського району Чернівецької області грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм поведінки , порядності, добропристойності, безпричинно пристав до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і заздалегідь приготовленим для нанесення тілесних ушкоджень фрагментом труби, наніс їм удари по різних частинах тіла заподіявши останнім тілесні ушкодження різного ступеня важкості, з хуліганських мотивів умисно пошкодив автомобіль «Фольксваген-Гольф» державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, чим заподіяв збитки на суму 1450, 62 грн.

За наведених обставин ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, що призвели до довготривалого розладу здоров»я.

На вирок суду подано апеляційну скаргу засудженим ОСОБА_1, який просить вирок суду скасувати, справу повернути для проведення додаткового розслідування.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що досудове слідство проведено однобічно і неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, безпідставно кваліфіковано його дії за ч.4 ст.296 КК України, оскільки саме зі сторони потерпілих мала місце протиправна поведінка, що судом не було взято до уваги, неправильно вирішено цивільні позови, не враховано судом, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей та дружина.

На вирок суду подано апеляційну скаргу захисниками засудженого ОСОБА_3, ОСОБА_7 в якій просять вирок суду скасувати, справу направити для проведення додаткового розслідування.

 

3

Вимоги апеляційної скарги захисники обґрунтовують однобічністю та неповнотою досудового слідства та судового слідства,  внаслідок чого ОСОБА_1  незаконно  визнано  винним у скоєнні  хуліганства,  що  не  відповідає фактичним обставинам справи, неправильно вирішено цивільні позови.

Заслухавши доповідача, прокурора, апелянтів, які підтримали подані апеляційні скарги, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами їм дана вірна юридична оцінка і не оспорюється в апеляційних скаргах.

Суспільна сутність хуліганства полягає в грубому порушенні громадського порядку, вчиненому з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Грубим порушенням громадського порядку закон визнає тільки такі дії, які спричинили, істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Характеризуючою ознакою об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину передбаченого ст.296 КК України є явна неповага до суспільства - нахабно виявлене, очевидне для потерпілих та інших осіб зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих загальновизнаних правил поведінки та хуліганський мотив вчинення таких дій.

Зазначені положення чинного закону, як видно з обвинувального висновку і мотивувальної частини вироку, органами досудового слідства і судом залишені поза увагою.

Із послідовних показань даних підсудним ОСОБА_1 в ході досудового і судового слідства слідує, що саме потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєю поведінкою спровокували його дії, оскільки у вечірній час, на вулиці, включивши у машині гучну музику розбудили вагітну дружину підсудного та дітей, тому він був змушений до них підійти, щоб вони припинили такі дії.

Такі показання підсудного підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є його родичами, але по справі є ряд свідків, що не являються родичами, і підтверджують його показання в цій частині.

Свідок ОСОБА_11, яка проживає з підсудним в одному будинку своїми показаннями підтвердила, що 05 лютого 2007 р. біля будинку підсудного бачила близько 24 год. автомобіль з якого дуже голосно лунала музика, від чого вона прокинулася.

 

4

Аналогічні по змісту показання з приводу поведінки потерпілих були дані свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13

Із показань свідка ОСОБА_14 слідує, що вечором 05 лютого 2007 р. обоє потерпілі вели себе дуже агресивно, автомобіль ОСОБА_5 проїзджав по вулицях села із гучною музикою.

Із показань свідка ОСОБА_15(т.1 а.с.72). слідує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 05 лютого 2007 р., у післяобідній час купували і розпивали спиртні напої в барі, де вона працює.

Самі потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у своїх показаннях не заперечували того факту, що дійсно у вечірній час знаходилися в автомобілі біля будинку підсудного, у якому була включена музика.

Свідок ОСОБА_16, який знаходився в автомобілі разом із потерпілими, у своїх показаннях вказав, що ОСОБА_1 звернувся до них з одною претензією: чому саме тут стоїть автомобіль, чому грає музика.

При встановленні фактичних обставин справи суд першої інстанції не взяв до уваги усі вищезазначені показання свідків, що підтвердили показання підсудного з приводу поведінки потерпілих, причини спровокування конфлікту.

Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 р. суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Аналіз наявних доказів по справі вказує на те, що спочатку саме неправильні дії потерпілих спровокували конфлікт між ними та підсуднім, умисел якого був спрямований не на порушення громадського порядку, а на з'ясування стосунків саме з потерпілими через їх особисту поведінку, що свідчить на відсутність у в його діях такої обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони хуліганства - хуліганського мотиву вчинення.

Із показань підсудного, потерпілих, свідків слідує, що дії ОСОБА_1 щодо потерпілих були короткотривалими - не більше 10 хвилин, до початку їх вчинення він не займався пристосуванням і приготуванням предметів для нанесення тілесних ушкоджень.

Наведені фактичні обставини справи, вказують на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину передбачений ч.4 ст.296 КК України, тому в цій частині кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочинупередбаченого ч.4 ст.296 КК України.

 

5

Винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами, їм дана вірна юридична оцінка.

ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції просив застосувати стосовно нього Закон України «Про амністію», оскільки має неповнолітню дитину, на цьому він наполягає при апеляційному розгляді справи.

Згідно актового запису про народження дитини №7 від 25.07.2001р. зареєстрованого виконкомом Звинячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

Згідно довідки Заставнівського районного суду ОСОБА_1 не позбавлявся батьківських прав.

Згідно ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04. 2007 р. звільняються від покарання у виді позбавлення волі, та інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які за законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше п»яти років, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про амністію» звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію ст.1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини вчинені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на вищезазначені обставини є підстави звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України, вирок суду скасувати, провадження по справі закрити.

Керуючись ст.365, ст.376 КПК України колегія суддів , -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 січня 2008 р. щодо ОСОБА_1

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п.2 ст.6 КК України.

На підставі ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 р. звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України, провадження по даній справі закрити.

 

Роз'яснити ОСОБА_6 право звернення до суду   в порядку ст.27 КПК України.

Роз'яснити потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 про право звернення до суду в порядку цивільного судочинства із позовами про відшкодування матеріальних та моральних збитків.