РІШЕННЯ Справа № 2-158/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Прокудіної Н.Г.
при секретарі - Прилєпі Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ»Сумиобленерго» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до суду з позовом та свої вимоги мотивують тим, що 19 червня 2005 року в Сумському районі, в селі Біловоди по вул. Праці був смертельно уражений електрострумом член сім’ї позивачів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Суми, вул. Ватутіна, 50. Смерть ОСОБА_4 від ураження електричним струмом підтверджується свідоцтвом про смерть.
Трагедія сталася через три дні після обриву проводу мережі електропостачання, яка продовжувала перебувати під напругою. Триденний термін від аварії до трагедії свідчить, що не спрацювала автоматика відключення електроструму при обриві проводу. Не були також своєчасно вжиті заходи по відключенню електроструму в ручному режимі, хоч про обрив було відомо представникам місцевої влади. Ремонт обриву був здійснений уже після трагедії.
За фактом смерті ОСОБА_4 було проведено слідство, яким також встановлено обставини його загибелі, обставини обриву проводу та обставини затримки його своєчасного виявлення та ремонту. В порушенні кримінальної справи за фактом смерті було відмовлено “за відсутністю в діях посадових осіб Сумського РЕМ ознак складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України на підставі ст. 6 п.2 ст. 97 КПК України.
Обставини загибелі були встановлені проведеним слідством і підтверджуються постановою прокуратури Сумського району від 09.10.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідно до ст. 27 Конституції України та ст. 270 ЦК України фізична особа має невід’ємне право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Відповідно до ст. 281 та 282 ЦК України фізична особа має невід’ємне право на життя та має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров’ю. Відповідно до ст. 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я має право на сім’ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім’єю. Відповідно до ст. 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо. Таким чином Українське законодавство визначає та гарантує права на життя, безпеку, сімю. Щодо ії сина, їх сімї вимоги законодавства, якими ці права передбачено, були трагічним чином порушено внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яке належить ВАТ “Сумиобленерго”.
Вважають, що втратили сина та брата, втратили спокій. Зазнала втрати вся їх сімя, членам сімї заподіяно значну моральну шкоду.
ОСОБА_1 є матір’ю, ОСОБА_2 – братом, ОСОБА_5 – сестрою загиблого ОСОБА_4. ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_2 є членами однієї сім’ї та проживали разом із ОСОБА_4.
Власником електромережі підвищеної напруги та власником електричної енергії – джерел підвищеної небезпеки, які безпосередньо спричинили смерть ОСОБА_4, є ВАТ „Сумиобленерго".
Просят стягнути з ВАТ „Сумиобленерго" 1510000 (один мільйон п’ятсот десять тисяч) гривень солідарно на користь членів сім’ї ОСОБА_4, а саме: його матері - ОСОБА_1, брата - ОСОБА_2, сестри - ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в зв'язку з трагічною смертю ОСОБА_4, завданою джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є ВАТ „Сумиобленерго".
Представник відповідача з позовом не згоден та пояснив, що при звернені до суду представники позивачів при мотивації розміру моральної шкоди посилаються на угоду, яку було укладено між Україною і урядом Російської федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року, під час якої загинули 8 пасажирів літака, згідно якої сума моральної шкоди родичам загиблих виплачується з розрахунку двісті тисяч доларів США за одну жертву.
Хоча вказана угода була схвалена постановою КМУ № 223 від 03.03.2004 р ., але ця угода не може розцінюватися як частина національного цивільного законодавства України в розумінні ст. 10 ЦК України на яку посилаються позивачі. В кожному конкретному випадку трагічної загибелі громадян,
Тому вважає, що позивачі не надали доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали з ОСОБА_4 однією сім'єю.
Вважає, що ОСОБА_3 не була членом сімї загиблого, так як , відповідно до помітки у паспорті, одружилася 12.04 .1 994 р. з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Під час проведення прокуратурою Сумського району перевірки встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала в результаті особистої необережності, про що було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.10.05 р ., і цю постанову позивач в установлений термін не оскаржив і вона набрала законної сили.
За даним фактом було проведено службове розслідування відповідною комісією органів місцевого самоврядування, згідно висновків якої травмування ОСОБА_4 сталося в результаті його особистої необережності. Порушень в технічній експлуатації лінії не виявлено. Просить в задоволенні позовних вимог позивачам відмовити.
Суд, заслухав учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи № 2-158/09, № 2-318/07встановив, що 19 червня 2005 року в Сумському районі, в селі Біловоди по вул. Праці був смертельно уражений електрострумом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Суми, вул. Ватутіна, 50.
З матеріалів справи слідує, що смерть ОСОБА_8 настала від дії джерела підвищеної небезпеки – дротів електропостачання та електроструму, які є власністю ВАТ “Сумиобленерго”, це підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.10.2005 року слідчого прокуратури Сумського району Сумської області, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутністю події злочину та відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом службової недбалості службових осіб Сумського РЕС за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст..367 КК України, встановлено рішенням Зарічного районного суду від 07.02.2007 року по справі №2-318/2007, яким було стягнуто з ВАТ “СУМИОБЛЕНЕРГО” на користь батька загиблого 50 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування морально шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 27.03.2007 року рішення Зарічного районного суду від 07.02.2007 року залишено без змін.
Відповідно до ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому заперечення відповідача щодо належності джерела підвищеної небезпеки до комунальної власності Біловодської селищної ради та вимоги щодо притягнення Біловодської селищної ради до участі у справі в якості співвідповідача не можуть бути враховані.
Судом встановлено, що позивачі є близькими родичами загиблого ОСОБА_4 ОСОБА_9 – його мати, ОСОБА_2 – брат, ОСОБА_3 – сестра. Судом встановлено, що вони проживали однією сім’єю, що підтверджується записами в будинковій книзі, довідкою квартального, свідченнями допитаних в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили факт проживання однією сім”єю позивачів та загиблого.
Посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 1187 ЦК України відповідно до якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, не може бути прийняте до уваги, оскільки відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно вимог ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Діяльність, пов’язана з використанням електричного струму, створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб, а тому є джерелом підвищеної небезпеки.
Матеріалами справи встановлено факт належності електромереж т^ електроенергії по вулиці Праці села Біловоди Сумського району Сумської області відкритому акціонерному товариству "Сумиобленерго".
Заява представника ВАТ "Сумиобленерго" про те, що смерть ОСОБА_10 0.0. настала в результаті його особистої необережності не ґрунтується на законі та не відповідає обставинам його загибелі, що встановлено рішенням Зарічного районного суду від 07.02.2007 року. Суд також враховує ті обставини, що належний відповідачу електродріт був обірваний, чого не повинно було статися при правильній експлуатації електромереж. Більше того після обриву дроту не спрацювала автоматика, яка повинна була підключити мережу від електротоку, тому обірваний електродріт протягом декількох днів знаходився під напругою, і аварійна ситуація була ліквідована тільки після враження електрострумом ОСОБА_10 0.0.
Відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Судом встановлено, що відповідач здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, лінії електромереж де сталася трагедія знаходяться на балансі структурного підрозділу відповідача, електроенергія, що транспортується по даній лінії також належала відповідачу. Тому, відповідно до ст.1187 ЦК України ВАТ "Сумиобленерго" повинно нести відповідальність за шкоду завдану внаслідок смерті ОСОБА_4.
Таким чином, ВАТ "Сумиобленерго" повинно відшкодувати позивачам близьким родичам, що проживали однією сім’єю із загиблим ОСОБА_4 моральну шкоду заподіяну його смертю.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості фізичних страждань та моральних переживань позивачів, суд не пов'язаний з розміром моральної шкоди, яка була встановлена угодою між урядом України і урядом Російської федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 04.10.001 року, під час якої загинули 78 пасажирів літака, згідно якої сума моральної шкоди загиблих виплачується з розрахунку двісті тисяч доларів США за одну жертву, як вказують представники позивачів на підтвердження вимог. В кожному конкретному випадку трагічної загибелі громадян, суд при визначенні розміру моральної шкоди, повинен враховувати конкретні обставини справи, ступінь фізичних страждань та моральних переживань.
Суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 втратила сина, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили брата, який проживав разом з ними однією сім’єю.
Суд враховує, незворотність та невиправність обставини, що спричинила моральну шкоду позивачам – смерть рідної людини, а також надзвичайність та незворотність порушення життєвих зв’язків, що настали внаслідок смерті члена сім’ї, надзвичайну істотність, суттєвість та значимість змін, що відбулися в житті позивачів. Судом враховано, що відповідно до чинної Конституції (ст.3) людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю, отже втрата рідного сина, брата призводить до найбільшого із можливих страждань, яке підсилюється незворотністю втрати.
Судом враховується, що завдані позивачам моральні страждання не гояться з часом, тривають і триватимуть до кінця життя. Втрата є незворотною. Втрата матір’ю своєї дитини, втрата брата є найтяжчими із будь-яких вимушених змін у життєвих стосунках людини.
Таким чином, шкода завдана смертю ОСОБА_4 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки має бути відшкодована власником такого джерела - родичам загиблого.
При визначенні суми суд виходить з того, що відповідно до чинної Конституції (ст.3) людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
Таким чином необхідно позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. 10, 11, 88, 213-215 ЦПК України, ст.10, 15, 16, 20, 23, 281, 293, 1167, 1168, 1187 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь держави судовий збір у сумі 8 грн.50 коп.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь ОСОБА_2 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь держави судовий збір у сумі 8 грн.50 коп.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь ОСОБА_3 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ВАТ»Сумиобленерго» на користь держави судовий збір у сумі 8 грн.50 коп.
В іншій частині позову відмовити за необгрунтованістю.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Зарічний районний суд міста Суми.
Повний текст виготовлено та підписано 21 квітня 2009 року.
Суддя