ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

29.12.2006р. набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних прав від 15.12.2006р. №483-V. Пунктом  5 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з дня її надходження.

Однак, скаржник, всупереч зазначеного, подав касаційну скаргу безпосередньо до  Верховного Суду України, тим самим порушив приписи ст. 109 ГПК України. 

Частиною 4 ст. 111 ГПК України передбачено, що до скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Всупереч зазначеним вимогам, до поданої заявником касаційної скарги не подано доказів надіслання її копії іншим сторонам у справі та доказів сплати держаного мита.

Відповідно до підпунктів “б”, “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито із позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із касаційних скарг на рішення та постанови, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Даний спір є немайновим, тому за подання касаційної скарги необхідно сплатити 42 грн. 50 коп.

Надану скаржником до касаційної скарги квитанцію №НОМЕР_1 від 21.12.2006р. про сплату державного мита в сумі 8 грн. 50 коп. не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому законодавством розмірі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає поверненню для належного дооформлення, оскільки, згідно з ч. 3 ст. 111³ Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

Керуючись ст. 109, п. п. 2, 3, 4 ст. 111³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.11.2006р. у справі №2/792-06(22ц-2018) повернути скаржнику.