Справа № 2 - 2831/09.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    « 11 » березня 2009 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    Головуючого – судді  Шестакової З.С.

    при секретарі –           Пометій Є.Т.

    за участю позивача –  ОСОБА_1

відповідача -                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -

встановив:

Спочатку позивач звернувся до суду із позовом про розподіл спільного майна подружжя.

У судовому засіданні він змінив підставу своїх позовних вимог, попросивши суд визнати за ним право власності на майно як на особисту приватну власність подружжя.

    Свої вимоги мотивує тим, що він 18.04.1992 року зареєстрував шлюб із відповідачкою по справі, ОСОБА_2 у відділі по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 292.

 Від цього шлюбу подружжя має двох дітей – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

10.04.1995 року позивач згідно договору купівлі – продажу придбав у своєї тітки будинок АДРЕСА_1,  інвентарною вартістю 31230 грн. Позивач при цьому стверджує, що гроші за це домоволодіння він отримав від свого батька ОСОБА_5, які він йому не повернув.

ОСОБА_1 04.12.2003 року на підставі договору дарування отримав у власність 14/132 частин будівлі побутових приміщень цеху № 5 по АДРЕСА_2. 29.06.2004 року він за власні кошти ще 20/264 частин цієї будівлі.

Також за свої власні кошти, отримані ним як прибуток від підприємницької діяльності, він придбав автомобіль Міцубісі Пажеро, 1998 року випуску, вартістю 50000 грн.

ОСОБА_2  за час шлюбу за власні кошти для проведення  підприємницької діяльності придбала квартиру, яку реконструювала в магазин промислових товарів, яка розташована у будинку АДРЕСА_3.

    Позивач у своєму позові ставить питання про визнання за ним та відповідачкою права власності на вищевказане майно як на особисту приватну власність кожного з подружжя.

    Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Згідно ч. 1 ст. 57 СК України  особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11 відповідно до положень статей 57, 61, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інший із подружжя має право лише на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

    Як було встановлено судом, 18.04.1992 року сторони зареєстрували шлюб у відділі по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 292.

Від цього шлюбу подружжя має двох дітей – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

10.04.1995 року позивач згідно договору купівлі – продажу придбав у своєї тітки будинок АДРЕСА_1,  інвентарною вартістю 31230 грн. Судом встановлено, що кошти для придбання цього будинку позивачу передав його батько без умови їх повернення, тобто фактично подарував їх. Цю обставину підтвердив також і ОСОБА_5 допитаний як свідок у судовому засіданні.

ОСОБА_1 04.12.2003 року на підставі договору дарування отримав у власність 14/132 частин будівлі побутових приміщень цеху № 5 по АДРЕСА_2. 29.06.2004 року він за власні кошти ще 20/264 частин цієї будівлі.

Також за свої власні кошти, отримані ним як прибуток від підприємницької діяльності, він придбав автомобіль Міцубісі Пажеро, 1998 року випуску, вартістю 50000 грн.

ОСОБА_2  за час шлюбу за власні кошти для проведення  підприємницької діяльності придбала квартиру, яку реконструювала в магазин промислових товарів, яка розташована у будинку АДРЕСА_3 ( а. с. 5 – 26 ).

    Суд вважає, що в силу ст. 57 СК України, спірне майно є об’єктом особистої приватної власності подружжя, поскільки було придбано сторонами згідно договорів купівлі – продажу за власні кошти позивача, дарування та за їх власні, окремо належні кожному, кошти під час перебування їх у шлюбі.

    При цьому суд вважає, що особистою приватною власністю позивача є домоволодіння АДРЕСА_1, тому, що сторони у судовому засіданні визнали, що це домоволодіння було подаровано ОСОБА_1 безоплатно.

    Також за договором дарування йому належало 14/132 частин будівлі побутових приміщень цеху № 5 по пр. Трубників в м. Нікополі, а інші 20/264 частин він придбав за власні кошти, отримані від ведення самостійної підприємницької діяльності.

    На такі самі кошти ним було придбано і автомобіль Міцубісі Пажеро, 1998 року випуску, вартістю 50000 грн.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що назване майно в силу пп. 2,3 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_1, поскільки ні грошової, ні трудової участі у його придбанні ОСОБА_2 не має. Крім того, спірне майно ( окрім домоволодіння АДРЕСА_1 ) є майном фізичних осіб – підприємців, якими є сторони.

    З цих самих підстав, суд вважає, що вбудоване нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю ОСОБА_2

    На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 60,63,70 СК України, ст.ст. 10,11,14,15,154,212,213-215,217,218 ЦПК України, суд

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

- домоволодіння АДРЕСА_1;

- 20/264 частин будівлі побутових приміщень цеху № 5 по вул. Трубників, 56 в м. Нікополі;

- автомобіль Міцубісі Пажеро, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 50000 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

- магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою.: м. Нікополь, вул. Трубників, 13.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження , яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: