Справа №2- !680/09              

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

       29 квітня  2009 року  Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді:                          Троян Н.А.

при секретарі:                                                   Смиковій Ю.В.

позивача:                                                           ОСОБА_1

представника позивача:                                  ОСОБА_2

відповідачів:                                                     ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача:                              ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, розподіл спільного майна подружжя, суд-

                                                     встановив:

           ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та про розподіл спільного майна подружжя.

           Ухвалою суду від 17 лютого 2009 року до участі у справі у якості співвідповідача була залучена Українська товарна біржа.            

           Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 10.11.2007 року. Від шлюбу  у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

           19.01.2008 року вони на спільні кошти подружжя придбали автомобіль марки CHERY A 15 AMULET, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Цей автомобіль зареєстрували на ім.»я відповідача. Вартість автомобіля складає 54 995 грн.

           У червні 2008 року вони припинили шлюбні відносини  і виникло питання про поділ спільного майна – автомобіля, але відповідач відмовився обговорювати це питання і, порушуючи її майнові права, без її згоди на підставі біржової угоди 3 825511 від 21.06.2008 року зі своїм батьком ОСОБА_4 переоформив спірний автомобіль на його ім.»я, щоб не здійснювати поділ цього автомобіля.

          Просить визнати недійсною біржову угоду № 825511 від 21.06.2008 року, укладену  всупереч її інтересам між ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_4 про купівлю-продаж автомобіля марки CHERYI  A 15 AMULET,  2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Визнати за нею право власності на ? частину спірного автомобіля, розділити спірний автомобіль, стягнувши з  ОСОБА_3 ? частину його вартості.

           Відповідач  ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і пояснив, що автомобіль був придбаний за гроші його батьків, коли купували машину, то батько забув документи і вони оформили машину на нього. Тому позивач не має до цього автомобіля ніякого відношення.

           Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив, що машину він купував для себе, за свої гроші. Коли вони поїхали купувати машину, він забув усі необхідні документи і тому оформили купівлю машини на сина.

           Представник Української товарної біржі ОСОБА_6 суду пояснив, що  відповідачі  уклали біржову угоду купівлі-продажу автомобіля, вони пояснили йому, що автомобіль не продається, а треба тільки його переоформити на батька. Але, оскільки це був договір купівлі-продажу, то він пояснив, що треба вказати ціну, за яку продано автомобіль. Вони вказали 100 грн., але гроші ніхто не передавав.

           Вислухавши позивача, представника позивача, відповідачів, представника відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

           Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)  самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування , є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

           Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 10.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.6). Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

           В період перебування у шлюбі  - 19.01.2008 року на ім.»я ОСОБА_3 О М. був придбаний автомобіль CHERY  A 15 AMULET, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 54 995 грн. (а.с.11,12).

           21 червня 2008 року  згідно біржової угоди № 825511  ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 спірний автомобіль за 100 грн. (а.с.35). З пояснень відповідачів  встановлено, що цей договір купівлі-продажу був оформлений  тому, що позивач почала претендувати на автомобіль. З пояснень  представника Української товарної біржі ОСОБА_6 встановлено, що  договір купівлі-продажу автомобіля був оформлений формально, гроші -100 грн. ніхто не передавав, що не заперечували відповідачі. Сама ціна, вказана в договорі  купівлі-продажу -100 грн. за  новий автомобіль, вартістю  54 995 грн., свідчить про недійсність правочину.

           Згідно ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала  на виконання цього правочину.

           Не можуть бути прийняті до уваги пояснення відповідачів в тій частині, що спірний автомобіль був куплений для ОСОБА_4, а оформлений при купівлі на ОСОБА_3 тільки тому, що ОСОБА_4, коли їхав купувати автомобіль, забув всі необхідні для цього документи. Пояснення ОСОБА_4 в цій частині суперечливі. Він їхав до дружини в лікарню в м.Дніпропетровськ, взяв значну суму грошей на купівлю автомобіля, при цьому не взявши необхідні документи, а у ОСОБА_3 випадково були всі необхідні для цього документи.

           Як встановлено в судовому засіданні  ОСОБА_4 на час купівлі  нового автомобіля  вже мав автомобіль, на сьогодні за ним зареєстровано два автомобілі.

 З пояснень відповідачів в судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль був  переоформлений на ОСОБА_4 тому, що на нього претендує позивач, тобто ОСОБА_4 до цього часу не претендував на автомобіль.

           Як пояснила в судовому засіданні позивач, автомобіль був куплений на гроші, подаровані на весіллі.  Яку  точно суму   грошей  подарували вона не знає,  тому що сама не перераховувала, а гроші залишались в сім»ї чоловіка, але тільки її батько подарував 10 000 грн., батьки чоловіка 3 000 євро.  Чоловік – ОСОБА_3 їй казав, що всього в перерахуванні на гривни більше 45 тисяч.  Вважає, що решту грошей доклали батьки чоловіка.  Але це суд розцінює як допомогу сім»ї, оскільки доказів тому, що гроші були передані тільки сину (як подарунок, борг, тощо), суду не надано. Як пояснила позивач   вони і посварились тому, що ці гроші мали намір вкласти для придбання житла, а чоловік без її згоди інакше розпорядився грошима і купив автомобіль.

          Ті обставини, що на весіллі  в основному дарували гроші підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  Крім того, вони пояснили, що батько нареченої подарував 10 000 грн., батьки нареченого оголосили, що дарують євро.

          Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_3 її племінник . Вони з чоловіком подарували по 100 доларів  кожний. Батько нареченого оголосив, що дарує 2 000 доларів.

           Згідно видаткового касового ордеру №11  14 січня 2008 року ОСОБА_4 отримав 25 000 грн (а.с.53), згідно видаткового касового ордеру № 257 ОСОБА_12 отримала у

жовтні 2007 року 2 000 грн. (а.с.54), згідно видаткового касового ордеру № 258  у жовтні 2007 року ОСОБА_4 отримав 3 000 грн. (а.с.55). Всього 30 000 грн.

           Як пояснив відповідач ОСОБА_4 його дружина тяжко хворіла. На її лікування вони витратили 30 000 грн. Ці обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, але вказала що на її лікування було витрачено 25 000 грн.

           Суд не може прийняти до уваги розписки ОСОБА_4 про отримання в борг від ОСОБА_13 10 000 грн. (а.с.50), та від ОСОБА_14 15 000 грн. (а.с.51),  оскільки позичальники друзі і родичі ОСОБА_4  Крім того, як пояснив ОСОБА_4 суду він надав оригінали розписок, але ОСОБА_4 суду не зміг пояснити чому у нього оригінали розписок, якщо він не повернув борги. Свідок ОСОБА_14 в цій частині пояснив, що ОСОБА_4 брав у нього в борг 15 000 грн. чи на купівлю автомобіля, чи на лікування дружини. Частину грошей - 10 000 грн. ОСОБА_4 повернув. Яким чином зафіксовано повернення частини боргу і чому ці обставини не зафіксовані документально, пояснити не зміг.

           Свідок  ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_4 взяв у нього в борг 10 000 грн. при цьому не казав для чого брав гроші, але ж в самій розписці вказано, що для купівлі автомобіля (а.с.51). Ці пояснення свідчать про те, що свідок навіть не читав розписку.

           Інших доказів суду не надано.

           На підставі викладеного суд вважає, що спірний автомобіль являється спільним майном подружжя і оскільки позивач просить виділити автомобіль чоловіку, а їй сплатити

? частину його вартості, то право власності на автомобіль повинно бути визнано за відповідачем і в частині визнання права власності на ? частину автомобіля за позивачем,  необхідно відмовити.

            Керуючись ст..ст.60,70,71 СК України, ст..ст.203,215,216 ЦК України, ст.ст.10,11,209, 212,214-215, 217-218 ЦПК України, суд

                                                      вирішив:

          позов задовольнити, визнати недійсним біржовий договір (угоду) купівлі-продажу автомобіля марки CHERY А15 АMULET, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за № 825511 від 21.06.2008 року.

           Розділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право власності на автомобіль CHERY А15 АMULET 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля в сумі 24 500 грн., а також судові витрати – судовий збір – 245 грн,  та витрати на інформаційно технічне забезпечення - 30 грн, а всього 24 775 грн.

           В іншій частині позову відмовити.          

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                  Головуючий: