Справа 2а-1076/ 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2009 року смт. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Нєвєрова І.М.
за участю секретаря Салатюк Г.В.
позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Роди В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, визнання дій відповідача неправомірними, перерахунок та виплату недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом і в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснивши при цьому, що вона є матір’ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і з дня її народження по даний час здійснює за нею догляд та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом. З 15.05.2007 року відповідачем було призначено їй таку допомогу. 03.07.2008 року вона приступила до роботи на умовах неповного робочого часу, але за нею зберіглося право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною. Однак, за період з 09.07.2007 року по 31.03.2009 року їй не в повному обсязі була нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і згідно довідки відповідача розмір щомісячної допомоги становив 130, 64 грн. та 144,10 грн. , хоча повинна була виплачуватися щомісячно у такому розмірі : з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн., з 1 січня 2008 року -526 грн., з 1 квітня 2008 року -538 грн., з 1 липня 2008 року – 540 грн., з 1 жовтня 2008 року і по даний час – 557 грн. Рішенням Конституційного Суду України 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. про зупинення на 2007 рік дії статей законів України щодо встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були визнані неконституційними. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві , і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом , оскільки лише в серпня місяці 2008 року із засобів масової інформації дізналася про те, що матерям, які здійснюють догляд за дітьми, не в повному обсязі виплачують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Іваничівською райдержадміністрації у перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у виплаті заборгованості, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Просить також зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року, виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 9 липня 2007 року по 31 березня 2009 року включно та стягнути з відповідача витрати по справі, а також зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати їй в подальшому допомогу по догляду за дитиною в розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років .
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в зв’язку з тим, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідно субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму , встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабміном України . Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України. Згідно ст.. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальнодоступні потреби, розміри і цільове спрямування цих видатків. Як вбачається із ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних призначень. Управління при використанні коштів державного бюджету на виконання соціальних програм як Головний розпорядник керується виключно нормами чинного законодавства. Тому допомога позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена та виплачена вірно.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, тобто є особою, на яку поширюється дія статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р., та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом. Згідно ст. 43 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. 03.07.2008 року позивач вступила на роботу на умовах неповного робочого часу. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про відпустки» за бажанням жінки у період перебування її у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною.
Дію статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» зупинено пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007» від 19 грудня 2006 року. Статтею 56 Закону «Про державний бюджет України на 2007» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Дію статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» зупинено підпунктом 12 пункту 25 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VІ. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційним положення підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. в частині зупинення на 2008 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 року по справі № 1-37/2008 (про збалансованість бюджету) Конституційний суд виходить із правових позицій, висловлених ним, зокрема у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп 2007 рік та рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Ці позиції полягають у тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів. Цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини та громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
Згідно до ст.150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення , які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону. При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. А тому вимога про перерахунок розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 березня 2009 року підставна та підлягає до задоволення.
Суд вважає, що відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» включно з розрахунку, встановленого законом на відповідний рік прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно із ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено ст.ст.100,102 КАС України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом, а пропущений з поважних причин процесуальний строк може бути поновлений.
Як зазначає позивач, вона дізналася про порушення своїх прав в серпні місяці 2008 року, тому не звернулася своєчасно до суду з позовом. Суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновлює даний процесуальний строк.
Таким чином в суді, встановлено факт неправомірних дій щодо призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною позивачу, належної згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними положення Закону, що зупиняв дію зазначеної норми.
Виходячи із встановленого , суд задовольняє адміністративний позов і визнає дії відповідача –суб’єкта владних повноважень – неправомірними і зобов’язує нарахувати та виплатити суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 березня 2009 року.
Щодо вимоги позивача зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати йому в подальшому допомогу по догляду за дитиною в розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років то суд зазначає наступне . Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. При цьому слід зазначити, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Отже, вимога про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу в подальшому допомогу по догляду за дитиною в розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років задоволенню не підлягає.
Крім того, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. ч.2 ст. 11, 94 ,100, 102, 159-163 КАС України ст.ст. 22, 152 Конституції України, Законом України "Про Конституційний Суд України", Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. , Законом України «Про державний бюджет України на 2007» від 19 грудня 2006 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-У1, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 року , Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року, Рішенням Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 березня 2009 року.
Зобов’ язати Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 9 липня 2007 року по 31 березня 2009 року .
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.М.Нєвєров