Справа № 2-2323/09

 Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    07 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:          

головуючого судді – Гаркуши О.М.,

    при секретарі – Грудіній А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КБ „Приватбанк” про розірвання договору банківського вкладу, повернення депозиту та процентів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, уточнив позовні вимоги, просить суд розірвати договір банківського вкладу № 25000704214415 від 03.09.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, зобов’язати відповідача повернути вклад позивачу, внесений у розмірі 10000 доларів США та нарахувати проценти згідно укладеного договору, а також стягнути судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду. Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач відмовляє позивачці у поверненні її грошових коштів, які були передані КБ „Приватбанк» на підставі договору банківського вкладу. Позивач скористалась своїм правом на дострокове розірвання договорів та повернення грошових коштів, однак в порушення вимог діючого законодавства та укладеної між сторонами угоди, відповідач безпідставно відмовляє ОСОБА_1 у поверненні зазначених сум.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити позов.

     Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити. Вказував, що відносини КБ „Приватбанк” з клієнтом регулюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно п.2.4 Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» банки виконують свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів.

Суд, вислухав пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, знаходить позов частково підлягаючим задоволенню за наступними обставинами.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем КБ „Приватбанк” 03.09.2008 року укладений договір банківського вкладу № 25000704214415, по якому позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10000 доларів США (вклад) строком на 2 році, а саме до 03.09.2010 року включно, під 11 процентів річних(а.с.4).

    У заяві ОСОБА_1 від 12.12.2008 позивач повідомила відповідача про бажання розірвати договір, у виконання умови п. 8 Договору банківського вкладу. В заяві ОСОБА_1 просила повернути ній вклад в сумі 10 000 доларів США.

    Частиною 1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У своєму листі (а.с.5) за вихідним №14/7072 від 25.12.2008 КБ „Приватбанк” відмовив ОСОБА_1 у видачі її грошових коштів, посилаючись на п.2.5 Постанови Правління Національного банку України №319 від 11.10.2008.

Відповідно до частини 1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.      Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 8 Договору банківського вкладу передбачено, що при достроковому розірванні Договору одна зі сторін письмово повідомляє іншу сторону за 2 банківських дня до дати розірвання договору.

Відповідно до частини 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини, за якими договір банківського вкладу був розірваний.

Пунктом 3.3 Положень про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджених постановою Правління НБУ від 03.12.03 №516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно п.2.4 Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» банки виконують свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів.

Зазначена Постанова НБУ втратила чинність згідно Постанови НБУ від 04.12.2008 №413.

Відповідно до п.2.5 Постанови НБУ від 04.12.2008 №413 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» у сфері проведення активно-пасивних операцій банки повинні проводити з метою недопущення дострокового зняття коштів роз'яснювальну роботу зі своїми клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів. Виплати за умови настання строку згідно з договором здійснювати негайно.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України (Частина 3 ст.56 ЗУ «Про Національний банк України»).

Враховуючи, що Постанови НБУ від 11.10.2008 №319 та від 04.12.2008 №413 не були зареєстровані у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, що суперечить вимогам ст.56 ЗУ «Про Національний банк України», суд вважає посилання відповідача на них при відмові у поверненні сум банківських вкладів ОСОБА_1 неспроможними.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлені обов’язки сторін щодо виконання зобов'язань належним чином.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про розірвання договору банківського вкладу та повернення депозиту.

Проте, суд вважає можливим відмовити у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати проценті згідно укладеного договору, оскільки п. 8 Договору не передбачено повернення процентів у цьому разі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, вимоги про стягнення судових витрат, пов’язаних зі сплатою держмита та ІТЗ у загальної сумі 808,05 грн. підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.526,629,1060,1066,1074,1075 ЦК України, керуючись ст.ст.10,60,88,212,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського вкладу № SAMDN25000704214415 від 03.09.2008 року.

  Зобов’язати КБ „Приватбанк” в особі СФ КБ „Приватбанк” видати ОСОБА_1 грошову суму, внесену ним за договором банківського вкладу №SAMDN25000704214415(ВКЛАД „Стандарт Довгостроковий”) від 03.09.2008 року у розмірі 10 000.00 дол. США.

Стягнути з КБ „Приватбанк” в особі СФ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 808,50 грн.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя – підпис

копія вірна:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                О.М. Гаркуша